Протести у Грузії як результат провокації Росії

Тисячі людей критикують і шлють образи на адресу засновника та лідера правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі, президента РФ Володимира Путіна, вимагають відставки міністра внутрішніх справ Георгія Гахарія і проведення виборчої реформи, прямо і конкретно звинувачують Росію в окупації двох грузинських регіонів – Абхазії і Південної Осетії. Грузинська влада вирішила придушити народний гнів силою після того, як 20 червня громадяни спробували захопити будівлю парламенту.

Однак, сльозогінний газ і гумові кулі не допомогли розігнати протестувальників. У тбіліських лікарнях перебувають 240 осіб. Жителі грузинської столиці вчинили досить серйозний опір силовикам – травми отримали не менше 80 поліцейських. Один з лідерів опозиції, колишній міністр закордонних справ і кандидат у президенти Грузії Грігол Вашадзе ставить під сумнів прозорість останніх президентських виборів, на яких перемогла Саломе Зурабішвілі, підтримана "Грузинською мрією" й Іванішвілі, і домагається проведення дострокових виборів.

Під тиском суспільства у відставку пішов голова парламенту Грузії Іраклій Кобахідзе. Іванішвілі пообіцяв притягнути до відповідальності поліцейських, які перевищили повноваження, пообіцяв перейти на пропорційну систему з нульовим прохідним бар'єром на парламентських виборах в наступному році. Тим не менш, грузини не збираються розходитися і на це є достатньо причин.

Причини протестів у Грузії

Приводом, який змусив тисячі грузин, в основному молодь, вийти на вулицю, стала фамільярна поведінка російського депутата-комуніста Сергія Гаврилова в грузинському парламенті на черговому засіданні сесії Генеральної сесії Міжпарламентської асамблеї православ'я, куди входять 25 православних країн, включаючи Україну, Грузію та Росію. У протиріччя протоколу, російський законодавець сів у крісло голови грузинського парламенту, що було сприйнято опозиційними партіями "Єдиний національний рух" і "Європейська Грузія" як неповага до суверенітету Грузії. Опозиціонери блокували трибуну в парламенті.

Народ роздратував той факт, що президента Міжпарламентської асамблеї православ'я Гаврилова пустили в грузинський парламент, незважаючи на те, що у 2008 році він проголосував за визнання незалежності сепаратистських утворень Абхазія і Південна Осетія, які відокремилися від Грузії на початку 90-х за військової підтримки Росії в ході збройного конфлікту. Також Гаврилов відповідає за комунікацію з сепаратистами Придністровської Молдавської Республіки на території Молдови, а також відвідав Крим у 2014 році разом з низкою депутатів-комуністів незабаром після анексії. Замість того, щоб вибачитися перед грузинським суспільством, як того вимагали протестувальники, Гаврилов звинуватив грузинську опозицію у спробі державного перевороту.

На думку політолога-міжнародника Георгія Кухалейшвілі, грузинське суспільство сприйняло поведінку Гаврилова як плювок в обличчя, воно було обурене, що "Грузинська мрія" допустила прихильника сепаратистів у свою країну. Експерт вважає, що в корені протестів лежить невдоволення значної частини грузинського суспільства поступливою політикою "Грузинської мрії" по відношенню до Росії. Партія Іванішвілі підлаштовується під інтереси Москви. Кухалейшвілі вважає, що Росія підтримує сепаратистські тенденції в Грузії і прагне посилити свій інформаційний та економічний вплив у цій країні заради стримування інтеграції республіки в НАТО. Грузія виконує функцію воріт Південного Кавказу в Чорне море і Європу і тому контроль над державою має для Росії важливе значення для зміцнення впливу в регіоні і конкуренції зі США та Туреччиною.

З приходом до влади у 2012 році партії "Грузинська мрія", РФ скасувала обмеження на імпорт грузинських товарів, переважно алкогольних і безалкогольних напоїв, продуктів харчування, сільгосппродукції, відновила авіасполучення з Грузією. До Грузії хлинув потік туристів з Росії.

Незважаючи на переважно негативне ставлення до грузинів в російському суспільстві, Грузію відвідали 1,2 млн російських туристів минулого року. Заможні жителі Москви і Санкт-Петербурга скуповують нерухомість в Грузії. "Грузинська мрія" не перешкоджає посиленню впливу Росії у своїй країні. Росіянам без обмежень видають дозвіл на проживання. Влада Грузії дозволила діяльність проросійських організацій "Товариство Іраклія Другого", "Фонд Горчакова", "Російсько-грузинський громадський центр ім. Примакова".

Грузинський політолог Гія Нодія вважає, що поведінка Гаврилова в грузинському парламенті є символічним моментом, але не основною причиною протестів, оскільки невдоволення чинною владою вже давно існує серед грузинів.

Грузини незадоволені, що Росія навіть не збирається повертати Абхазію і Південну Осетію, а влада нічого не робить у відповідь на періодичні провокації сепаратистів і російських військових.

Незважаючи на економічне зростання у Грузії, виходячи з макроекономічних показників, 20% населення живуть за межею бідності, мільйон з трьох з половиною жителів Грузії є самозайнятими і не мають стабільного доходу.

