У Кремлі здригнулися від цього рішення, а Україна не веде потрібного наступу

Нардеп V, VI і VII скликань, заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим в (1993-1997), голова Всеукраїнського громадського руху «Сила права» Андрій Сенченко висловив виданню «Коментарі» думку про рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі почати офіційне розслідування військових злочинів і злочинів проти людяності на сході України і в Криму

"Це рішення носить історичний характер. У Кремлі здригнулися, тому що основні клієнти на лаву підсудних міжнародного трибуналу - сьогоднішні мешканці Кремля і інші діячі путінської влади. І лише питання часу - коли вони там (на лаві підсудних) опиняться.

Коли на чужій землі відбувається масове вбивство солдатів і мирних жителів, коли знущаються над мільйонами громадян, які опинилися заручниками путінського режиму, - це, безумовно, повинно бути предметом розгляду в МКС.

Але є важлива "але"... Чи все сьогодні Україна як держава робить для документування цих злочинів? Далеко не все! Навіть частки відсотку не робиться від того, що потрібно робити.

Тим часом, організація "Сила права", яку я очолюю, ще в кінці 2014-го - на початку 2015-го розробила стратегію юридичного наступу на державу-агресора. Є більше тисячі судових рішень. У кожному фіксуються факти, які після рішення суду набувають силу доказів російської агресії і злочинів путінського режиму на нашій землі.

Але за 7 років війни напрацювання нашої команди так і не взяті на озброєння владою, не переросли в державну стратегію юридичного наступу на державу-агресора. У владі це нікого не цікавить.

Хоча діяти повинна саме держава. Причому в трьох напрямках.

Перше - документування злочинів щодо конкретних громадян.

Друге - фіксація збитків, завданих українському бізнесу. Це не тільки шахти-заводи і інші "віджаті" окупантами великі підприємства. Це ще тисячі і тисячі людей, які створили сімейний бізнес, який був повністю розграбований агресором і його маріонетками. Мародерство носило і носить масовий характер і на Донбасі, і в Криму. Під вивіскою націоналізації влаштували тотальний грабіж.

Третій напрям - фіксація збитків, завданих державі. Екологія, мінування територій, руйнування інженерної та соціальної інфраструктури, незаконне використання наших природних ресурсів, розграбування культурних цінностей і багато іншого.

Оцінка такої шкоди - це величезні цифри, величезний обсяг роботи. Але у нас за 7 років до цього так і не приступили - ні попередня влада, ні нинішня".