Олександр Капука про протести на КЗРК: Ми – за стабілізацію ситуації та досягнення конструктивного рішення

Заступник голови правління ПАТ "Кривбасзалізрудком" Олександр Капука

Однією з найбільш помітних новин в українських ЗМІ протягом вересня стала акція протестів гірників чотирьох шахт ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (КЗРК, "Кривбасзалізрудком", Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.). Як стало відомо з коментарів представників КЗРК, попри численні заяви профспілкових діячів, безпосередньо самі учасники протесту жодних офіційних вимог не висували. Відсутність таких заяв з їхнього боку стала причиною для маси домислів і спекуляцій у ЗМІ.

Щоб відновити Status Quo, виконувач обов'язків заступника голови правління ПАТ "Кривбасзалізрудком" Олександр Капука в ексклюзивному інтерв'ю "Українським новинам" розповів про офіційну позицію керівництва підприємства щодо акцій протесту гірників і перспектив їх урегулювання.

Суть протестних акцій

– Що насправді сталося на підприємстві? Яка Ваша версія?

– 3 вересня у нас не вийшла на поверхню зміна однієї з шахт – 32 людини, вони спустилися під землю 2 вересня і не вийшли у встановлений час. За чинними нормами, у цьому випадку ми не могли спустити наступну зміну під землю. За фактом, шахта виявилася заблокована. Протягом короткого часу за цією шахтою пішли гірники інших наших шахт. Відповідно, робота всіх шахт ПАТ "Кривбасзалізрудком" – "Октябрська", "Родіна", "Тернівська" та "Гвардійська", як і підприємства в цілому була паралізована. У нас повністю припинився процес видобутку руди, протягом декількох днів не було відвантаження продукції. Станом на сьогодні ми маємо зупинку роботи КЗРК з випуску й реалізації товарної продукції.

– Чи правильно я розумію: шахтарі, перебуваючи на підходах до виробок, до прохідницьких ділянок, блокують прохід інших змін для подальшої роботи?

– Так, усе правильно. Більше того, відповідно до Гірничого Закону, ми не маємо права спускати людей, наступну зміну, якщо не підіймається попередня. Тобто, своїми діями вони заблокували всю підземну роботу в шахтах.

– На цей момент із чотирьох шахт у скількох триває акція протесту?

– До 26 вересня протест тривав на всіх чотирьох шахтах. Вранці 26 вересня гірники двох шахт – "Тернівської" та "Гвардійської" – припинили протест і піднялися на поверхню. Станом на ранок 27 вересня підземний протест продовжували 60 гірників шахт "Октябрська" і "Родіна". Люди знаходяться під землею 27 діб поспіль.

–  Як Ви оцінюєте те, що сталося?

– Те, що відбулося, стало для менеджменту несподіванкою. Підприємства шахтного видобутку України мають досвід таких протестів гірників. Але, як правило, таким діям передує тривале невдоволення працівників, що ґрунтується на якихось неправомірних діях адміністрації. Такими причинами можуть бути затримка виплати заробітної плати, непроведення обов'язкових перерахунків її розміру, інші порушення колективного договору. І логічно, що в таких випадках, перед початком страйку, незадоволені діями адміністрації люди відправляють претензію – просто пишуть про те, що їх не влаштовує і чому. До того ж саме такий порядок розв’язання трудового конфлікту передбачений Законом "Про порядок вирішення колективних трудових спорів". На жаль, у цьому випадку діалог – і то неформальний – почався лише після того, як шахти вже були заблоковані. Водночас керівництво підприємства завжди було готове (і раніше також було готове!) вислуховувати робітників. Ми ніколи не блокували комунікацію та завжди заявляли, що готові до діалогу.

Вимоги протестувальників

– Які вимоги людей, котрі перебувають під землею, чому вони почали акцію протесту?

