Чому Україні потрібно менше профспілок і більше ліберальності

Директор асоціації Software Ukraine, член Української Ради бізнесу Віктор Валєєв висловив виданню «Коментарі» думку про те, які зміни - і чому - слід внести в трудове законодавство

За останні 50 років у трудовому праві та відносинах між працівником і роботодавцем змінилося все. Крім законодавства: держава досі живе за радянським КзПП. І це створює величезні проблеми як компаніям, так і персоналу.

Якщо спитати наших батьків або бабусь – як працювалося за Радянського Союзу, то можна почути приблизно однакові історії. Розподіл після закінчення ВИШу, де часто залишалися працювати все життя. Невеликі, але регулярні зарплати, премії, відпустки, профспілкові путівки для окремих категорій.

Але за півстоліття багато чого вже не так. По-перше, ми змінили модель економіки – з планової на ринкову. І це диктує свої умови. По-друге, з’явилися сотні нових професій, які потребують кардинально нового підходу до оформлення стосунків роботодавців і працівників. По-третє, профспілки давно перестали виконувати свою функцію, тоді як за законодавством вони досі впливають на процес прийняття усіх ключових рішень роботодавця.

В результаті власник компанії потрапляє у пастку. Він побудував класний бізнес. Хоче найняти працівників, яким було б зручно і цікаво у нього працювати. І тут починається бюрократична тяганина, документообіг, погодження з профспілками тощо. І у нього два шляхи: або потонути у цій тяганині, занапастивши інші операційні процеси. Або – порушити закон, чим викликати нездорову цікавість численних перевіряючих органів.

Звісно, нові індустрії (креативні професії, сферу IT) регулювання, прийняте у радянській економіці, ніяк не задовольняє. Тому компаніям доводиться виходити з ситуації, укладати контракти з ФОПами. А профспілки, своєю чергою, вставляють палки в колеса реформам, намагаючись довести доцільність свого існування. Саме профспілки блокували усі спроби модернізації трудового законодавства. Десь не вистачало політичної волі, щоб довести це до логічного рішення. Але зрозуміло, що вся система, яка регулює стосунки між роботодавцем і працівником, давно застаріла, і "косметичним ремонтом" тут не обійдешся.

Тому так важливо зараз прийняти зміни до Трудового кодексу. У парламенті зареєстровано законопроєкт №5371, який передбачає зменшення бюрократії у трудових відносинах, та №5388 – про запровадження договірних стосунків між роботодавцем та працівником.

Чому необхідність зміни трудового законодавства так гостро стала саме зараз? Пандемія дала зрозуміти, що за старими лекалами працювати у сучасних умовах немає можливості. Необхідно лібералізувати трудове законодавство, створивши сприятливі умови для роботи бізнесу. А саме – узаконити вільний трудовий договір, який дозволить роботодавцю і працівнику оформляти свої стосунки напряму, без непотрібного посередництва.

Якщо охарактеризувати запропоновані зміни одним словом, це буде лібералізація стосунків між роботодавцем і співробітником. Вона реформує порядок прийняття на роботу та звільнення, а також весь спектр питань, які стосуються форм укладання контракту, спрощення процесів, пов’язаних з формально необхідним документообігом.

Права роботодавця, запропоновані змінами до трудового законодавства, будуть розширені. Але власники недержавних компаній і так мають необмежені права і встановлюють правила, що прямо порушують норми КзПП. Починаючи від тривалості робочого дня, закінчуючи порядком оформлення відпусток та нарахування премій.

Отже, що дасть ухвалення зазначених законопроєктів бізнесу? Компанії при більш ліберальній моделі стануть витрачати менше часу та енергії на бюрократичну тяганину, документообіг, погодження тощо. І зможуть зосередитися на важливіших речах – наприклад, розвитку бізнесу. Це не лише позитивний сигнал для підприємців, що держава допомагає лібералізувати сферу. Але й крок до підвищення інвестиційної привабливості та стимулюванню ділової активності.

Тож настрій бізнесу в даному випадку – стримано оптимістичний.