Куди зайшли переговори по Донбасу: діалог з Росією і безвихідь Мінського і Нормандського форматів

У травні завирувало навколо "Мінська". То кремлівський парламентер Дмитро Козак рвонув в Берлін. Тепер туди ж збираються керівник Офісу президента України (ПОУ) Андрій Єрмак разом з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою – на консультації щодо ефективності роботи "нормандського" і "мінського" переговорних форматів.

Також українська сторона має намір на наступній зустрічі ТКГ у форматі відеоконференції представити групу представників ОРДЛО. У свою чергу "міністр закордонних справ" квазіформування "ДНР" Наталія Ніконорова заявила, що "Україна повинна почати прямий діалог" Л/ДНР або ж "вийти з Мінських угод". У зв'язку з останніми подіями і настільки гучними заявами експерти оцінили для видання "Коментарі" ситуацію з переговорами навколо врегулювання конфлікту на Донбасі.

Зрушити процес з мертвої точки "

Доктор політичних наук Ігор Піляєв нагадує, що Мінські домовленості ‒ це політичні, а не юридичні документи, оскільки ніякі внутрішньодержавні процедури щодо їх ратифікації парламентом, президентом або урядом не передбачені і ні в Україні, ні в Росії не здійснювалися. Ніякого інституційно-правового механізму по тлумаченню і врегулюванню спірних точок зору сторін на виконання цих домовленостей також не передбачено.

"Таким чином, виконання Мінських угод ‒ це цілком питання політичної волі суб'єктів Мінського і пов'язаного з ним Нормандського процесу, – зазначає Ігор Піляєв. – Плюс, звичайно, позиція США та ЄС, які, поряд з Україною та Російською Федерацією, були сторонами найпершого політичного документа щодо принципів врегулювання збройного конфлікту на Донбасі ‒ Женевської заяви від 17 квітня 2014 року".

Експерт наголошує, що сьогодні більшість підписантів перших (вересень 2014 року) і других (лютий, 2015 рік) Мінських угод ‒ хто політично, а хто і фізично ‒ вийшли з гри.

"Все це дає новим політичним особам, так чи інакше причетним до Мінському процесу, можливості трактувати їх так, як вважають за потрібне в даний момент, особливо не піклуючись про букву самих угод, – пояснює доктор політичних наук. – Українська сторона на Мінських переговорах, формально підтверджуючи готовність до виконання угод, фактично пропонує їх докорінно переглянути. Адже ключові пункти останніх (за конституційну реформу з урахуванням особливостей ОРДЛО і за передачу Україні контролю за кордоном після проведення місцевих виборів в ОРДЛО, — ред.) прямо суперечать нинішній офіційно заявленій переговорній позиції України. Цю позицію днями офіційно підтримав Держдепартамент США".

По суті, це означає, що всі попередні дипломатичні зусилля по політичному і всеосяжному мирному врегулюванню збройного конфлікту на Донбасі, включаючи Мінські угоди та узгодження формули Штайнмайера щодо алгоритму їх виконання, "йдуть у пісок", вважає Ігор Піляєв. І переговори ‒ як в Мінському, так і в Нормандському форматі ‒ перебувають у глухому куті.

"У цих умовах досить сумнівно, щоб анонсоване Києвом в односторонньому порядку розширення і підвищення рівня представництва української сторони Тристоронньої контактної групи, в тому числі за рахунок жителів Донбасу, які перебувають на підконтрольній Києву території, зрушило Мінський процес з політичної "мертвої точки". А без політичного врегулювання очікувати не те що миру, але навіть сталого перемир'я на Донбасі, навряд чи реалістично", – резюмує Ігор Піляєв.

Ключові фігури

Експерт з питань національної безпеки і оборони Українського інституту майбутнього (УІБ) Іраклій Джанашия задається питанням: чи задоволений народ України людьми, які його представляють, і чи можна цим людям довіряти, щоб вони відповідали інтересам країни.

"Судячи з реакції населення, відповідь на це — ні, – зазначає експерт. – Я не думаю, що Єрмак бореться за інтереси України. Якщо Кулебі населення більш-менш довіряє представляти свої інтереси, то Єрмак показав себе украй токсичним в цих питаннях".

Також експерт нагадує інформацію міністра з питань реінтеграції окупованих територій України Олексія Резнікова, що РФ "запросила" на засідання ТКГ так званих представників окупованих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) Владислава Дейнего і Наталю Никонорову, які мають громадянство Російської Федерації.

"Так з ким ми будемо там розмовляти? З представниками ОРДЛО чи РФ? Якщо з ОРДЛО, то чому їх представники – російські громадяни? – запитує Іраклій Джанашия. – Я, та й не тільки я, не розумію, куди ми рухаємося під час цих переговорів. Немає адекватної інформації, яка подається населенню. Немає чіткого розуміння, що там взагалі відбувається. Хаос, приховування даних, цирк, ширма. І це саме по собі – показник..."

Інший формат

Україна демонструє Росії, що якщо та не піде на реальні зрушення у вирішенні конфлікту, то Мінськ може стати майданчиком для консультацій громадськості, затягуванням часу, а реальне вирішення проблеми може бути перенесено у інший формат, вважає голова Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш.

"Не дарма Резніков згадав про зобов'язання США і Британії по Будапештському меморандуму, – говорить Сергій Гармаш. – Кремль повинен побачити, що в результаті його безкомпромісності він може втратити те, заради чого затіяв цей конфлікт – особливий статус (по Путіну – автономію) Донбасу. Крім того, на непоступливість Москви Київ може відповісти своєю непоступливістю в плані консультацій з представниками ОРДЛО, зводячи їх до рівня простих переселенців, якими має намір розбавити їх представництво. Що б'є по ще одній цілі Кремля – наданню "ДНР-ЛНР" суб'єктності".

На думку експерта, це – правильні кроки. При цьому Сергій Гармаш підкреслює, що президент Зеленський ще не вилікувався від комплексу "миротворчості" – і швидше блефує, що йде на реальну розмову з Москвою з позиції сили.

"Проблема в тому, – продовжує експерт, – що Київ хоче зрушень у переговорах, а будь-які зрушення можливі лише при наявності компромісів. І Київ заздалегідь налаштований на ці компроміси з Москвою, заради того, щоб та пішла на компроміси з ним. Кремль бачить це. І використовує проти нас. Наприклад, на наступній зустрічі ТКГ буде обговорюватися регламент роботи і механізм офіційного закріплення рішень групи. Це ідея Москви. Якщо ми припустимо помилку, і консультації стануть зобов'язаннями для України на тлі того, що Москва, як і раніше не буде визнавати себе стороною конфлікту (а значить, і зобов'язань зі свого боку), то це може дорого нам коштувати".

Сергій Гармаш вважає, що Київ повинен принципово наполягати на визнанні Москвою і нашими західними партнерами Росії – стороною конфлікту. І після цього вести переговори саме з Росією.

"Представники ОРДЛО можуть консультувати, але не брати участь в переговорах, що де-факто, відбувалося, – підкреслює експерт. – Поки цього не відбудеться, переговори в Мінську незрозуміло з ким – небезпечні і безглузді".