Слабкий Зеленський і недоречний Аваков – основні висновки щодо захоплення заручників в Луцьку

Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко проаналізував для видання «Коментарі» вчорашнє захоплення терористом Максимом Кривошеєм (Максим Плохой) автобуса із заручниками в Луцьку

"Безперечним позитивом стало те, що антитерористична операція закінчилася без жертв. Навіть, не дивлячись на критику з боку окремих експертів, що вона затягнулася. Як для першої операції подібного роду (коли справа з фанатиками, а не з захопленням заручників з метою наживи), – вважаю, що закінчення цілком успішне.

Чи не вперше на поступки терористам пішов особисто голова держави. Так, заради життя людей. І так, ці поступки за змістом були незначними і самі по собі не містять нічого, що порушувало б державні інтереси. Однак – за фактом мова йде про поступки терористові з боку самого президента. Це чи не головний негативний момент у всій вчорашній операції. Де-факто, це може сприяти ефекту доміно (тобто служити стимулом для послідовників луцького терориста).

Тобто, сформований меседж – якщо керівництво країни йде на поступки одному, то піде і іншому. Симптоматично, що така поведінка Зеленського формує імідж слабкого президента. Тим більше – після попереднього прецеденту з нереагуванням на персональні закиди з боку Кадирова. Я не прихильник теорії змов, але саме для президента луцький терорист написав найпростіші вимоги. Тому не виключено, що злочинець і сподівався саме на такий ефект.

Як на мене, незрозуміло, що у вчорашній операції робив міністр МВС Арсен Авакова. Так, він був стейкхолдером антитерористичної операції. Всіляко демонстрував свою причетність. Але виконувало МВС допоміжні функції, а сама спецоперація з основного функціоналу повинна здійснюватися СБУ.

Більше того, переконаний, що в структурі обох відомств є професійні переговірники. А ось персональна участь лише Авакова посилювала самооцінку терориста (до нього приїхав сам міністр) і також може створювати ефект доміно.

З плюсів – вчора не було ні глорифікації (лат. glorificatio – прославлення, розхвалювання), ні романтизації терориста. Спроби були - йому намагалися сформувати імідж ідейно-філософського терориста. Хоча розміщувати цитати філософів і розуміти про що вони писали – це різні речі. У будь-якому випадку, спроби виправдати його теракт не були системними. Це безперечний позитив. Особливо, враховуючи ситуацію, яка виникла з Бельком (першим злочинцем, який перекрив міст метро), – коли йому почали шукати якесь виправдання. Тобто, в інформаційній подачі все-таки превалювало, що чоловік, який захопив заручників – терорист".