"Спимо в пуховиках і купаємося раз в кілька днів" — як виживають тисячі людей у Гвардійському та Черкаському

Понад 9 000 жителів Дніпропетровського району селищ Гвардійське та Черкаське виживають без води і опалення.

Поки що обласна влада не може вирішити питання, люди самостійно риють свердловини і щодня витрачають великі суми, щоб забезпечити себе питної покупної водою. Технічну воду зі свердловини місцеві жителі пити не можуть, адже в ній велику кількість заліза. Її використовують для побутових питань, але проблема практично не вирішена: доводиться вручну прати речі, гріти воду для того, щоб викупатися і помити посуд. Воду, яку використовують після прибирання або прання, не виливають, так як вона замінює зливний бачок в туалеті.

"У мене грошей особливо немає, доводиться пити ту воду, що набираю зі свердловини. Вона постійно смердить: то залізом, то тухлими яйцями. Не розумію, за що нам все це. Тут живуть військові, вони захищають нашу країну, а до ним – таке ставлення. У квартирах 7 8 градусів, вічно мерзнуть пальці на ногах до синього кольору, кашель і нежить. Не такий старості я хотів...ой, не такий...", — скаржиться на ситуацію житель Гвардійського Іван.

Водопостачання є тільки в дитячому садку і школі селища Гвардійське. Але питання з опаленням так і не вирішене. Зовсім недавно школу опалювали по кілька годин на день, а сьогодні – відключили опалення повністю:

"У нас в школі навчається 450 дітей. Зараз абсолютно всі знаходяться на дистанційному навчанні, самостійно вивчаючи матеріал вдома. Школярі приходять, беруть завдання на будинок, і все засвоюють самі. Дітям складно буде вчитися, коли в голові одна думка про те, що дуже холодно. В холі школи 4 градуси, в кабінетах — 6 10", — розповіла заступник директора загальноосвітньої школи в Гвардійському Світлана Марківна.

За словами заступника директора, школа не пристосована для того, щоб у ній включати обігрівачі: проводка надто стара. Це при тому, що в кабінетах повинно бути мінімум 18 градусів.

"Обіцяють вирішити питання. Кожен день ми чекаємо, що нарешті-то прокинемося не від холоду, а від тепла у власних ліжках. Про те, що наші діти спокійно вчитися і отримають знання, а не гріти долоні теплим повітрям з рота. Мріємо банально випрати одяг. Це шалено прикро – так жити. Страшно, адже діти і люди похилого віку особливо впадають холоду і часто хворіють", — зі сльозами на очах каже Світлана Марківна.

І поки діти навчаються вдома, адміністрації школи доводиться ходити на роботу. Щоб хоч трохи зігрітися, вчителі перенесли всі речі в один загальний кабінет і намагаються його обігріти за допомогою двох невеликих "дуйчиков". Але одночасно включати їх можливості немає, адже проводка підведе в будь-якій момент.

"Ми дуже втомилися від цього життя! Адже багато не просимо: вода і тепло — це те, що життєво необхідно людині взимку. Про нас вже так багато писали, приїжджали телеканали...але ніхто не чує про нашу проблему. Діти – мерзнуть, дорослі намагаються вирішити питання і постійно нервують! Це не життя і навіть не виживання", — додають засмучені вчителя.

Місцевим жителям на всі питання відповідають одним реченням – грошей немає. Але коли приїжджають перевірки, вода магічним чином виявляється в кранах, а потім також швидко зникає.

"Кожен день гріємо воду відрами, щоб покупатися, помити дітей, випрати речі і помити посуд. Багато жінок спеціально знімають квартиру у Новомосковську, щоб була можливість приїхати і випрати речі. Крутимося, як можемо. Нудно так жити", — розповідає мешканка Гвардійського Вікторія.

Дуже важко молодим мамам, у яких витрата води в два рази більше, ніж у звичайної людини:

"Ходимо з відрами і баклажками за водою. Ось, перевозимо на коляски, самі тягнемо додому і надрываем спини. Діток треба купати, годувати — на це завжди йде багато води. Дуже складно жити в таких умовах", — розповідає молода мама.

Місцеві мешканці діляться: доводиться спати в пуховиках, під трьома ковдрами, з постійно включеними обігрівачами, які влітають в копійку". Крім того, не кожен день виходить скупатися, адже вода швидко закінчується, а технічна видає жахливий запах.

У 93й військовій бригаді, що в Черкаському, для забезпечення водопостачанням створили резервуари, які заповнюють технічною водою. Її доставляють з місцевих свердловин і використовують лише для деяких побутових потреб. В крани вода надходить за допомогою насосів. У добу в цій частині витрачають близько 20 тонн води.

Питною водою з армійцями ділиться місцевий санаторій. На його території знаходиться єдина свердловина, вода якої придатна для вживання. Інші городяни масово купують бутильовану воду, але дефіцит вона не покриває.

Цивільним в Черкаському питну воду доводиться купувати. Найдешевшу — 20 гривень за п'ять літрів — привозять раз на тиждень. Її відразу ж розкуповують у великих кількостях — хто скільки може довезти або донести. Технічну цистернами підвозять ті ж військові. Жителям селищ вода не подобається — кажуть, що вона неприємно пахне і брудна. Але виходу немає і доводиться брати те, що є.

Чиновники обіцяють замінити проблемну трубу вже цієї весни. На її заміну витратять близько 50 млн гривень.

"За два-три місяці зробимо проектну документацію на новий водопровід. Його довжина складе 15 кілометрів", — дав обіцянку голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко.

Зараз військові містечка отримують воду на дві години на день. Але найбільша проблема — опалювальний сезон, який досі не розпочався.

Як з'ясували журналісти, ще на початку 2019 року на прохання активістів та військових було прийнято рішення та розроблено проект будівництва нового водогону у Вільне — Гвардійське. Провели тендер на Prozorro і уклали договір з переможцем на будівництво водогону. Згідно з цим договором пуск першої черги повинен відбутися в 2019 році і закінчення будівництва в 2020 році. Навіть перше фінансування від ОДА та фонду регіонального розвитку надійшло на казначейські рахунки. Тобто майже половина людей вже в грудні могла побачити у своїх кранах воду і тепло в своїх квартирах.

Але тут відбулася зміна влади прийшов новий губернатор. Фірма-підрядник замість передоплати отримала ультиматум – відмовтеся від договору, тепер нові фірми (природно, лояльні до нової влади) будуть робити ці роботи. В підсумку ми маємо ситуацію, коли підрядник, чесно виграв тендер, не може закінчити роботи, хоч гроші на них виділені і лежать на рахунках казначейства, нова обласна влада грає в свої підкилимні ігри, намагаючись протягнути "свої" фірми, і роздає обіцянки, а в заручниках без води і тепла виявилися 9000 людей. І поки губернатор у своєму теплому кабінеті будує плани на кілька місяців вперед, люди не знають, чи переживуть вони цю зиму, адже справжні морози ще попереду.