Через заборону експорту українські виробники дронів опинилися в пастці

Нардепка пояснила, чому нинішнє політичне рішення фактично заганяє український оборонно-промисловий комплекс у глухий кут.

Після участі у виставці DSEI у Лондоні народний депутат від "Слуги народу" Галина Янченко наголосила на ключовій проблемі: українські виробники дронів змушені переносити виробництво за кордон через відсутність доступу до зовнішніх ринків. Виданню Коментарі.юа вона детально пояснила, чому політичне рішення 2022 року сьогодні шкодить українській економіці, та закликала відкрити частковий регульований експорт.

Є певні законопроєкти, які допоможуть компаніям краще себе почувати і зосереджуватися на виробництві, на R&D і інноваціях. Це, умовно кажучи, мій законопроєкт про 45-денне тимчасове бронювання для нових працівників, щоб вони оновили дані. Це ряд законопроєктів, де я теж перший автор — про скасування зайвих штрафів, щоб залишався один штраф за одне порушення, а не три. Це є й законопроєкти, які ми вже прийняли, наприклад, про обмеження інформації щодо місця знаходження виробничих потужностей. Тобто є цілий ряд законопроєктів, які ми робили для того, щоб покращити, умовно кажучи, життя і, головне, безпеку оборонно-промислових комплексів.

Але якщо ми говоримо про проблему, яка полягає в тому, що наші компанії виїжджають за кордон і створюють робочі місця, створюють додану вартість, внесок у ВВП інших країн, то тут ключовою проблемою є якраз інше. Це питання доступу до ринків. І на сьогоднішній день держава Україна де-факто, не де-юре, але де-факто забороняє експорт товарів оборонного і подвійного призначення.

Тут законопроєктів ми ніяких не можемо прийняти і законів теж, тому що юридичної заборони експортувати зброю і товари подвійного призначення немає. Це просто політичне рішення. Причому воно було прийняте у 2022 році, коли воно було і актуальним, і потрібним, і на часі. Тоді у нас було всього мало.

Але зараз, коли виробництво за 3,5 роки зросло в 35 разів, а бюджет на те, щоб викупити все, що може виробити ОПК, залишається обмеженим, єдиний спосіб вирішення цієї проблеми — це відкрити частковий регульований експорт. Щоб наші виробники своїми товарами могли отримати доступ до зовнішніх ринків.

Бо зараз фактично виробники загнані в глухий кут і працюють в умовах монополії держави. Або у тебе купує держава, або ніхто не може купити. Але держава не може купити у всіх, а інколи не хоче у всіх купити. І відповідно ті, хто не потрапив у державні контракти, змушені або закриватися, бо не можуть утримувати виробництво, яке простоює. Це шалені гроші, це зарплати, це оренди, це податки, це комунальні платежі.

Відповідно, якщо держава не підписала з компанією контракт, то вона частину часу може протягнути, а далі у неї два шляхи: або закриватися, або виїжджати за кордон. Зараз деякі виробники ще намагаються домовлятися і будувати свої заводи умовно легально за кордоном. Але у будь-якому разі — чи вони виїжджають легально в рамках угод, чи нелегально — ми втрачаємо. Наша країна втрачає виробників, а це означає, що втрачає робочі місця, податки й внесок в економіку.