Демократія в Хмарокукиєві

Якось двоє афінських громадян вирушили шукати м’яке прекрасношерсте місто, де можна зручно й тепленько облаштуватися. По дорозі вони втрапили до птахів, і тут Пісфетеру сяйнула геніальна ідея — заснувати нове, не бачене досі пташине царство у повітрі між небом і землею. Птахів він легко спокусив обіцянкою можновладства — вони пануватимуть над богами й людьми. Адже колись саме птахи володіли світом, і Пісфетер переконує їх відродити це давнє право. За мить довірливі птахи вважають його спасителем. Пісфетер пропонує обнести стіною весь простір між землею і небом — це й буде пташина держава. Існуватиме вона коштом жертв і податків. Відтепер люди приноситимуть жертви птахам, із жертовних димів, які підніматимуться із землі в небо, справлятиметься мито за проходження через повітряне пташине місто, а до кожного бога буде приставлено пташку, яка разом із ним збиратиме людські подарунки. Людей же, стверджує Пісфетер, надурити просто: вони тільки й мріють про багатство, тож достатньо наобіцяти їм золоті гори. Птахи схвалюють проект, і всі разом будують щасливе місто Хмарокукиїв. Сюди негайно збігаються охочі розжитися: продажний поет із готовими одами, головний архітектор із суперпланом нового міста, продавець законів із свіженькими законопроектами, ба навіть спостерігач від афінського форуму. До Хмарокукиєва звідусіль ідуть люди, але щоб прописатися у ньому, треба мати пташині крила. Пісфетера величають наймудрішим, найдобрішим і найславнішим. Він визначає гідних громадян і окриляє їх. Нарешті зголоднілі без жертв боги висилають до Хмарокукиєва послів — двох олімпійців і варварського бога, якого супутники не терплять: «О демократіє, куди ти нас ведеш? Боги послом потвору обирають!» Пісфетер у цей час готує дичину — птахів, які повстали проти хмарокукиївської демократії і їх визнано винними. Посли, принаджені запахом смаженини, погоджуються на всі його умови, так що Зевс віддає Пісфетерові свій скіпетр і прекрасну доньку Василію. Пісфетер означає «вірний друг», а Василія — «царська влада». Сюжет утопічної комедії Арістофана «Птахи» несподівано актуалізувався через дві з половиною тисячі років. Вірний друг здобув царську владу і намагається з повітря створити новітній Хмарокукиїв, переконуючи, нібито так було раніше і так краще. Він вигадує десятки нових податків, оплат і мит, щоб краще життя настало вже сьогодні. У Хмарокукиєві не бракує підлабуз, ненажер, улесників і кляузників. Демократичні стандарти тут обрано хмарокукиївські: боги шкодують, що обрали не того, а вірний друг тим часом смажить бунтівників, які не визнали його демократії.