Відродження з попелу: чи здатні екс-регіонали взяти реванш на парламентських виборах

Незважаючи на те, що Партія регіонів юридично давно припинила існування, у політсили залишилися люди, електорат і вплив, що продовжує чинити вплив на ситуацію в Україні.

Власне, переконлива перемога на президентських виборах Володимира Зеленського у чому пов'язувалася з його підтримкою з боку протестного електорату, кістяк якого складали прихильники ПР і тому не дивно, що опоненти нового президента заявили про якийсь "реванш". Спікер Верховної Ради України Андрій Парубій навіть пригрозив, у відповідь на репліку нардепа від "Опозиційного блоку" Олександра Долженкова про скасування декомунізації і закону про українську мову, новим Майданом як реакцією народу на "реванш" старої влади.

Відродження Партії регіонів: чотири партії

Євромайдан 2014 року і подальша окупація Криму РФ завдали нищівного удару по репутації і впливу Партії регіонів, яку почали масово покидати її члени. До літа, за повідомленнями ЗМІ, з 1,5 млн членів ПР втратила близько 1 млн партійців.

Після того, як у травні 2014 року на президентських виборах кандидат від ПР Михайло Добкін набрав тільки 3,03% голосів виборців, надії на парламентські вибори того ж року впали. У політсилі навіть заявили, що Партія регіонів не буде брати участь у виборах до ВР, проте на практиці це означало лише те, що залишилися вірні регіонали пішли за списками сформованого тоді ж "Опозиційного блоку" – об'єднання шести партій.

У порівнянні з попередніми результатами ПР результат "Опоблоку" виявився досить скромним – 9,43% голосів виборців по Україні, що з двома "мажоритарниками" дало їм 29 депутатських мандатів. Тим не менш, це був четвертий результат в країні. У момент початку роботи нового скликання Верховної Ради 27 листопада про свій вступ у фракцію "Опозиційного блоку" заявили 40 народних обранців.

Багато екс-регіоналів також не залишили політичної діяльності і штурмували в 2014 році Верховну Раду у складі інших політсил, за що ті піддавалися серйозній критиці. Найбільше дісталося президентському на той момент Блоку Петра Порошенка – в його рядах пізніше активісти нарахували 17 народних депутатів екс-регіоналів або кожного восьмого члена парламентської фракції.

Іншим притулком для екс-регіоналів стала партія "Наш край", сформована в грудні 2014 року на базі "Блокової партії" 2011 року. Партійна біло-блакитна символіка, ідеологія у вигляді відстоювання інтересів місцевих громад і навіть "регіональна" назва – все настільки тісно перегукувалося з Партією регіонів, що засилля в її лавах колишніх регіоналів нікого не дивувало. Влітку 2015 року пройшла загальнонаціональна презентація проекту, який так і залишився спрямованих скоріше на місцеві вибори 2015 року, в яких партія досягла чималих успіхів – майже кожен третій депутат місцевих рад, обраних у тому році, був вихідцем з "Нашого краю". Опинилися представники "Нашого краю" і у Верховній Раді – Антон Кіссе і Олександр Фельдман – співголови партії і Сергій Шахов, який переміг на довиборах 2016 року. Втім, згодом всі троє приєдналися до інших фракцій і депутатських груп. За самою ж партією закріпилася репутація "проекту Банкової", партії створеної президентом Петром Порошенком для "відтягування" частини електорату "Опозиційного блоку" за рахунок регіональної риторики.

Ще одним осколком ПР стала політична партія "Відродження", створена в далекому 2004 році колишнім міністром транспорту Георгієм Кирпою. З політичного небуття вона вийшла в 2015 році, коли у ВР з'явилася депутатська група з однойменною назвою, також складалася в чому екс-регіоналів. Власне, її керівники в особі голови Віктора Бондаря і члена президії Віталія Хомутинника не раз побували народними депутатами колишніх скликань саме від Партії регіонів. Правда пов'язували "Відродження" швидше з Ігорем Коломойським і періодично, в разі появи спільних інтересів – з БПП і "Народним фронтом".

