Посол Тігран Сейранян: "Вірменія не вважає правильним розгляд всіх існуючих конфліктів через єдину призму"

Тігран Сейранян. Фото: МЗС Вірменії

Надзвичайний і Повноважний Посол Вірменії в Україні Тігран Сейранян в ексклюзивному інтерв'ю для порталу "Коментарі" розповів про те, що відбувається протягом останніх шести місяців у його країні, про відносини наших країн, а також про своє життя в Україні.

- Останні події у Вірменії дехто називає військовим переворотом, інші – початком громадянської війни. Хотілося б почути Вашу оцінку цих процесів. Як би Ви охарактеризували те, що відбувається у вашій країні зараз?

- Після агресії проти Арцаха, що була розв'язана Азербайджаном, склалася досить складна ситуація, що мала свої наслідки і для внутрішньополітичної ситуації у Вірменії. Зараз ми стикаємося з внутрішніми труднощами, які ми подолаємо в рамках Конституції, як суспільство, яке обрало неухильний шлях демократії.

- Співпраця між нашими країнами має довгу та цікаву історію. На жаль, протягом кількох років, на думку експертного співтовариства, відбувалася певна стагнація. Чи згодні Ви з тим, що наші двосторонні відносини вимагають певного перезавантаження? У чому воно може полягати?

- Вірмено-українські взаємини мають багатовікову історію і, на жаль, в даний час ми переживаємо відносно не найкращі часи, хоча відчувається певна позитивна динаміка. Причина, як мені здається, криється в різних підходах до вирішення регіональних конфліктів, а також у впливі третіх сторін. Так, наші країни вибрали різні інтеграційні об'єднання. Незважаючи на всі ці розбіжності, йде нехай і не дуже активний, але діалог. Хочу подякувати українським колегам-дипломатам, а також вірменській громаді, за спільну плідну роботу з організації минулого року евакуаційних чартерних рейсів в той час, коли через коронавірус кордони обох держав були закритими.

З обох сторін відзначається зацікавленість у поліпшенні відносин. Можемо відзначити, що йде певна робота із перезавантаження. Поспішати не треба. Потрібні зважені підходи. Перш за все, необхідно активізувати економічні зв'язки. Це не означає, що між нашими країнами немає товарообігу – він коливається в межах 130-175 млн доларів, але потенціал не використаний навіть наполовину.

Сьогодні українські товари можна знайти в сільських магазинах віддалених районів Вірменії, а продукція з Вірменії все частіше з'являється у торгових мережах України. Користуючись нагодою, хочу сказати про недооціненість нового вірменського вина на українському ринку. Будемо працювати в напрямку його популяризації.

У справі відновлення процесів посприяє робота міжурядової комісії, останнє засідання якої було в 2013 році. Ми планували це зробити в 2020 році, але пандемія COVID-19, зміни профільних міністрів, війна в Арцаху перенесли ці плани на 2021 рік. Робота з активізації у сфері культури, науки і освіти неминуче призведе до інтенсифікації політичного діалогу. Хочу підкреслити, що у сфері науки і освіти маємо  зрушення, які мають також економічну складову. Буквально через кілька місяців у Києві, в історичному Арсеналі відкриється Центр креативних технологій ТUMO Kyiv, який стане простором самореалізації для більш ніж 3000 київських тінейджерів. Це вірменський проект, вірменський бренд, і, якщо все пройде нормально, в Україні планується відкрити 7 таких центрів. Під патронажем профільних міністерств у сфері освіти реалізується проект українсько-вірменської міжнародної школи в Одесі. Обидва ці проекти ініційовані вірменською громадою України.

- Проблема Арцаха і ставлення до неї офіційного Києва викликають неоднозначну реакцію вірменських політиків і вірменської громади. Якою, на Вашу думку, повинна бути виважена позиція української сторони в цьому вкрай непростому питанні?

- Вірменія не вважає правильним розгляд всіх існуючих конфліктів через одну, єдину призму, так як кожен конфлікт унікальний, має свої певні аспекти, має свою історію, логіку, свої пріоритети і червоні лінії, формат.

Вірменія відкидає застосування сили як спосіб вирішення конфліктів. Наша позиція, що всі країни, що тією чи іншою мірою залучені в різні конфлікти, не повинні заохочувати або сприяти застосуванню сили, оскільки насильство, ненависть і ворожнеча не можуть стати довгостроковою основою для врегулювання конфліктів.

Ми сподіваємося, що Україна підтримає зусилля міжнародного співтовариства, в першу чергу Мінської групи ОБСЄ, спрямовані на мирне і всеосяжне врегулювання нагірно-карабахського конфлікту.

Природно, у України тісні взаємини з іншими країнами регіону, але конфліктні і кризові ситуації у наших партнерських відносинах з іншими країнами не впливають в той же час на наші стосунки з Україною. Сподіваємося, що вірмено-українські відносини і далі будуть розвиватися на благо наших народів.

- Які напрямки україно-вірменського двостороннього співробітництва є найбільш перспективними і першочерговими? За яких і на яких умовах можлива участь України в інфраструктурних проектах на території Вірменії?