– Питання одночасно просте і складне. Щоб однозначно говорити про вимоги групи працівників, необхідно мати ці вимоги у вигляді документа за підписом уповноважених працівниками осіб. У нас у руках такого документа немає, хоча ми під час кожного спілкування з кимось з учасників протесту просимо формалізувати їхні вимоги. Я навмисне уникаю слів "учасники страйку" і "страйк". Якби це був страйк, відповідно до закону, ми б мали письмові вимоги й осіб, уповноважених для ведення переговорів. У нашому випадку періодично відбувається, по суті, неформальне спілкування з окремими представниками протестувальників, які заявляють різні вимоги, іноді частково пишуть їх від руки, при цьому не підписуючись. Погодьтеся, у таких умовах складно сказати, чи є вимоги повними й остаточними, на чому вони ґрунтуються і чи мають право ті, хто їх заявив, висловлювати думки всіх учасників протесту. Проте ми намагаємося вести діалог навіть у таких умовах.

– То що ж це за вимоги? Як вони змінювалися протягом останніх тижнів? Що люди хочуть зараз?

– Ключовим було підвищення зарплат (від $1000). Також було побажання, щоб ми переглянули систему оплати праці та ввели так звану "погодинну преміальну", щоб гарантувати працівникам нову встановлену зарплату, і щоб на їхню зарплату не впливали обсяги виробництва. Були вимоги про непереслідування учасників акції. Зараз, за результатами останнього раунду переговорів, протестувальники заявили все ті ж вимоги про підвищення зарплати й непереслідування. Щодо другого питання: ми стверджували й стверджуємо, що не будемо ініціювати притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності людей, які піднімуться на поверхню та припинять незаконну, на нашу думку, акцію протесту. Стосовно решти людей, які залишаються під землею (ми це озвучили в офіційному пресрелізі), ми будемо діяти відповідно до букви закону. Щодо зарплати ми озвучили наші пропозиції, які вважаємо обґрунтованими, враховуючи поточний стан ринку праці й економічну ситуацію.

– Керівництво КЗРК звинувачують у тому, що підприємство кілька років відмовлялося підвищувати зарплату і взагалі не йшло на контакт із працівниками, що з 2013 року у вас ситуація постійно погіршується. Чи так це? Як Ви прокоментуєте?

– Ми щорічно протягом семи років підвищували заробітну плату. Відсоток підвищення залежав від категорії працівників, від складності їхньої роботи (від 10 до 20% щорічно). Деяким категоріям працівників за сім років зарплати були підняті в межах 100%. Йдеться про "підземників": забійні групи, прохідники, кріпильники, машиністи бурових установок тощо. Протягом останніх п'яти років зарплати систематично підвищувалися у всіх структурних підрозділах підприємства.

– Чи індексуєте ви зарплату?

– Якщо мається на увазі Закон про індексацію, який стосується прожиткового мінімуму, то ми виконуємо всі його норми. Це встановлена індексація, якщо рівень інфляції перевищує 3%. Ми це виконуємо автоматично. Водночас деякі "горе-експерти" стверджують, що ми не індексуємо зарплату через різке підвищення курсу долара до гривні, починаючи з 2014 року по сьогодні. Така індексація не є нормою Закону, і, якщо вже говорити економічною мовою, то треба звертати увагу на зростання зарплати на фоні темпів інфляції у країні (так звану купівельну спроможність), а не її доларовий еквівалент. Крім того, якщо брати в абсолютних цифрах, у перерахунку середньої зарплати на комбінаті, вона у 2013 році становила $560. Нині ми маємо середню зарплату цього року до $ 600 при поточному курсі. Тобто насправді ми, як мінімум, доларовий паритет зберегли. До того ж на тлі протестних акцій чомусь зовсім не береться до уваги той факт, що у нас один із кращих соціальних пакетів в Україні щодо соціальних гарантій для підземних робітників. Це стосується умов виходу на пенсію, нарахування пенсії, виплат при народженні дитини, відпусток, соціальної інфраструктури тощо. Усі ці умови прописані в колективному договорі й виконуються нами.

