Про плівки з компроматом, фейки і вибори

Керівник Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» Валерій Димов проаналізував для видання «Коментарі» «плівкові скандали»

"Скільки буде попиту – стільки і пропозицій. Поки люди будуть хотіти зазирнути у замкову щілину на тих чи інших персон – їм будуть надавати таку можливість. Правда, кожен побачить те, що хоче побачити. Або – що хочуть, щоб вони побачили, ті, хто надає ці самі щілини...

Плівки з компроматом, умовно кажучи, вічні, поки будуть затребувані аудиторією.

При цьому, як відомо, велич подій залежить не від їх масштабності, а від своєчасності.

Ефективність = своєчасність. Як та ж справа Свинарчуків-Гладковських, до якої тепер є питання, але яка серйозно вдарила по Порошенко напередодні виборів-2019.

Так що перед виборами цінність такого роду "презентацій" традиційно зростає. І ми, на жаль, будемо ще якийсь час свідками продовження мильно-плівкової опери, тому що є бажаючі її дивитися.

Інша справа, наскільки вся ця "плівкова" відвертість законна. У тих же США при такого роду "зливах" обговорювали б, в першу чергу, – хто вкинув, з якою метою, наскільки законно були здобути записи. А у нас обговорюють, перш за все, зміст. Який цілком може бути сфабрикованими. Але коли є попит, він є не тільки на потрібну картинку, але і на монтаж для складання цієї самої картинки.

Ті ж плівки Мельниченко, плівки Деркача служили і служать тим, кому це вигідно. І б'ють по певним мішенях – з певною метою.

Восени будуть президентські вибори в США, місцеві вибори в Україні – так що вкидання спрямовані не лише проти певних українських політиків, але і мають відношення до внутрішньої американської боротьби. До того ж, не будемо забувати про інформаційну війну, яку веде проти нас Росія.

І все ж, я впевнений, що кількість подібного роду "плівкових скандалів" буде скорочуватися. Позначаться обмежений набір серій і сценаріїв, неможливість постійно підтримувати інтригу, роблячи сюжет хоч скільки-небудь правдоподібним. До того ж, Україна перебуває в транзитному стані до демократії і законності. Це перехідний етап, але навіть перебуваючи в процесі, в дорозі, ми все менше будемо стимулювати попит на фейковость, на моделювання реальності. Зате почне збільшуватися кількість тих, хто буде ратувати за правову державу, де закон реально – один на всіх, а далеко не завжди приглядна правда – цінніша за саму красиву брехню".