Влада в Україні - це напівкримінальні олігархічні угруповання
Які перспективи взаємодії влади і представників малого та середнього бізнесу? Чому в Україні вони - по різні боки барикад? Своєю думкою з виданням «Коментарі» поділився економіст, кандидат наук з держуправління, співорганізатор всеукраїнського руху #saveФОП Сергій Доротич
Перспективи взаємодії - туманні. Влада не веде діалог з підприємцями. Лише створює ілюзію такого діалогу. Про це свідчить, наприклад, склад Ради з питань розвитку малого підприємництва при Офісі президента. Вона був створена за результатами податкового майдану, який ми з грудня проводимо на Майдані, протестуючи проти посилення фіскалізації. Так ось, до цієї Ради не увійшли представники #saveФОП. Зате там виявилися представники бізнесу, які підтримують ініціативи по фіскалізації, хто, скажімо так, "підмахує" влади. А тих, хто протестує, хто 35-у добу стоїть на Майдані, в таку Раду не запросили.
Замість конструктивного діалогу - йде замилювання очей. Ми намагаємося зараз достукатися до президента. Зрозуміти, хто нас "розводить як кошенят" - клерки з Офісу президента або сам президент. Якщо цим займається гарант Конституції, то розраховувати на діалог немає сенсу.
Поки ж ми продовжуємо вуличні протести. Наступна пікова акція, із залученням великої кількості людей, відбудеться 28 січня на Майдані. Буде хода по урядовому кварталу, ряд інших заходів. З огляду на рівень "дискусії", доводиться використовувати вулицю, щоб достукатися до влади...
Нажаль, в Україні, як правило, йдуть у владу заради надприбутків. Так можна "кришувати" свій бізнес від рейдерства і поборів, а то й самому "рейдернуть" чужий бізнес. Отримати якісь преференції, дерибанити бюджет. Влада в Україні - це напівкримінальні олігархічні угруповання з певними бізнес-інтересами. І така влада завжди бореться за своє, особисте, благо. А не за благо всієї країни.
Підприємці ж мають ресурс, щоб змінити той чи інший політичний режим. Ми можемо на якийсь час закрити свій бізнес, вийти на протести в будь-який час. А найнятий працівник не може - у нього менше подушка безпеки, він залежить від роботодавця.
І під час Помаранчевої Революції, і в процесі Революції Гідності - саме представники малого та середнього бізнесу були основною рушійною силою. Підвозили шини, продукти, фаєри. Самі виходили на протести. Як виходимо зараз. І щоб відчувати себе спокійно, безкарно, влада завжди хотіла знищити нас. Навіть якщо саме ми привели її до влади.