Розмінування деокупованих територій: місцеві живуть в очікуванні біди “на свій страх і ризик”

Як саме відбувається розмінування після бойових дій на деокупованих територіях

Наразі в Україні, відповідно до офіційних даних, є близько 110 національних операторів протимінної діяльності.

(Оператор протимінної діяльності – це державна або приватна організація, що складається переважно з демінерів (саперів), які мають високу кваліфікацію та спеціалізовані навички в роботі з розмінуванням. В обов'язки розмінувальників входить виявлення, розмінування та знешкодження вибухових пристроїв та мін на забруднених територіях. – Прим. ред.)

Там цифра, можливо, трошки змінилася в сторону збільшення. Третина з них – це оператори, створені державними органами, такими як: Державна служба надзвичайних ситуацій і Міністерство оборони, ДССТ – Державна служба спецтранспорту.

Діє близько десяти (якщо не помиляюсь, шість) міжнародних організацій, такі як "ХАЛО Траст", "ФСД", "МАК". Це неприбуткові організації.

Є частина національних операторів протимінної діяльності з числа неприбуткових організацій – це фонди, громадські організації, які сертифіковані на частину процесів. І, відповідно, в залишку ряд національних операторів протимінної діяльності, комерційні організації. Їх наразі близько сорока.

Також, відповідно до офіційних джерел, в Україні діє програма компенсації вартості робіт з розмінування, вона діє за рахунок державного бюджету і участь в тендерах за цією програмою приймало 13 національних операторів протимінної діяльності. Переможцями визнано 13, участь приймало близько 20 компаній.

Але враховуючи те, що в минулому році закладалася більша сума, приблизно 2-3 млрд, а в цьому році – 3 млрд грн під програму державної компенсації, то говорити, що вона на 100% максимально ефективно діє, можна було б лише в тому випадку, якби ці кошти були повністю використані.

Минулого року вони були використані максимум на чверть, в цьому році ми маємо схожу ситуацію. Тому, як на мене, за цим напрямком можна було б приймати якісь оптимізаційні, організаційні рішення для того, щоб розширити можливість роботи цієї програми.

Міністерством економіки і Центром гуманітарного розмінування наразі її розширено: вжито заходів щодо розширення кола суб'єктів, які мають право брати участь в цій програмі. Вона планово буде розповсюджена на так званих “одноосібників” (дрібних користувачів землею, які наразі не можуть податися на компенсацію за цією програмою, так як вони не є суб'єктами державного аграрного реєстру). І відповідно до проєкту, функцію подачі цих заявок буде виконувати орган місцевого самоврядування, який збере певну кількість таких заявок, обʼєднає їх і буде подавати на державну компенсацію.

Другий напрям фінансування – це фінансування за рахунок власників земель. Як на мене, економічний стан в країні не дає можливості власникам-аграріям за свої кошти наймати операторів протимінної діяльності, тому що це доволі недешеве задоволення.

Третій напрям фінансування – це міжнародна допомога. Наразі лише міжнародні оператори фактично фінансуються з цих джерел. Мені відомо, про декілька грантових тендерних пропозицій, які наразі оголошені такими організаціями і для національних операторів протимінної діяльності, але там термін подачі і визнання переможця ще не завершено. Тому я не можу сказати, що на 100% національні оператори користуються чи зможуть користуватися завтра міжнародною допомогою. Поки що таке не відбувається. Це більш точкові випадки, які не мають системного характеру.