Шахтарі вважають, що для них справедливою є зарплата, починаючи від $1000. Спочатку звучали вимоги "всім", але у процесі переговорів вони стали погоджуватися з тим, що такий рівень зарплат на цей момент справедливий тільки для найбільш небезпечних підземних категорій. При цьому протестувальники чомусь не враховують той рівень зарплат, який є в галузі, зарплати у наших конкурентів, на інших підприємствах.

– Чи правильно я Вас зрозумів: у прохідників та інших найбільш небезпечних "підземних" категорій зарплата становить близько $1000?

– Абсолютно правильно.

– Ви згадали соціальний пакет. Я знаю, що у вашого підприємства є кілька баз відпочинку...

– Це справді так! Наше підприємство – єдине у Кривому Розі, яке цього року запустило свої оздоровчі комплекси в Бердянську та Скадовську (два санаторії, які розташовані у прибережній морській зоні). Ми пішли на цей крок, хоча економічна ситуація в країні не сприяла цьому. У всіх наших працівників є право на пільгову путівку в ці комплекси. Наші співробітники платять від 15% до 30% вартості путівки за всю сім'ю. 70-85% вартості покриває підприємство. Цього року в Бердянську та Скадовську за пільговими путівками оздоровилися понад 2000 працівників. Крім того, у нас є турбази вихідного дня. Там теж пільгова вартість відвідування, і ці заклади відпочинку цього року працювали, навіть з огляду на всі карантинні обмеження.

– До речі, як обґрунтовують учасники протестів підвищення рівня зарплат?

– На жаль, на жодній із зустрічей такі обґрунтування з боку учасників протесту не наводилися. Так що тут важко говорити про якусь обґрунтованість вимог, окрім бажання кожного окремого учасника протесту збільшити особистий дохід.

– Затримки зарплат бували?

– У нас немає затримки зарплат у принципі – наприклад, якщо порівняти з вугільними державними шахтами. Такого, щоб була затримка або невиплата, так питання не стояло жодного разу взагалі.

– А чи були порушення законодавства з боку керівництва КЗРК?

– Оцінкою виконання підприємством законодавства про працю займається Держпраці. Перевірка цього органу, за дорученням прем'єр-міністра України, відбулася на підприємстві недавно. У частині виконання умов оплати праці перевіряючі порушень не знайшли. Були встановлені окремі порушення несистемного характеру щодо виконання вимог охорони праці. Однак, у низці випадків, за висновком перевіряючих, у порушеннях винні самі працівники, які не виконують вимоги нормативних документів. Загалом, нормальний робочий процес – не без недоліків, як на будь-якому діючому підприємстві.

- Тобто, порушень законодавства, які можна було б якось пов'язати з нинішнім протестом, не було?

– Ні.

– Як зараз виплачуються зарплати на підприємстві?

– З боку адміністрації виконуються всі вимоги, відповідно до норм і законів. Це стосується і колективного договору, і галузевої угоди, і КЗпП. Людям, які перебувають на поверхні, ми зберегли тариф і виплачуємо їм 100% зарплати. Ті співробітники, хто не пов'язаний із підземними роботами, залучені й отримують усе, що їм необхідно для роботи, їм, звісно, виплачується зарплата. Що стосується тих співробітників, які зараз перебувають в активній фазі протесту, то у нас немає підстав виплачувати їм зарплату.

– Як ви підтримуєте людей, які перебувають під землею? І чи підтримуєте взагалі?

– Люди, які нині під землею в активній стадії протесту, отримують повне забезпечення телефонним зв'язком, шахти вентилюються, освітлюються. Ми забезпечуємо їх водою, не перешкоджаємо спуску й передачі їм харчів. Тобто люди перебувають на повному забезпеченні, яке можливе в цих умовах.

– Чи могла вплинути на протестні настрої гірників загальна ситуація в країні, пов'язана з обмеженнями під час пандемії коронавірусу? Адже не секрет, що цей рік видався непростим, ступінь нервозності в суспільстві загалом часто зашкалював.