За підрахунками активістів саме в БПП, "Нашому краї" і "Відродженні" до 2015 року зосередилося найбільше число екс-регіоналів на рівні кандидатів у депутати місцевих рад.

Останнім за часом, але не за впливом, осколком ПР стала партія "За життя" народних депутатів від "Опозиційного блоку" Вадима Рабиновича і Євгена Мураєва. З'явившись на світ під такою назвою лише в 2016 році, ця політсила стала, мабуть, найбільш успішним проектом, створеним на базі та за участю кадрів ПР. Основна заслуга в цьому належить її формальному голові, яскравому популісту Вадиму Рабиновичу і "сірому кардиналу" Віктору Медведчуку. Спільними зусиллями їм вдалося зайняти місце "Опоблоку" в умах електорату і отримати всі шанси зробити те ж саме в сесійній залі Верховної Ради наступного скликання.

Відродження Партії регіонів: від загрози до розколу

Восени 2018 року в уми українців почали активно просувати думки про загрозу неминучого реваншу від проросійських сил, звичайно ж ПР, у разі неправильного голосування на президентських і парламентських виборах.

Обстановка тому, здавалося, відповідала: члени "Опоблоку" все частіше критикували владу, в жовтні на 3 місяці навіть запрацював "мертвий" до того сайт Партії регіонів, але головне – одіозний Віктор Медведчук, який демонстративно уникав публічності, несподівано став членом Політради партії "За життя". В експертному середовищі з'явилася впевненість, що із "За життя" і "Опоблоку" хочуть створити "страшилку" для українського виборця.

Проте вже листопад показав помилковість таких суджень.

9 листопада співголова "Опозиційного блоку" Юрій Бойко і лідер партії "За життя" Вадим Рабинович оголосили про об'єднання обох партій в "Опозиційну платформу – За життя". Однак у самому "Опоблоці" це оперативно спростували, а 20 листопада і зовсім виключили політиків з лав парламентської фракції.

Не можна сказати, щоб такий розвиток подій став несподіванкою – з літа активно циркулювала інформація про розбіжності в лавах "Опоблоку" через партійну кандидатуру на президентських виборах 2019 року. Великі рейтинги і впізнаваність мав Юрій Бойко, але частина партії, що орієнтувалася на Ріната Ахметова, хотіла винести кандидатуру Олександра Вілкула. Публічним проявом цієї боротьби і стала заява Юрія Бойка про союз із "За життя".

Зрештою, і Бойко і Вілкул взяли участь у виборах президента: перший – від "Опозиційного блоку", а другий від "Опозиційного блоку – Партія миру і розвитку". Результати виборів 31 березня переконливо довели перевагу Юрія Бойка – він став четвертим за кількістю отриманих голосів – 2 206 216 (11,67%), проти 784 274 голосів (4,15%) або восьмого результату у Вілкула.

Відродження Партії регіонів: реванш почався

Незважаючи на те, що новообраного президента України ніколи не пов'язували з регіоналами, його перемогу опоненти трактують саме як реванш старої влади, про що опосередковано заявив спікер ВР Андрій Парубій.

Наочним доказом цього стало повернення в Україну 19 травня одіозного екс-заступника керівника Адміністрації президента часів Віктора Януковича Андрія Портнова. Перебуваючи з 2014 року за межами України, юрист побував під слідством в Україні і санкціями ЄС, але, врешті-решт, претензії до нього були зняті, однак своє повернення екс-чиновник чомусь приурочив до інавгурації Володимира Зеленського.

Наступного дня після неї, 21 травня, Портнов вже звернувся в Державне бюро розслідувань із заявою про вчинення екс-президентом України Петром Порошенком ряду злочинів, у тому числі державна зрада і державний переворот, а глава ДБР Роман Труба навіть побачив у цій заяві судову перспективу.

ЗМІ та активісти все частіше стали бачити екс-регіоналів у лавах "Зе-команди", наприклад, у Київській області.

Та й колишні раніше в інших політичних силах екс-регіонали почали повертатися під крило "Опозиційного блоку", який все виразніше претендує на роль головного центру тяжіння для проросійського або лівого електорату. Наприклад, в список кандидатів у Верховну Раду на позачергові парламентські вибори потрапив екс-регіонал Михайло Макаренко – колишній депутат Київської обласної ради від ПР, який в 2014 році перейшов в "УДАР" Віталія Кличка.