У країні занадто висока конкуренція для ведення бізнесу, обмежена ємність споживчого ринку через невелику кількість населення. Плюс до всього, при мрійниках погіршилася якість роботи правоохоронних органів, зросла злочинність.

Протести у Грузії: російська провокація та її наслідки

Не виключено, що росіяни свідомо спровокували акції протесту в Грузії з яскраво вираженим антиросійським характером. Ніхто інший як Гаврилов, чинний депутат Держдуми РФ і президент Міжпарламентської асамблеї православ'я повинен знати, що займати крісло голови парламенту є порушенням протоколу. У відповідь на акції протесту, російська влада звинуватила грузинських колег у тому, що вони не змогли забезпечити безпеку російських депутатів.

У Росії почалася антигрузинська істерія. Російські користувачі соцмереж і читачі медіаресурсів ображають грузинів. На тлі акцій протесту в Тбілісі, російська сторона припинила авіасполучення з Грузією, рекомендували російським туристам не їздити до країни і розглядають заборону на ввезення грузинських вин, нібито через низьку їх якість.

Метою антигрузинської провокації є формування образу зовнішнього ворога для відволікання уваги російського суспільства від внутрішніх проблем і підйому рейтингів президента РФ Володимира Путіна. Довіра росіян до свого президента знизилася після підвищення в Росії пенсійного віку. Станом на травень, Путіна підтримувала тільки третина росіян. Розпалюючи скандал між росіянами і грузинами, Путін грає на великодержавних комплексах російського народу, який досі не відійшов від сприйняття Грузії як частини СРСР і Російської імперії.

На тлі міждержавних протиріч, періодично виникають тертя між росіянами і представниками грузинської діаспори на національному ґрунті, які проживають в Росії. У загальній складності в Росії проживає понад 150 тис. грузинів. Образи на ґрунті етнічної нетерпимості – це звичайне явище в Москві та інших російських містах. В Росії вже були хвилі антигрузинських настроїв у середині 2000-х на тлі конфронтації Володимира Путіна і екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі, а також після російсько-грузинської війни в серпні 2008 року. Путін розігрує карту захисту росіян в нинішньому скандалі з Грузією.

Однак, в нинішніх геополітичних умовах, своїми обмежувальними заходами Росія топить власних союзників в Грузії. Партія "Грузинська мрія" Іванішвілі і є єдиною опорою Росії в Грузії. Замість того, щоб підтримати грузинський уряд, звинуватити у всіх гріхах опозицію, Росія без розбору карає всіх грузинів. Навіть у прихильників "Грузинської мрії" після демаршу Росії виникне сумнів у правильності курсу на зближення з країною, яка йде шляхом конфронтації.

Санкції Росії викличуть невдоволення у грузинського бізнесу, який працює з Росією, усі претензії та критика будуть сипатися на адресу діючої грузинської влади, якій не варто було дозволяти Гаврилову виступати в парламенті. Росія забила гол у свої ж ворота, влаштувавши провокацію в Грузії, оскільки всі зусилля "Грузинської мрії" налагодити відносини з Росією пішли крахом.

Протести у Грузії: інтереси Заходу

Від скандалу в грузино-російських відносинах виграє грузинська опозиція "Єдинийе національний рух" і "Європейська Грузія", які виступають в якості провідників впливу США в регіоні. У роки президентства Саакашвілі "Єдиний національний рух" домінував у грузинському парламенті і даний період характеризувався розквітом грузино-американських відносин.

Американці прохолодно ставляться до діючої влади в Грузії, яка проводить зближення з Росією. Майкл Карпентер, радник колишнього віце-президента США Джо Байдена, вважає, що нинішня грузинська влада проводить невірну політику у відносинах з Росією. Даючи можливість росіянам скуповувати нерухомість і створювати свій бізнес, вони посилюють вплив Кремля.

Штатам вигідно, щоб при владі в Грузії перебували свої люди, оскільки американці розглядають колишню радянську республіку як "запасний аеродром". На авіабазах у Грузії при бажанні можна розміщувати американські літаки для проведення військових операцій на Близькому Сході. Туреччина блокує використання американцями своєї військової бази Инджерлик у військових цілях. Влада Іраку заявили, що не дозволять США завдавати авіаударів по Ірану, в разі необхідності, з авіабаз на своїй території. У планах було Саакашвілі побудувати мегаполіс Лазіка на березі Чорного моря з глибоководним портом, куди могли б заходити військові кораблі США в період навчань НАТО у Чорному морі.

За допомогою скандалу у грузинському парламенті грузинська опозиція напрацьовує собі репутацію захисника грузинських цінностей від російського впливу. Однак, наскільки ефективними будуть акції протесту – питання спірне. Бере участь у протестах достатньо людей, які розчарувалися в Іванішвілі, але в той же час не довіряють колишнім соратникам Саакашвілі.

Серед протестувальників немає єдності. "Грузинська мрія" веде себе наполегливо і не збирається віддавати владу. Силовики не переходять на бік протестувальників. Конфлікт переходить в повільну затяжну стадію. Люди можуть мітингувати ще довго, не факт, що доб'ються зміни влади. Скандал в грузинському парламенті є уроком для всіх грузинських політиків незалежно від партій. Грузія для Росії є розмінною монетою і будь-яких змін в питанні повернення Абхазії і Південної Осетії не буде.