Пенсійна система України: кинути не можна залишити

Напередодні парламентських виборів українські політики традиційно "згадали" про пенсіонерів. Одні обіцяють зниження пенсійного віку і підвищення пенсій, інші – чергові реформи. Тим часом, пенсійна проблема – головний біль усього світу.

Пенсії в Україні: загальна картина

Система пенсійного забезпечення в Україні складається із трьох рівнів.

1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соцпослуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Вона поки у нас толком не запущена, і в цьому, на думку експертів, велика проблема.

Як відзначають в Мінсоцполітики, введення другого рівня дозволить:

- урізноманітнити джерела отримання пенсії і забезпечити прийнятний її рівень;
- посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи;
- успадковувати кошти, враховані на накопичувальному пенсійному рахунку, родичам померлої застрахованої особи;
- створити джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки.

3. Третій рівень – це система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ), що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. НПЗ здійснюється пенсійними фондами (шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів), страховими організаціями (шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду), банківськими установами (шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень).

Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні складають систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Все ті ж другий + третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні – це система накопичувального пенсійного забезпечення.

І ще деякі цифри для загальної картини:

- близько 11,5 млн пенсіонерів перебувають на обліку в Пенсійному фонді;
- з липня розмір мінімальної пенсії становитиме 1564 грн., середня пенсія – приблизно в два рази більше;
- у період з 2014 по 2018 роки інфляція в Україні склала 152%, а пенсії зросли лише на 68%.

Пенсії в Україні: реформа, якої немає

Періодичні перебої з виплатами пенсій пов'язані з тим, що у нас, по суті, працює тільки перший рівень пенсійного забезпечення – сумнозвісна солідарна система, яка в наших реаліях абсолютно неефективна.

"Солідарна система працює лише за умови високої народжуваності і коли число працюючих до числа пенсіонерів становить 2/3 до 1/3. У нас же число працюючих і тих, хто отримує пенсію фактично 1 до 1. Плюс – ми платимо пенсії тим, хто працював ще на підприємствах СРСР, – зазначає економіст, політексперт Тарас Загородній. – У Пенсфонді – постійний дефіцит коштів".

Глава Українського аналітичного центру, економіст Олександр Охріменко називає ПФ годівницею для крадіжки. "Це загальний котел, куди стікаються єдині соціальні внески з усієї країни, – зазначає він. – Людина, наприклад, ніде толком не працювала, потім стала депутатом – і отримує божевільну пенсію. Яку оплачуємо всі ми. І ніхто цього міняти не хоче. Тупо блокують будь-які ініціативи. За принципом: ми ще трохи покрадемо, а там видно буде. Потрібно, щоб ЄСВ надходив на персональний накопичувальний рахунок, в недержавні пенсфонди, які можна вибирати. Але у нас роблять все, щоб така система не працювала".

Тарас Загородній також підкреслює необхідність запустити, нарешті, другий накопичувальний рівень, коли на окремий рахунок можна відкладати частину коштів собі на пенсію, а рахунок потім передавати у спадок. Але і тут є нюанси.

"Накопичувальна система пов'язана з питанням стабільності національної валюти. А коли це може бути? Через десять років? Двадцять? У нас економіка – сировинна, а при такому розкладі девальвація відбуватиметься приблизно кожну п'ятирічку, – підкреслює експерт. – І людям вигідніше просто здавати квартиру, ніж покласти гроші в банк і чекати, що на старості буде на що жити... Не буде! Поки не буде стабільності економіки, нас не врятує навіть накопичувальна система. До того ж, що робити з солідарною? Що робити з тими пенсіонерами і людьми передпенсійного віку, які все життя платили "пенсподатки" (ЄСВ). За рахунок чого виплачувати пенсії їм? Подібні питання і гальмують запуск солідарної системи. Плюс – низький рівень довіри до держави, яка у нас робить все, щоб обібрати громадян, а не поліпшити їхнє життя".

Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов зазначає, що питання пенсійного реформування стоїть гостро у всьому світі.

"Немає, напевно, жодної країни, яка змогла б його вирішити оптимально, – говорить експерт. Пропонуються різні варіанти, але все впирається в головне: населення старіє, і на працюючих припадає все більше пенсіонерів. До того ж, досить часто неефективно працюють накопичувальні механізми. На жаль, у нас в даний момент обговорюються варіанти, які вже втратили свою актуальність. А передові країни все голосніше говорять про безумовний базовий дохід, який міг би частково замінити пенсійні системи. Тим часом технічний прогрес призводить до того, що величезна кількість недавно важливих професій стають просто непотрібними. І з цим теж щось треба робити".