Про своє приєднання до "Опоблоку" заявила також і Соціалістична партія України, лідер якої Ілля Ківа склав з себе повноваження голови і також приєднався до "Опозиційної платформі – За Життя".

Відродження Партії регіонів: чого варто очікувати

Однак, незважаючи на безліч позитивних для екс-регіоналів маркерів, все-таки говорити про повноцінне відродження ПР і страшному сні її опонентів – повернення до влади, на думку експертів, не доводиться. Причина, як не дивно, у самих екс-регіоналах.

Перш за все, в стані ПР як і раніше стоїть розкол, який замість об'єднання швидше посилюється. Так, процес об'єднання "Опозиційного блоку" і "Опозиційної платформи – За життя"", що намітився на початку червня, про яке Юрій Бойко заявив ще 9 листопада, "успішно" провалився.

Основною причиною цього, на думку політолога Володимира Фесенка, стали розбіжності навколо якої політичної сили об'єднуватися і, отже, хто головніший, зокрема, очолить список. Нікуди не поділися внутрішні розбіжності серед екс-регіоналів, яких представляють дві групи – Бойка-Льовочкіна і Віктора Медведчука, який підтримує їх, а також групи Ріната Ахметова, причому вплив другої групи поступається.

Зрештою, ці розбіжності не дозволили сторонам об'єднатися знову, а у виборчому списку "Опоблоку" відсутні люди Ріната Ахметова.

Іншим фактором, що грає проти "Опозиційного блоку" , є поява близької по ідеології і складу партії "Довіряй справам" мерів Харкова Геннадія Кернеса і Одеси Геннадія Труханова. Політсила стала свого роду наступником іншої "мерської" партії "Відродження". Хоча особливих шансів на парламентських виборах партії опитування не дають, відтягнути якісь голоси вони зуміють.

У результаті, як пише голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, не варто побоюватися масштабного "реваншу" регіоналів. Навіть у разі об'єднання сукупний рейтинг обох партій становив близько 14-15%, що не дозволить сформувати коаліцію і уряд чисто арифметично. До того ж, якась частина електорату неминуче буде відтягнута партією "Слуга народу" за рахунок симпатій електорату особисто до Володимира Зеленського, якого багато хто вже підтримав на президентських виборах.

Дещо інакше бачить перспективи "Опозиційної платформи – За життя" інший політичний експерт – Руслан Бортник. Також заявляючи про найбільш ймовірний результат партії на парламентських виборах в 10-15%, він вважає, що цей результат міг би доходити до 25-30%, якби політсила провела ребрендинг, запропонувала "нові обличчя" і більш ясну ідеологію, що дозволило б грати більш серйозну роль в майбутньому парламенті. Однак, на його думку, партія Бойка-Рабиновича-Медведчука все ж може стати частиною правлячої влади.

"Думаю після виборів проект безсумнівно займе звичну йому нішу опозиції, а потім ситуація може отримати різний розвиток. Швидше за все, в майбутньому парламенті "Слуга народу" якщо не зможе створити коаліцію на основі своєї партії, буде блокуватися з "Батьківщиною" чи іншій ідеологічно близькою партією. Однак якщо "Слуга народу" розділиться на різні групи і розпочнеться парламентська криза, що цілком може статися, у нову або наступну коаліцію вже цілком можуть покликати "Опозиційну платформу – За життя", – поділився можливим сценарієм подій із виданням "Коментарі" експерт.

Поки згідно з останніми даними моніторингу електоральних досліджень українців, проведеним соціологічною групою "Рейтинг" 29 травня-3 червня, до парламенту проходять наступні партії:

- "Слуга народу" – 48,2%;
- "Опозиційна платформа – За життя" – 10,7%;
- "Європейська солідарність" – 7,8%;
- "Батьківщина" – 6,9%;
- "Голос" – 5,6%.

Також близька до подолання заповітних 5% партія "Сила і честь" – 4,3%.