В Україні основним рейдером є держава
На тлі резонансних рішень Конституційного суду України і не менш резонансних відповідей з боку вищої виконавчої влади, все частіше звучать звинувачення в монополізації (узурпації) влади. Або ж в рейдерстві вищого рівня. Своїм поглядом на ситуацію з виданням «Коментарі» поділився адвокат, голова ГО «Антирейдерський центр» Дмитро Йовдій
"Що нам відомо про рейдерство в загальнонаціональному масштабі? Тобто, коли не просто хтось у когось відбирає бізнес або нерухомість, а коли за допомогою державних інституцій фактично відбувається монополізація впливу на цілі галузі і процеси - в чиїхось інтересах. Або й зовсім відбувається повна узурпація влади будь-яким із суб'єктів.
Доводиться констатувати, що протягом останніх 10-15 років в Україні нічого не змінилося. Держава, як і раніше, є основним рейдером. Під виглядом державних інтересів або політичної доцільності можна протягнути навіть саме безмежне рішення. В якості одного з прикладів може служити ситуація навколо недавнього рішення Конституційного суду України (КСУ) про фактичну заборону доступу до декларацій чиновників. Очевидно, що таке рішення прийнято на користь окремих зацікавлених груп впливу. І нічого спільного не має з принципом верховенства права. За своєю суттю, це рішення суперечить державним інтересам і перекреслює всі антикорупційного ініціативи останніх років.
З іншого боку, нічим не краще є відповідна ініціатива президента ліквідувати даний склад КСУ за допомогою прийнятого ВРУ закону. Переслідуючи мету зберегти свій вплив на політичні процеси, президент забуває, що такий законопроект повністю суперечить Конституції. І в разі його прийняття, буде створено прецедент, коли можна буде ліквідувати будь-який суд або державний орган, рішення якого комусь не подобається.
В українському політикумі не прийнято керуватися принципом верховенства права. Всі механізми будуються виключно з принципу особистої політичної зацікавленості. В даному контексті можна згадати рішення того ж КСУ півторарічної давності, яким узаконено дострокове складення повноважень ВРУ попереднього скликання. Тоді, незважаючи на явну невідповідність такого рішення нормам Конституції, нікому в голову не прийшла думка про необхідність ліквідації КСУ. Адже новому президенту таке рішення було вигідно.
Конституційний суд і раніше використовувався для узурпації влади. Чого тільки варте рішення від 2010 року, коли КСУ наділив президента Януковича необмеженими повноваженнями, перетворивши при цьому Україну в президентсько-парламентську республіку, наплювавши на норми Конституції.
Прикладів такого підходу - маса, причому це стосується не тільки КСУ, а й інших судів, правоохоронних органів, органів державної влади в цілому. На жаль, така практика веде до повного розвалу державних інституцій та основ правової держави.
Подібні явища можливі лише в тих державах, де відсутній прийнятний рівень розвитку правових і державних інституцій, зате є низький рівень правосвідомості громадян. Саме такою на сьогоднішній день є держава Україна. І будь-яких позитивних тенденцій щодо зміни ситуації поки не спостерігається".