З медійного адвоката до військового логіста: історія Олексія Шевчука

Координаційний центр з питання надання гуманітарної допомоги ЛОВА - Шевчук Олексій

Добрий вечір, Олексію!

- Вітаю!

Через декілька днів настане річниця війни України з Росією. Що ви робити в перший день війни і яким для вас був цей військовий рік?

- 24 лютого о 5 ранку я прокинувся від вибухів. Ми з родиною були за містом. Перші ракети тоді впали в районі Дмитровичів. Спочатку я не повірив, що на Україну напали. Потім настало стадія усвідомлення і сприйняття.

Постало стільки питань, на які відповіді я знайшов не одразу. Я кримінальний адвокат, ось фірма, ось цілий округ Оболонський, яким опікуюсь багато років, бо трішки займаюсь політикою. Але що робити, коли в країні війна?!

Лечу в штаб, лечу в офіс, прориваюсь по місту, щоб з командою прийняти рішення, кому й чим ми можемо допомогти: кому привезти молоко і дитяче харчування, кого евакуювати на вокзал. Адже дуже багато людей були у розпачі й потребували підтримки.

У той же час усі хлопці з нашої охоронної структури відправилися на позиції тримати оборону під Києвом: в Нові Петрівці, Бровари, Бориспіль, адже всі вони – професіонали військової справи з досвідом.

Ввечері стає зрозуміло, що дітей треба вивезти. В мене родина з Новояворівська, тому вночі 25 лютого, я вивіз сім’ю до Львова разом із нашим зоопарком: ящірками, равликами, собаками тощо. Це зараз смішно розповідати, а тоді три рази речі перекладали, щоб усі помістилися. Ми же не могли залишити нікого з домашніх улюбленців, вони ж, як друзі, а друзів ми не кидаємо. 

26 лютого я пробував повернутись назад в столицю, але Житомирська траса палала і дорога на Київ була відрізана. Думати довго не став і пішов в 103 бригаду Сил територіальної оборони Збройних сил України, до одного з кращих, на мою думку оборонців, до пана Курка. Він герой, він обороняв Донецький аеропорт колись. Але мені повідомили, що офіцери запасу поки не трібні. Тоді я одразу пішов до Львівського обласного війьскомату, там теж вже все було зайнято. А хлопці вже пишуть і телефонують, що потрібна амуніція, потрібні авто тощо. 

Вирішив піти до військової адміністрації, де мене зустрів Холод Юрій, заступник обласної ради, і спитав, яка в мене військова спеціальність. Та кажу яка: складське забезпечення аеродромів. Він посміхнувся, каже: "от і добре, візьмеш на себе всю логістику". 

Думати часу не було від слова зовсім, якщо є робота і потреба в ній, то значить треба брати й робити. Але була важлива умова, що я мобілізуюсь, ну власне так мене і відрядили до військової адміністрації. 

Начальник адміністраціі Козицький довго допитував чи справлюсь. Потім я ще в перших числах зустрів міністра оборони на сходах, він був з перевіркою чи нарада якась, і я в двух словах пояснив, що планую робити. Він лише кивнув і сказав, що юристи — хороші менеджери в такий час. Ну і понеслось…

Тисячі машин в різні точки, робота зі спецслужбами різних країн щодо швидкої доставки ургентних вантажів (наприклад ізраїльські протигази). Тут потрібні і володіння мовою, і швидке пересування всередині країни, і забезпечення потреб мобільних госпіталів та стабілізаційних підрозділів, і супровід процесів з постачання техніки, і проста, банальна доставка провізії громадам. Одним словом, ніхто не знав, які ще навички, уміння і зв’язки можуть знадобитися. 

Так рік і минув. А зараз я розумію, що точно був на своєму місці і робив корисну справу.

Ви заснували доволі великий волонтерський хаб у Львові

- Може не великий, але точно дружній. Це і волонтери, і війьскові, і державні службовці. Це величезна мережа, унікальна спільнота, майже родина. Ми маємо досягнення, якими пишаємося. Я щиро вдячний цим людям, які вже рік пліч-о-пліч зі мною і допомагають щоденно.  

Наша робота ніби непомітна, але про @HubZemelna (Координаційний центр з питання надання гуманітарної допомоги ЛОВА) багато хто знає. Якщо в цифрах, то Центром опрацьовано сукупно 2425 одиниць фур, а це 40-45 тис. тон вантажів.

Під час роботи центру реалізовані наступні програми:

1. Програма з належного забезпечення всіх війьсково-цивільних адміністрацій України протягом 5 місяців збройної агресії рф належними цивільними та медичними вантажами. Програма була запущена для можливої сталої роботи адміністрацій та їх виходу на самостійне забезпечення.

2. Програма з подолання гуманітарної катастрофи в малих містах України спільно з Асоціацією малих міст України — забезпечення провізією та медициною міст-сателітів та селищ, які опинились в окупації та були звільнені і мали гуманітарні проблеми. 

