У Дніпрі до 76-ї річниці визволення міста з'явилася Дошка пам'яті

Сьогодні, 26 жовтня, в Дніпрі під час акції "Дякуємо за життя", приуроченої 76-й річниці Дня визволення міста від фашистсько-німецьких загарбників, була створена Дошка пам'яті. Це величезний стенд з сотень листівок з іменами тих, хто загинув на фронті, працював у тилу, хто проніс через все життя спогади про жахи війни і доніс до наших днів живу історію, передаючи її новим поколінням.

Патріотична акція "Дякуємо за життя" пройшла з ініціативи керівника Дніпровської міської організації "Опозиційна платформа – За життя" Геннадія Гуфмана.

Виступаючи перед учасниками акції, Геннадій Гуфман зазначив, що Дошка пам'яті дозволила висловити своє ставлення до свята не тільки організаторам, але і всім, хто сьогодні до нього долучився.

"Ми побачили, як до Дошки пам'яті підходили дочки, сини, онуки і правнуки тих, кого давно вже немає в живих. Тих, хто поклав життя, щоб звільнити і рідне місто, і країну. Ми побачили, що такі акції потрібні людям, що традиції треба шанувати і зберігати. Що пам'ять у серцях наших людей жива, і її не перепишуть ні історики, ні політики", — сказав Гуфман.

Біля Дошки пам'яті було багатолюдно під час свята. Люди підходили, писали на листівках імена своїх родичів, які мають стосунок до Другої Світової війни. Відправляли послання в минуле тим, кого вже давно немає, але пам'ять жива в серцях завжди.

Маргарита Анатоліївна 78 років. Її батько загинув на війні у 1942 році

"Мені було 2 рочки, коли тата призвали. Знаю, що він загинув через рік у Криму, але де саме, так і не вдалося з'ясувати. Загинули також і кілька моїх дядьків. Війну пам'ятаю, ніби вчора це було. Як голодували, як ляльку хотіла, якої в мене ніколи не було", — розповідає жінка.

Її подрузі Зірі Миколаївні теж 78. Вона народилася в евакуації в Уральську. Батько Зіри пройшов всю війну – з 1941-го по 1945-й рік. Брав участь у формуванні Дніпра і визволенні міста. Дійшов до Берліна.

"При звільненні Дніпра мого тата поранили. Мама, взявши мене і 3-річну сестричку, одразу приїхала в Дніпро. Пам'ятаю, як ходили до нього в госпіталь. Поставили на ноги, і він знову пішов на фронт. Дійшов до Берліна. Коли повернувся додому, на жаль, прожив зовсім недовго. Кілька разів був поранений, контужений. Сьогодні на Дошці пам'яті сказала татові "Спасибі за Перемогу, рідний", — розповіла Зіра Миколаївна.

Тетяна Леонідівна теж відправляла листівку батькові. Він був водолазом. 4 роки воював, а потім ще 3 роки піднімав затонулі кораблі в Німеччині і у нас, в Одесі.

"Про це я і написала. Спасибі, що ви дали нам життя. Спасибі за Перемогу, за країну", — розповіла жінка зі сльозами на очах.

Максим Дегтяренко, депутат Соборної райради, залишив послання своєму прадідові Григорію Швецю, який загинув під час Другої Світової війни.

"Його тільки закликали, і вже через два тижні пропав без вісті. А через кілька місяців надійшло повідомлення, що Григорій Швець загинув. Я вважаю, що такі заходи, як "Дякуємо за життя", дуже важливі і потрібні. Мільйони загинули в Україні, десятки тисяч в Дніпрі. Ми не повинні забувати героїчні сторінки своєї історії", — сказав він.

Враховуючи популярність Дошки пам'яті серед дніпрян, організатори пообіцяли продовжити нову традицію і на інших подібних заходах, які проводить у Дніпрі міська команда "Опозиційної платформи – За життя".

Зокрема, у понеділок, 28 жовтня, у День визволення України біля пам'ятника Героїв 152-ї дивізії. А також на День Перемоги в 2020 році. Таким чином, Дошки 2 на 3 метри з часом буде створена Стіна пам'яті – така ж нескінченна, як вдячність нащадків за Велику Перемогу.

Читайте Comments.ua в Google News