Інтеграція Росії і Білорусі: експерти оцінили наслідки для України

Експерт-міжнародник, голова правління неурядової організації "Майдан закордонних справ" Олег Білоколос охарактеризував ситуацію як "діло ясне, що діло темне".

"Мінськ не був готовий до політичної інтеграції"

"Коментуючи суботні переговори президентів Росії і Білорусі, газета "Известия" звернула увагу на те, що під час зустрічі на вищому рівні, присвяченій двадцятиріччю Союзної держави, в залі резиденції "Бочаров струмок" на короткий час раптово згасло світло, — зазначив експерт. — Очевидно, цей курйозний момент вже став, як часто люблять говорити сьогодні в Росії, в якійсь мірі знаковим для всієї п'ятигодинної зустрічі, яка, як відомо, закінчилася безрезультатно. Адже від неї багато в Москві чекали справжніх "поворотних рішень". При цьому, судячи з наявної і вкрай скупої інформації, 7 грудня в Сочі передбачалося підписати або анонсувати цілий ряд двосторонніх документів, які де-факто створили спільний російсько-білоруський політичний, економічний, податковий, соціальний, інформаційний та культурний простір".

Поки, за словами Белоколоса, зрозуміло одне – передбачуваний блок документів про так звану "поглиблену російсько-білоруську інтеграцію" не підписаний, а сама зустріч в Сочі претендує на звання російський "зовнішньополітичний провал року" і явно стане предметом серйозного аналізу в Кремлі.

"Вдасться Москві досягти бажаного і в майбутньому інтегрувати Білорусь "по-російськи" — поки неясно, — продовжує експерт. — Майже все вкрите політичним мороком, з якого часом лунають новини про те, що Мінськ начебто не готовий ні до політичної інтеграції, ні до єдиної валюти. Багато чого, очевидно, стане відомо після зустрічі на вищому рівні, вже призначеної на 20 грудня, у переддень Нового 2020 року. Хоча, як добре відомо, в сутінках і похапцем не те, що салат "Олів'є" приготувати, і бутерброд-то ікрою добре не намазати".

"Створення єдиного ринку — мета РФ"

Директор Київської академії політичних перспектив, політичний експерт Михайло Железняк підкреслює, що ще два місяці тому таємниця про об'єднання двох держав була покрита мороком. Мало хто розумів, про що говорить Москва з Мінськом. У справжній же момент риторика двох країн стала практично однаковою.

"Мінську важливо домовитися про ціну на газ на наступний рік, вклавши свою пропозицію в пакет програм. Мова йде про програму дій з реалізації союзного договору. Таким чином, Білорусь може отримати рекордно вигідну ціну на газ, — пояснює він. — Створення єдиного ринку — мета РФ. Завдання в тому, щоб бізнес в Росії і Білорусі відчував себе однаково. Країни поспішають назвати цей процес інтеграцією. Є ризик, що багато лобістів включиться в протест, якщо хтось спробує почати переписувати законодавство, заступаючи на інтереси бізнесу".

На думку експерта, створюючи єдиний ринок, багато підприємств в Білорусі не зможуть конкурувати з російськими монстрами.

"Якщо угода буде підписана, то можна впевнено сказати, що це не інтеграція, а надута гармонізація законів. Білорусь повинна буде змінити сотні своїх законів", — каже Залізняк.

Директор КАПП впевнений, що не варто недооцінювати ситуацію щодо інтеграції.

"Не виключаю, що наступним кроком може стати діалог про єдину валюту і, як наслідок, про спільний уряд, — пояснює Він. — Якщо замість Росії з'явиться нова держава, то всі обмеження на кількість президентських термінів скасуються. Це дозволить президенту РФ пролонгувати свої повноваження, які закінчуються в 2024 році".

Реакція протестуючих жителів Білорусі більш ніж зрозуміла, вважає експерт.

"Україна — яскравий приклад країни, частини якої були анексовані РФ. Зближення з Росією здатне перерости в окупацію, прикриту дипломатичними домовленостями", — зазначає він.

"Путін вже все вирішив"

Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков вважає, що Володимир Путін давно прийняв остаточне рішення про дружнє або не дуже дружнє, але все одно поглинання Білорусі.

"І Олександр Лукашенко це розуміє, — каже Кочетков. — І ніякі мітинги білорусів цьому перешкодити не можуть. Навіть Майдан в Мінську не зможе — він просто буде пригнічений з участю російських силовиків".

Про фактичне вирішення питання, на думку аналітика, говорять і місця переговорів — зараз у Сочі, наступний раунд – у Пітері.

"Недоімператор викликає батька до себе "на килим", — продовжує Він. — Тому на переговорах Путін, Лукашенко мова йде про ціну питання, форму інтеграції та гарантії Олександру Григоровичу, який себе не мислить без влади. Але Путін теж не мислить себе поза владою, і силові можливості його достатні, щоб нав'язати Білорусі свою позицію".

Те, що формально ніяких документів на сочинської зустрічі підписано і оприлюднено не було на користь Україні, упевнений експерт.

"Це наочно демонструє Володимиру Зеленському, що з Путіним можна зустрітися, поговорити і не капітулювати. У всякому разі, відразу, — пояснює Кочетков. — А от якщо в Парижі ні про що не домовиться і не підпише Зеленський, то це вже козир для Лукашенка, який зможе 20 грудня казати Путіну: "Ти, мовляв, спочатку виріши з Україною, а Білорусь-то завжди і добровільно готова до об'єднання". Тобто, у батька з'явиться можливість сховатися на нашу геополітичну спину".