– Так, напевно, загальна ситуація також вплинула. Але, знаєте, якщо брати наше підприємство, то навіть у складних умовах карантину ми намагалися виконувати наші зобов'язання, хоча справді були проблеми з поставками нашої сировини контрагентам. Проте в таких непростих умовах ми не допустили простою та не скорочували персонал. Ми робили все можливе в тих сферах, на які могли вплинути, діяли максимально ефективно в умовах, що склалися. По всій країні сиділи вдома бюджетники, були звільнення на інших підприємствах і в комерційних структурах, але ми працювали, не знижуючи темпів.

– Наскільки напруженою є ситуація на підприємстві? Чи вплинули дії правління на зниження "градуса кипіння"?

– Сподіваюся, доведена до колективу під час спілкування і в опублікованих зверненнях правління інформація, пояснила конструктивність та спрямованість адміністрації на пошук рішення в рамках взаємовигідного компромісу. Наприклад, зроблені нами кроки та пропозиції фактично вже припускають рівень зарплат на підприємстві вище середнього в галузі. Під час переговорів ми максимально доступно й обґрунтовано намагалися пояснити нашу позицію за всіма висунутими вимогами. Розрахунок правління – передовсім на торжество здорового глузду й логіки. Від зупинки підприємства страждають всі, включно з трудовим колективом. Ультиматуми, висунуті учасниками протесту, – не шлях до вирішення. Зараз гірники двох шахт припинили протест. Загальний "градус напруженості" знизився, і ми очікуємо, що він буде падати далі. Ми також продовжуємо розраховувати на допомогу профспілок.

Позиція профспілок

– Яка, до речі, роль профспілок у цьому конфлікті?

– На превеликий жаль, змушений констатувати, що, покладену на них Законом про профспілки функцію, профспілки не виконують. Посудіть самі: саме профспілки повинні були б організувати людей, не доводячи ситуацію до незаконного блокування підприємства; роз'яснити працівникам їхні права й законний порядок дій; допомогти сформулювати й висунути письмові вимоги до керівництва, ініціювати проведення колективних переговорів, підготувати обґрунтовану позицію трудового колективу і, врешті-решт, очолити переговори. Що ми бачимо у реальності? Профспілки не тільки не попередили протест на підприємстві, вони й не очолили його. Позиція профспілок на переговорах – позиція глядача у фан-секторі на футбольному матчі. Жодних конструктивних дій від них немає.

Навпаки, деякі профспілкові діячі спокійно й навіть із певним азартом дивляться на те, як члени профспілки, здебільшого через незнання, порушують закон і одночасно наражають себе на небезпеку. Хоча професійні дії профспілкових лідерів могли б запобігти такому сценарію. Тим більше, що для цього є цілком законна процедура, яка дозволяє розв’язати ті ж питання.

– Ситуацію на підприємстві пресі активно коментує народний депутат України, голова Незалежної профспілки гірників України і Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець. На його думку, вимоги протестувальників обґрунтовані, а сам протест – результат дій менеджменту, керованого одним із власників. Він навіть навів певну інформацію про "непрозору" структуру власності КЗРК і закликав Президента й уряд втрутитися. Що Ви можете сказати про ці заяви?

– Думаю, річ у тім, що Михайло Волинець одночасно є і політиком, і профспілковим лідером. Тут, на КЗРК, ми політикою не займаємося і заяв заради означення своєї політичної належності не робимо. Як менеджеру мені не зовсім ясно, яким чином нинішніх подій стосується структура власності КЗРК, якою б вона не була. Менеджмент повинен зробити свою роботу якісно, відповідно до закону й на благо підприємства, незалежно від того, хто є власником. За правилами ринку, менеджмент компанії повинен законним способом забезпечити ринковий рівень заробітної плати працівникам, щоб створити підприємству передумови для успішної конкуренції. Цим ми і займаємося. І, як я вже казав, адміністрація не допускала порушень законодавства, які могли б призвести до нинішніх протестів. Принаймні мені про це невідомо. Якщо ж шановний Михайло Волинець у своєму розпорядженні має інші відомості, то правління було б йому вдячне за більш конкретну інформацію про те, у чому такі дії виражалися, що порушено, коли й ким.

