Протистояння у Харкові: кому вигідна атака на пам'ятник і з'їзд "партії мерів"

У Харкові 2 червня провела перший з'їзд партія «Довіряй справам», яку також називають «Партія мерів». Це сталося під акомпанемент акції протесту, яка супроводжувалася знищенням бюста маршалу Георгію Жукову.

На думку експертів, атака на пам'ятник навряд чи випадково збіглася з проведенням з'їзду.

Протистояння в Харкові: з'їзд і шанси

З'їзд партії "Довіряй справам" проводили в Палаці спорту. Брали участь у ньому майже п'ять тисяч делегатів. У різні роки партія називалася "Комуністична партія трудящих" (1999-2008), "Селянська Україна" (2008-2014). Але в кінці 2014 року з'явилася партія "Довіряй справам", заточена виключно під Одесу і область. Тепер же формат розширили і в нього увійшли представники "Відродження", "Нашого краю" та деяких інших політсил.

На чолі "Довіряй справам" як співголови стали градоначальники Харкова Геннадій Кернес) і Одеси (Геннадій Труханов). Були присутні також голови Харківської та Одеської облрад, мери Ужгорода, Чугуєва, Бахмута, Кропивницького, Покровська.

У процесі свого виступу Кернес і Труханов заявили, що попередня влада за п'ять років загнала країну в яму, підкреслювали важливість спиратися на місцеве самоврядування і захищати інтереси громад.

Серед програмних цілей називалися:

- повага до релігій;
- приведення мовного закону до європейських норм;
- завершення війни на Донбасі мирним шляхом.

Геннадій Кернес, зокрема, заявив про необхідність прямих переговорів з Росією, наголосивши, що це "запит населення України".

"Вже зрозуміло, що партія "Довіряй справам" зробить акцент на мажоритарку. Але має перспективи та пропорційні. Цілком здатна поборотися за парламентські місця, – зазначає виданню "Коментарі" політолог Руслан Бортник. – Хоча, як мені здається, основним завданням для цієї політсили є спроба з боку популярних мерів дистанціюватися від великих партій. Їх уже намагався використовувати Порошенко. Зараз, напевно, намагаються використовувати інші. І заявка про самостійності дозволяє уникнути участі в чужих політичних іграх, задекларувати себе як самостійних гравців, з якими необхідно домовлятися та торгуватися".

Протистояння в Харкові: пікет та знесення

З'їзд партії "Довіряй справам" проходив в неспокійній обстановці. Активісти (представники "Самооборони", "Харківського евромайдана", "Нацдружин" і партії "Національний корпус") заявили, що він є "спробою реваншу колишніх членів "Партії регіонів". Вони нагадали, що під час подій Революції Гідності Труханов, і Кернес зайняли проросійську позицію, виступали проти "майданівців". Потім на деякий час вони вщухли, граючи в договорняки з новою владою. Але останнім часом розправили крила і практично слово в слово повторюють свою минулу риторику.

Навіть місце з'їзду, на думку протестуючих було вибрано не випадково: 22 лютого 2014 року саме у Палаці спорту в Харкові проходив "зліт з сепаратистським ухилом" – депутатів всіх рівнів південно-східних областей і Криму. Тоді в ньому брали участь і Геннадій Кернес і тодішній голова Харківської ОДА Михайло Добкін, і нардеп-регіонал Олег Царьов, і глава "Оплот" Євген Жилін, який пізніше брав активну участь у процесі окупації Донбасу, вбитий 19 вересня 2016 року в підмосковному ресторані "Вітерець".

Пікетники встановили біля входу в Палац спорту стенд із загиблими українськими захисниками, а також влаштували "коридор ганьби". На розстеленому карті України розлили червону фарбу, що символізує кров. Вишикувалися так, що учасникам з'їзду доводилося проходити по карті. Червоні сліди, що залишаються на ній, символізували причетність деяких мерів до "руської весні" та її наслідків.

Пізніше на проспекті Григоренка активісти знесли пам'ятник СРСР маршалу Георгію Жукову (зобов'язали бюст мотузкою та зірвали з постаменту), встановлений у Харкові в 1994 році.

На місці поваленого погруддя встановили прапор України. Сам бюст били молотками і сокирами, написавши на спині: "Кат". Поліція намагалася перешкодити цим діям. Але не особливо завзято. Правоохоронці відкрили два кримінальних виробництва – за ч. 2 ст. 296 ("Хуліганство") і ч. 2 ст. 345 ("Загроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу").

Думки експертів і громадськості щодо знесення пам'ятника розділилися. Журналіст Тетяна Заровна, блогер Антон Ходза, політолог Кирило Сазонов нагадують, що Жукова називали "м'ясником", який абсолютно не жалів солдатів, вважаючи їх "витратним матеріалом". Пригадують і те, що маршала прибрали з окупованої частини Німеччини за мародерство.

В Українському інституті національної пам'яті заявляють, що пам'ятник Георгію Жукову підпадає під дію Закону про декомунізації.

Але є й інша сторона медалі.

"Пам'ятники валити – не будувати ракети або додати 1% до ВВП країни. Знищувати – не будувати", – зазначає пполітолог Олексій Якубін.