3. Програма із забезпечення житла для вимушено переміщених осіб спільно з Польським готельним холдингом. Дана програма покрила потреби усіх переміщених осіб в Львівську область і дала можливість оновити житловий фонд гуртожитків та інших переданих приміщень для потреб громадян. 

4. Програма з подолання гуманітарної катастрофи в Миколаєві з водопостачанням. Під час реалізації програми місто було забезпечено водою у одноразових пляшках, бутлях та балонах протягом декількох місяців, а також передано 20000 складних каністр для мобільного забезпечення водою лікарень, госпіталів тощо. 

5. Програма з переробки та оформлення нестерильної перев’язки для бойових медиків. На утриманні центру перебуває понад 12 військових підрозділів. Спільно з приватним виробництвом Біосфера було оброблено 45 т рулонної перев’язки та вироблено 250000 одиниць бинтів для парамедиків.

6. Програма з забезпечення швидкими допомогами потреб лікарень країни. В процесі програми значна кількість автівок було передано лікарням та безпосередньо військовим частинам, але найбільш значним досягненням є оперативне постачання дитячих реанімобілів для Центру акушерства та педіатрії в Києві на початку війни. Тут була ціла операція спільно з Трансбезпекою всіх областей та Романом Калагруським (завідував міжнародною логістикою у ЛОВА, — ред.)

7. Програма з постачання та оновлення ліжок для українських лікарень. В процесі даної програми вдалось оновити близько 3000 ліжок в лікарнях різного профілю, наприклад, у військовому шпиталі м.Львів, у психоневрологічному диспансері в місті Глеваха Київської області, куди було доставлено більшість  поранених з Харківських лікарень тощо. 

8. Програма з забезпечення Війьскових підрозділів, в межах якої було розроблено комплексний вантаж для військових, який має назву на сленгу ВБ -"військовий бус". Кожні два тижні спеціальний бус (який також передається військовим) доставляє консолідований вантаж різним підрозділам: вода (солодка та енергетики), протеїнові батончики, засоби тактичної медицини, амуніція, одяг, генератори, будівельні інструменти тощо. Такі ВБешки отримують Азов, Чорні Запорожці, Карпатська Січ, Стугна, Айдар та багато інших. Для нас головне, щоб хлопці і дівчата вчасно мали все необхідне і відбивали ворога, а ми в тилу знайдемо їм все необхідне.

9. Програма з забезпечення паливом перевізників для доставки гуманітарних вантажів як міжнародними, так і внутрішніми рейсами, підтримка перевезення поранених та звільнених з полону осіб. В межах даної програми вже майже 8 місяців вдається здійснювати безперебійні логістичні сполучення між областями. 

10. Спільно з USAID та Юнісеф реалізовано програму з забезпечення одягом дітей вимушено переміщених осіб. В межах даної програми отримано близько 16000 комплектів одягу для дітей віком до 10 років для покриття часткових потреб даних осіб у Львівській області. 

11. Було проведено ряд спільних стратегічних сесій з Польським Червоним хрестом, де було визначено наш центр одним з основних логістичних партнерів Польського Червоного хреста в Україні.

12. Постачання авто для фронта — це теж титанічна робота. Тільки для Азова спільно з моїм заступником Непорадою Наталею доставили все: від автобусів і броньованих швидких до позашляховиків. А ще інші підрозділи та структури, зокрема, той самий ГУР.

Окремої уваги заслуговує ціла лінія, яку ми запустили з виробництва вареників у Свіржі. Коли приїхжає автівка з варениками до хлопців, то вони відчувають себе козаками. Дух піднімає потужно. Ідею придумав мій заступник Юрій Соболь перед Різдвом.

А якщо сухо, то нашій команді вдалось за рахунок власних інвестицій та допомоги донорів створити унікальний координаційний логістичний центр, який є моделлю державно-приватного партнерства у військовій сфері за для швидкого забезпечення фронту. А що робити, адже моя спеціальність — складське забезпечення аеродромів. Я — поганий піхотинець, я — ніякий військовий хірург, але я — гарний логіст, і в мене це виходить.

Коли тобі кажуть, ваша автівка дала можливість поставити "сапог" (станковий противотанковий гранатомет, — ред.) і лупити орків, або дрон та рушниця вже викрили позицію та ми їх вчора рознесли, або коли ти першим доставляєш в лікарню Бахмута все потрібне, то розумієш, що робиш свою справу.

Про що жалієте?

- Не зміг вберегти батьків. Війна загострила хвороби мами та тата, обидва вже дуже у важкому стані. Коли вони перші місяці війни перебували під Броварами та Борисполем, то ліки не могли приймати. В мами боковий аміотрофічний склероз, в тата — онкологія з метастазами, тому зараз боротись треба за них.

У що ви вірите?

- У що вірю? Звичайно, в перемогу, але в адвокатуру більше не повернусь, буду пробувати себе в інших сферах. Я ж — не типовий військовий, зміг зберегти фірму, зберегти людей. Продовжую підтримувати Оболонь, лікую батьків і гребу крок за кроком. 

Постійно в дорозі, але можу упевнено сказати собі, що не відсидівся, а отже мені не соромно за цей рік.