- Частково на ваше запитання я вже відповів, коли говорив про перезавантаження наших відносин. Це економіка, освіта, культура, гуманітарні проекти. Єреван вітає потенційних українських інвесторів у Вірменії. Вони, до речі, є, але в основному презентують вірменську громаду України. Це і мережі електричних зарядних для електромобілів, і чудовий скейт-парк у центрі Єревана від Спілки вірмен України. Хотілося б, щоб не лише українські вірмени розглядали Вірменію вигідною для інвестицій українського бізнесу. Особливих умов для участі українського бізнесу в інфраструктурних проектах немає, вони є рівними для всіх. Треба стежити за тендерами і за бажання робити заявки відповідно до вимог.

-  Ви дуже добре володієте українською мовою, знаєте нашу культуру й історію. З чого почалося Ваше захоплення Україною?

- На жаль, Ви перебільшуєте, кажучи про рівень мого володіння українською мовою. Хотілося б вивчити її глибше і краще. У нас мінімалістське Посольство, тому вільного часу на глибинне вивчення вашої чарівної мови не вистачає. Схоплюю на льоту. Розумію, трохи говорю, писати важче. Мені допомагають помічники.

З культури та історії читаю багато довідкової літератури, але поки багато прогалин. А в області культури у нас багато спільного, і, не дивлячись на пандемію, ми намагаємося по максимуму брати участь у культурному житті країни, влаштовувати спільні заходи. Зокрема, у нас прекрасне співробітництво з Національним заповідником "Софія Київська". Цей рік знаменний з точки зору наших культурних зв'язків – виповнюється 150 років від народження одного із засновників вірменської класичної музики Олександра Спендіаряна, ім'ям якого названий оперний театр у Єревані. А ж він народився в Каховці, виріс і в ранній період творив в Україні. Рішенням ЮНЕСКО його ювілей внесений до списку пам'ятних дат ЮНЕСКО в 2021р.

Знайомство з Україною у мене почалося в дитинстві, коли я приїжджав сюди до родичів і друзів, в піонертабір.

- Чи  дозволяє Вам Ваш робочий графік подорожувати Україною? Які міста Вам вже вдалося побачити? Які у Вас враження від України?

- Робочий графік дипломата якраз має бути побудований так, щоб відвідати якомога більше місць у країні перебування. Для мене це три в одному: децентралізоване співробітництво, зустрічі з численною вірменською громадою і вивчення країни, виходячи з моїх пізнавальних інтересів, в тому числі вірменського сліду в тому чи іншому регіоні. На жаль, пандемія і війна в Арцаху внесли свої корективи і більшу частину минулого року мені потрібно було залишатися в столиці. Незважаючи на це, за два роки свого перебування в Україні мені вдалося відвідати Одесу, Харків, Львів, Запоріжжя, Полтаву, Рівне, Кам'янець-Подільський, багато інших місць. Буквально кілька днів тому був на румунському кордоні, у Кілії, де ознайомився з артефактами вірменської культури 400-річної давнини. Раніше я бував і на сході країни, і в Карпатах.

Враження від України найпозитивніші: і гостинні люди, і багата історія, і природа. У вашої країни велике і світле майбутнє.

 - Чи є у Вас улюблені місця в Києві? Які саме?

- Звісно кожен дипломат намагається вільний час використовувати для пізнання міста і країни, де працює. Київ – могутнє, що динамічно розвивається місто з багатою історією, культурною та архітектурною спадщиною. Радий, що мої співвітчизники протягом історії робили і роблять свій внесок у становлення столиці. Вірмени залишили свій слід і в згаданій Софії Київській, і зараз компанія Taryan Group будує, на мій погляд, найбільш інноваційні споруди в Києві. Серед улюблених місць, звичайно, грандіозний Хрещатик, який, однак, без образ, в молодості мені здавався більш зеленішим і затишнішим, і урядовий квартал, і Золоті Ворота, де знаходиться наше Посольство. Але особливо мені подобаються історичний Поділ, мальовничий Андріївський узвіз з його музеями (Булгакова), театрами і прекрасною архітектурою, Воздвиженка, комплекси Михайлівського собору і Києво-Печерської Лаври, де я люблю гуляти. Подобаються величні види на Дніпро.

***

Нагадаємо, після підписання Угоди про припинення вогню в Нагірному Карабасі 10 листопада 2020 року в столиці Вірменії, місті Єреван, почалися заворушення і масові протести. Тисячі людей протестували після підписання прем'єр-міністром країни Ніколою Пашиняном документа про припинення бойових дій з Азербайджаном через Нагірно-Карабахський регіон, які тривали шість тижнів  з умовою здачі поясу безпеки Нагірного Карабаху Азербайджану тисячі людей вийшли на акції протесту, які переросли в штурм будівлі парламенту в Єревані.

Протести були організовані Коаліцією з 17 партій – "Рух з порятунку Батьківщини", яка 3 грудня оголосила колишнього прем'єр-міністра Вазгена Манукяна своїм кандидатом на пост глави тимчасового уряду.

Наприкінці 2020 року в країні зняли заборону на масові збори і страйки. Майже відразу у Вірменії оголосили загальний страйк, який пожвавив протести.

25 лютого 2021 року начальник Генерального штабу Збройних сил Вірменії Оник Гаспарян разом з більш ніж 40 військовими опублікували заяву із закликом відправити у відставку уряду на чолі з прем'єром Ніколом Пашиняном. Політик відмовився покинути посаду, але заявив, що допускає проведення дострокових парламентських виборів.

Читайте Comments.ua в Google News