Трамп та Зеленський: дедлайн миру та роль у глобальних переговорах

"Сценарії можуть бути різні, але найбільш ймовірний - Трамп вирішить, що настав час перевірити, чи дійсно Путін прагне миру, і встановить дедлайн"

США і Росію зближують не симпатії двох автократів, а низка об’єктивних причин. Водночас це зближення малоймовірне: простір маневру Путіна обмежений Китаєм, а простір маневру Трампа — Європою, яка не зацікавлена у такому сценарії. Трамп дуже прагне лаврів миротворця й не може відмовитися від цієї мрії, але для реальної миротворчості необхідне бажання обох сторін.

Зазвичай миротворчість відбувається за універсальним правилом: умови сильнішого корегуються і нав’язуються слабшому. Це не підхід Трампа - якщо умови неприйнятні для того, хто перемагає, він просто продовжує бойові дії.

Для Трампа Росія постійно перемагає, бо "вона завжди й усюди перемагає". Це не підтверджується історією чи звітами аналітиків американських державних установ, але Трамп довіряє лише власній інтуїції. З його точки зору, Зеленський відмовляється визнати очевидну поразку України, що робить його "нерозумним і кровожерним упертюхом". Українці продовжують битися, бо їхній лідер відмовляється визнавати очевидне — це бачення не залежить від слів чи зовнішнього вигляду Зеленського.

Спроби європейських лідерів навести реалії зазвичай дають короткостроковий ефект. Запровадження жорстких санкцій суперечить ідеї великої угоди США з Китаєм, тому цього не варто робити до прямих американо-китайських переговорів.

Тому українське питання залишатиметься одним із багатьох на столі переговорів. Путін продовжуватиме бойові дії, поки є ресурс і сподівання на результат. Хоч ресурс вичерпний, поки ще є шанс, і Путін піде на переговори лише коли ресурс наблизиться до критичної точки.