Аналогічної точки зору дотримується політолог Руслан Бортник. "Саме руйнування пам'ятника, з моєї точки зору,є порушенням законодавства, – відзначив він у бесіді з функціямиїм "Коментарі". – Пам'ятники, пов'язані з Другою світовою війною, можуть бути демонтовані тільки за рішенням місцевих рад. І такі рішення (не за законом, а по совісті) необхідно приймати, спираючись на громадську думку. Якщо радикали будуть на своє розсуд зносити ті чи інші пам'ятки, то я боюся, що наша держава не чекає нічого хорошого. Хтось буде валити пам'ятники на заході, хтось- на сході. Все це буде руйнувати національну єдність. Ми це вже проходили в 2014-2015 роках. Нічого позитивного Україні це не дало. До високих стандартів життя, до стандартів ЄС, це нас не наблизило".

Прес-секретар президента України Юлія Мендель озвучила позицію Володимира Зеленського. Згідно з нею, "рішення подібних колізій в рамках закону є справою виключно територіальної громади міста". А це "передбачає проведення громадських консультацій та слухань, а також досягнення оптимального рішення, яке б задовольнило всі зацікавлені сторони".

Активіст Катерина Яресько, коментуючи подібну позицію, заявила, що вона "фактично по тихому запускає процес федералізації, передає харківському мерові права законодавчої і судової влади".

Кернес заявив, що пам'ятник буде відновлений.

Протистояння в Харкові: реваншизм і політичні ігри

Експерти називають дві основні причини того, що сталося в Харкові.

Одна – обурення активістів спробою реваншу проросійських сил. Адже "качати" Харків почали ще навесні. Тоді Кернес виступив за повернення проспекту Петра Григоренка його колишньої назви – маршала Жукова (був перейменований в 2016 році в рамках декомунізації).

8 травня 2019 року на сайті міськради Харкова була опублікована відповідна петиція, яка 9 травня вже набрала необхідні 5 тис. голосів.

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович заявив тоді, що в разі спроби повернути в Харків проспект Жукова, ВІНН звернеться в Генпрокуратуру і буде вимагати скасування цього рішення в судовому порядку – з притягненням винних осіб до відповідальності.

Щосили розгорявся і інший скандал – навколо встановленої на площі Свободи намети волонтерів "Все для перемоги" для збору допомоги армії. На сайті харківської мерії була опублікована петиція про знесення цієї намети. Вона зібрала потрібну кількість голосів. Чиновники погрожували демонтувати об'єкт, потім спробували вирішити справу про перенесення намети в судовому порядку. Пізніше її підпалили. Але волонтери оновили намет. За допомогою активістів та ряду політиків вони продовжують тримати оборону.

"Ми бачимо старий конфлікт і спробу реваншу в Харкові з боку Кернеса. Навряд чи випадково після перемоги Зеленського він заявив, що ім'я Жукова повернуть перейменованому проспекту. Та й травневі битви навколо намету волонтерів говорять самі за себе. Почалося явне загострення. Так що акції, які ми бачили 2 червня, логічні і політично обґрунтовані", – заявив виданню "Коментарі" виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов.

Втім, за подіями, що збіглися зі з'їздом партії "Довіряй справам", проглядається й політична складова.

"Пам'ятник Жукову став першим "загиблим" у битві між "партією мерів" та її опонентами, – вважає політолог Руслан Бортник. – У якійсь мірі він виявився заручником з'їзду. Як мені здається, атака на пам'ятник була покликана деформувати інформаційну картинку (відвернути увагу громадськості від самого з'їзду) на цю ескалацію. Також це був меседж Кернесу, що він не зовсім в домі господар (після його заяв про намір повернути проспекту ім'я Жукова). Схоже, йде складна політтехнологічна гра".

Виконавчий директор ЦППД "Пента" Олександр Леонов звертає увагу на активну участь у всій цій історії представників "Національних дружин".

"За деякими даними, контролює їх МВС (хоч і всіляко це заперечує). Враховуючи, що раніше їх активність у Харкові була мінімальною, навряд чи такі збіги зі з'їздом ДД випадкові", – говорить експерт.

Не виключено, що активну участь Нацкорпуса і Нацдружин в харківських події демонструє їх бажання стати головними опонентами Кернеса і "Довіряй справам", принаймні, у Харкові.

Леонов підкреслює, що акції протестів і атака на Жукова створили інформаційний фон для з'їзду, в якийсь мірою зігравши на руку "партії мерів".

"Все виглядало як промоушен з'їзду, – вважає експерт. – До речі, олігарх Ігор Коломойський вже підтвердив, що це його проект. Враховуючи, що "Слуга народу" раніше заявила про неможливість коаліції з "Опозиційною платформою – За життя" (що має в даний момент другі позиції у рейтингу партій), а "Довіряй справам" саме у ОПЗЖ може "відкусити" пристойний шматок в тих же Харкові та Одесі, цілком можливо, що ми маємо хитру комбінацію. І партію можуть "запускати" як раз таки проти ОПЗЖ. З іншого боку, ряд прихильників Слуги народу теж може перетекти в "Довіряй справам". Втім, для партії влади з її величезним рейтингом це не так критично".

Аналітик Олександр Охріменко називає знесення пам'ятника Жукову в Харкові "фірмовим почерком Коломойського", який рухає "партію мерів".