А ось як профспілковий лідер Михайло Волинець справді міг би допомогти, використовуючи свій багатий досвід під час безпосередньої, регулярної та активної участі в переговорах на боці протестувальників, а також роз'яснюючи їм протиправність зайнятої ними позиції. Адже будь-яким державним органом, який вивчить ситуацію, буде зафіксовано очевидне порушення ст. 42 Гірничого закону України, яка забороняє проводити страйки в підземних виробках, а також порушення протестувальниками встановленої законодавством України процедури початку та проведення страйку. І все це мало та ще матиме серйозні наслідки для підприємства.

– Ті порушення, про які Ви кажете, – кримінальні чи адміністративні?

– Юристи вважають, що в сукупності з наслідками це кримінальний злочин. З відповідною заявою ми звернулися в поліцію. Зараз у правоохоронних органах триває обробка нашого звернення. Уже розпочато слідчі дії. Оцінку того, що відбувається, і наслідків зможе дати тільки суд.

Економічні наслідки

– Які будуть економічні наслідки цієї акції протесту для КЗРК, для власників підприємства і для регіону в цілому?

– Безпосередньо підприємство і власники зазнають збитків, але постраждає і регіон, і бюджет України в цілому. Ми вже не відвантажуємо готову продукцію нашим покупцям, як наслідок – не отримуємо ті доходи, які повинні були отримати в поточному місяці. Поки ситуація з протестами не закінчиться, ми будемо й далі зазнавати збитків. На сьогодні ми недоотримали виручки через те, що не відвантажили товарну продукцію, на загальну суму понад 200 млн грн. Це тільки за поточний простій, і з кожним днем сума зростає. Крім того, є ризики, що ми втратимо наших контрагентів за кордоном. У нас прямі контракти із заводами в Європі, і ми вже отримуємо листи з висловленням їхньої стурбованості про те, що ми не постачаємо їм продукцію. Це все не може довго тривати. У найгіршому випадку вони будуть заміщати наш продукт іншим, і ми втратимо експорт (відповідно, зменшиться валютна виручка).

Якщо розглядати ширшу перспективу, то потрібно враховувати, що КЗРК – це один із головних платників податків як регіону, так і всієї України. Це означає, що до бюджетів усіх рівнів не буде відрахувань, поки тривають протести. Якщо говорити про цифри, то КЗРК у рік платить 1,5 млрд грн податків. Уявіть, яка сума не буде сплачена до бюджету, якщо акції протесту триватимуть. Втратять усі.

– Чи виставляють контрагенти штрафні санкції на вашу адресу? Чи є вже підтверджені відмови від співпраці?

– Поки розриву відносин немає, але є гора листів із попередженнями: якщо ситуація найближчим часом не вирішиться, то наші клієнти за кордоном перейдуть на нових постачальників. Великої проблеми перейти на руду іншого виробництва немає – ми не є монополістами на ринку Європи.

– Чи можна зараз проводити паралелі з шахтарськими страйками початку і середини 90-х років минулого століття?

– Їх можна порівняти тільки за формою протесту. По суті, у 90-х вимоги були тільки щодо погашення боргів, які накопичувалися дуже довго. Тоді стояло питання виживання людей, які роками не отримували зарплату в принципі, але при цьому виходили на роботу і продовжували давати товарну продукцію. У нашому ж випадку з боку протестувальників є вимога підвищення заробітної плати, що не відповідає стану ринку праці в країні. А ми апелюємо, що готові до збільшення до рівня, який вищий за середній у галузі, але не готові погодитися з вимогою, котра не ґрунтується ні на чому, крім бажання працівника отримувати більше. Жодне підприємство, жодна система в умовах ринку не витримає такого підходу. Тоді й зараз – це абсолютно різні протести по суті.

Бесіду вів: Павло Твердохліб