"Обміну полоненими - бути!": експерти оцінили результати домовленостей

Військовий оглядач Денис Попович припускає, що шанси на це обмін дуже високі — і вкрай мало обставин, які могли б цьому перешкодити.

"Хіба що непередбачений "злив" інформації або якісь нові обставини, про яких ми не знаємо. Наприклад, як це було з Цемахом (колишній "начальник ППО" Слов'янської бригади самопроголошеної "Донецької народної республіки" Володимир Цемах — свідок у справі про катастрофі "Боїнга" влітку-2014 на Донбасі, — прим. ред.) при першому обміні, — зазначає Попович. — Цей обмін необхідний, насамперед, з політичної точки зору — для того, щоб показати якесь просування в мирному врегулюванні (при тому, що реального просування насправді немає). Саме тому, я поки не бачу обставин, які могли б заблокувати процес".

"Обмін виконати легше всього"

З точки зору експерта Українського інституту аналізу та менеджменту політики Данила Богатирьова, обмін утримуваними особами між офіційним Києвом і Донецьком, Луганськом має дуже високі шанси на те, щоб відбутися найближчим часом.

"По-перше, він був узгоджений в рамках нещодавнього саміту в "нормандському форматі", що пройшов у Парижі. По-друге, з усіх домовленостей, прописаних в підсумковому комюніке вищезазначеного саміту, саме обмін утримуваними особами найлегше виконати", — пояснює експерт УИАМП.

За словами Богатирьова, для цього не потрібно попередніх умов (наприклад, для припинення вогню, яке неможливо без розведення військ). До того ж, обмін надасть обом сторонам конфлікту шанс пропіаритись на своїй внутрішньої аудиторії, так як подібні акції однозначно позитивно сприймаються населенням, підкреслює політолог. Плюс — майбутній обмін повинен стати тим кроком, за яким послідує новий етап реалізації домовленостей, досягнутих в рамках зустрічі "нормандської четвірки".

"Піар на полонених"

Конфліктолог, політичний експерт Тетяна Лупова нагадує, що навіть у ОРДЛО українських бранців набагато більше, ніж тих, про кого йде мова (і не всіх з яких готові віддати загарбники). А тому в такого роду обмінах є елемент піару, впевнена експерт.

"Адже є ще полонені в Криму і Росії. Тому це ніяк не "всіх на всіх", як прописано в Мінських угодах, — підкреслює Лупова. — Я знаю, що в Луганську, в колоніях, є громадяни ще з довоєнного часу, які теж хочуть в Україну і вважають себе полоненими. Але їх не віддають, запевняючи, що вони ніби проти повернення на підконтрольні українській владі території. У той же час ці люди пишуть листи з проханням забрати їх відсиджувати строк в Україні. Я знаю, що омбудсмен працює в цьому напрямку і потихеньку забирає людей, які відбувають ув'язнення. Всіх і відразу ніхто віддавати не хоче, мало того, так званий "обмінний фонд" постійно поповнюють".

Але забирати наших людей, безумовно, треба. Так роблять у всіх цивілізованих державах — забирають у терористів своїх громадян, резюмує конфліктолог.