Навіть варіант з "купівлею" стажу, якого не вистачає для отримання пенсії, перетворився в Україні фактично у фікцію. Тому що один місяць такого стажу коштуватиме понад 1,8 тис. грн. (на даний момент). Тобто, за рік доведеться викласти вже більше 20 тисяч.

"Зараз є можливість докупити страховий стаж. Але така "покупка" в нинішніх умовах абсолютно неефективна. Грубо кажучи, вам потрібно доплатити 50 тис. грн., щоб з часом отримувати надбавку в 100 грн. Вкладення таке ви "відіб'єте" лише за умови, що доживете до 120 років, як мінімум. Вже краще отримувати мінімальну пенсію, а ті ж 50 тисяч вкласти більш розумно", – вважає віце-президент Всесвітнього юридичного Альянсу, старший партнер в адвокатській компанії "Кравець і Партнери" Ростислав Кравець. – На мій погляд, повинна бути накопичувальна система. При цьому державі потрібно дотримуватися певного балансу і виплачувати пенсії тим, у кого немає достатнього трудового стажу, але хто досяг пенсійного віку. Це можливо лише при балансі пенсійної системи і розвитку економіки. Чого у нас не спостерігається. Також повинна бути можливість і передачі пенсії по спадку, інакше сенс пенсійної реформи і сплати пенсій на тлі тривалості життя, втрачає свій сенс".

Пенсії в Україні: міграційний фактор

Ситуація ускладнюється ще й тому, що приблизно третина працездатного населення країни (близько 6 млн осіб) працює без трудових книжок, без сплати податків і пенсійних внесків. В їх числі – і трудові мігранти, відтік яких останнім часом набув колосального розмаху.

"Пенсійну реформу потрібно розглядати в контексті фундаментальних цінностей, які формують якість життя. Наприклад, причинами трудової міграції є вже не тільки те, що українцям не платять 500 євро всередині нашої країни. Навіть якщо зараз раптом піднімуть до такого рівня середню зарплату, відтік працездатного населення не припиниться, – зазначає для видання "Коментарі" фінансовий експерт Олексій Кущ. – Масова трудова міграція, має постійний характер (перебування в іншій країні більше року) – це не тільки і не стільки про рівень зарплат, скільки про якість освіти і медобслуговування у відповідних закладах тих же Польщі, Чехії, Словаччини. Не кажучи вже про Італію та Німеччину. Плюс – пенсійна система, яка забезпечує не жебрацьку старість".

Люди до 35 років зараз стоять перед простим вибором, вважає експерт. Можна працювати все життя в Україні, сплачуючи податки і користуючись послугами місцевих медицини і сфер обслуговування, м'яко кажучи, далеких від європейських стандартів. І отримати (якщо доживеш) пенсію на рівні 150 доларів, на яку неможливо прожити. А можна виїхати в якусь з країн ЄС, зареєструватися там як платник податків і стати учасником їх пенсійної системи, отримавши "на виході" пенсію в 500-600 євро.

"Саме так створюються тренди міграції, – підкреслює Кущ. – Так що Україні як державі для того, щоб зупинити відтік населення вже недостатньо дати європейську зарплату. Потрібно давати ще й якість життя, яка хоча б частково була на рівні країн ЄС".

Пенсії в Україні: дві важливі складові

Олексій Кущ зазначає, що досі у нас не зроблено головного – не встановлена пряма залежність між внесками до ПФ і пенсією, яку будеш отримувати. Не запущена та сама накопичувальна пенсійна система, про яку так багато говорять. Вся реформа була спрямована на поверхневий тюнінг збанкрутілої солідарної системи, яка в умовах демографічної та міграційної кризи приречена.

Реальна пенсійна реформа, на думку експерта, базується на двох складових:

1. Потрібен гарантований соціальний дохід, який виплачувався б безпосередньо з бюджету.
2. Вимагається зменшення єдиного соціального внеску (з 22% до 10%) з розщепленням його на дві складові: фіксований внесок (який йшов би безпосередньо до бюджету для виплати гарантованого соцдоходу) і та сама накопичувальна пенсійна система (коли люди до 35 років можуть щомісяця відкладати собі на старість суму, яку вважатимуть потрібною).

"Ці перетворення спростили б адміністрування існуючих пенсіонерів, давши привід скасувати ПФ, що перетворився на "чорну діру". Плюс – молода частина населення отримала б інструмент, з допомогою якого можна накопичувати собі на старість", – резюмує Олексій Кущ.