Референдум в Україні: експерти розповіли, до чого варто готуватися українцям

Робоча група Верховної Ради вийшла на фінальну версію законопроекту про всеукраїнський референдум. Що в ньому слід прописати, щоб уникнути ризиків (як у ситуації з Донбасом), а також чи зробити народовладдя реальним, а не фейковим, експерти розповіли виданню "Коментарі".

Головне правильно сформулювати питання

Народний депутат Верховної Ради VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов упевнений: у законопроекті про референдум головне – формулювання питання і обмеження тим, які можуть бути предметом референдуму.

"У законі потрібно, насамперед, визначити, за якими критеріями буде визначатися, які питання є припустимими, а які – ні. Конституція забороняє проводити референдуми з приводу бюджету, податків та амністії, – нагадує Попов. – У той же час, в умовах загроз сепаратизму необхідно поставити фільтри для ініціатив по введенню особливих статусів окремих територій і прийняття рішень, які можуть загрожувати національній безпеці і територіальної цілісності".

Чим чіткіше будуть виписані обмеження в законі, тим менше суперечок і конфліктів отримаємо при його застосуванні, вважає експерт. Також, за його словами, важливо розписати повноваження ЦВК та процедури, за якими оцінюватиметься допустимість формулювання питання, можливість створення експертних рад та оскарження рішень.

"У будь-якому випадку, створення інституту референдуму – загроза для влади, – зазначає Попов. – Опозиція може спробувати винести на референдум питання продажу землі, трудового кодексу або довіри уряду і отримати підтримку населення. Тому навряд чи ми побачимо турборежим у прийнятті настільки чутливого для влади документа".

Потрібні акценти

Політексперт, кандидат політичних наук Олександр Палій також впевнений, що важливо окреслити чіткий перелік питань, які можуть виноситися на референдум.

"Цей перелік має бути вичерпним і стосуватися виключно місцевих господарських питань, а також, можливо, права вчинення протесту проти певних рішень влади, – пояснює Палій. – Наприклад, так було в найбільш розвинутої стародавньої демократії в Афінах, коли народні збори могли тільки погоджуватися або заперечувати, але не формувати рішення. Це логічно, оскільки великі групи людей апріорі не здатні прийти до єдиного рішення".

Акцент на господарських питаннях повинен бути, тому, що громадяни повинні вчитися усвідомлювати на собі самих наслідки своїх рішень, вважає політексперт. Ну і, звичайно, не повинно бути ніяких можливостей для використання референдумів для сепаратизму, місцевої автономії і будь-яких форм розколу суспільства.

"Взагалі, в розвинених демократіях референдуми майже не застосовуються, – подеркивает Палій. – А там, де це відбувається, результати плачевні (як, наприклад, у питанні Брекзита). Референдум може працювати в невеликих громадах зрілих і багатих громадян, навчених самоврядування століттями, наприклад у Швейцарії. У всіх інших випадках цей механізм шкідливий".

Минулий досвід

Політолог, експерт Української політики Валентин Гайдай нагадує, що в України є невеликий досвід проведення референдумів.

"Мова йде про референдум двадцятирічної давнини. І ніякого окремого закону тоді не було. Правда, самі результати того референдуму закінчилися нічим. Так, що немає гарантії того, що в законі буде реальний діючий механізм впливу народу на суспільно-політичну ситуацію шляхом плебісциту", – вважає Гайдай.

На думку експерта, в законопроекті про референдум важливо прописати обов'язок Верховної Ради неухильно виконувати будь-яке рішення референдуму в контексті змін до Конституції або будь-яких інших нормативно-правових актів. Або прописати закон так, щоб народ допомогою прямої демократії міг змінювати державний устрій, форму правління і так далі.

"Дуже важливе питання з приводу ініціювання референдуму та його підготовки, – вважає Гайдай. – Адже якщо референдум не можна буде організувати за народною ініціативою (шляхом збору підписів, створення ініціативних груп), а можна – лише за рішенням парламенту, це буде говорити про непрозорість цього закону і про нереальності проведення референдуму".

Експерт каже, що як показує і убога українська, і окрема закордонна практика проведення референдумів, вони використовуються владою для вирішення своїх проблем – небудь для зміцнення власних позицій, або для боротьби з політичними опонентами.

"Як приклад, можна привести все той же референдум 2000 року Україні, коли Кучма хотів зміцнити президентську владу, референдум-2004 Білорусі, коли Лукашенко хотів обійти конституційну норму, що забороняє балотуватися три рази поспіль, референдум в Росії 1993 року, який дав Єльцину карт-бланш розпустити Верховну раду РФ", – відзначає Експерт.

Раніше "Коментарі" писали, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук переконаний, що проведення референдуму про можливість продажу землі іноземцям дозволить збільшити довіру громадян до уряду.

Читайте Comments.ua в Google News