Рубрики
МЕНЮ
Татьяна Веремеева
Тисячі людей критикують і шлють образи на адресу
засновника та лідера правлячої партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі,
президента РФ Володимира Путіна, вимагають відставки міністра внутрішніх справ
Георгія Гахарія і проведення виборчої реформи, прямо і конкретно звинувачують
Росію в окупації двох грузинських регіонів – Абхазії і Південної Осетії.
Грузинська влада вирішила придушити народний гнів силою після того, як 20
червня громадяни спробували захопити будівлю парламенту.
Однак, сльозогінний газ і гумові кулі не допомогли
розігнати протестувальників. У тбіліських лікарнях перебувають 240 осіб. Жителі
грузинської столиці вчинили досить серйозний опір силовикам – травми отримали
не менше 80 поліцейських. Один з лідерів опозиції, колишній міністр закордонних
справ і кандидат у президенти Грузії Грігол Вашадзе ставить під сумнів
прозорість останніх президентських виборів, на яких перемогла Саломе
Зурабішвілі, підтримана "Грузинською мрією" й Іванішвілі, і домагається проведення
дострокових виборів.
Під тиском суспільства у відставку пішов голова
парламенту Грузії Іраклій Кобахідзе. Іванішвілі пообіцяв притягнути до
відповідальності поліцейських, які перевищили повноваження, пообіцяв перейти на
пропорційну систему з нульовим прохідним бар'єром на парламентських виборах в
наступному році. Тим не менш, грузини не збираються розходитися і на це є
достатньо причин.
Приводом, який змусив тисячі грузин, в основному
молодь, вийти на вулицю, стала фамільярна поведінка російського
депутата-комуніста Сергія Гаврилова в грузинському парламенті на черговому
засіданні сесії Генеральної сесії Міжпарламентської асамблеї православ'я, куди
входять 25 православних країн, включаючи Україну, Грузію та Росію. У протиріччя
протоколу, російський законодавець сів у крісло голови грузинського парламенту,
що було сприйнято опозиційними партіями "Єдиний національний рух" і
"Європейська Грузія" як неповага до суверенітету Грузії. Опозиціонери блокували
трибуну в парламенті.
Народ роздратував той факт, що президента
Міжпарламентської асамблеї православ'я Гаврилова пустили в грузинський
парламент, незважаючи на те, що у 2008 році він проголосував за визнання
незалежності сепаратистських утворень Абхазія і Південна Осетія, які
відокремилися від Грузії на початку 90-х за військової підтримки Росії в ході
збройного конфлікту. Також Гаврилов відповідає за комунікацію з сепаратистами
Придністровської Молдавської Республіки на території Молдови, а також відвідав
Крим у 2014 році разом з низкою депутатів-комуністів незабаром після анексії.
Замість того, щоб вибачитися перед грузинським суспільством, як того вимагали
протестувальники, Гаврилов звинуватив грузинську опозицію у спробі державного
перевороту.
На думку політолога-міжнародника Георгія
Кухалейшвілі, грузинське суспільство сприйняло поведінку Гаврилова як плювок в
обличчя, воно було обурене, що "Грузинська мрія" допустила прихильника
сепаратистів у свою країну. Експерт вважає, що в корені протестів лежить
невдоволення значної частини грузинського суспільства поступливою політикою
"Грузинської мрії" по відношенню до Росії. Партія Іванішвілі підлаштовується
під інтереси Москви. Кухалейшвілі вважає, що Росія підтримує сепаратистські
тенденції в Грузії і прагне посилити свій інформаційний та економічний вплив у
цій країні заради стримування інтеграції республіки в НАТО. Грузія виконує
функцію воріт Південного Кавказу в Чорне море і Європу і тому контроль над
державою має для Росії важливе значення для зміцнення впливу в регіоні і конкуренції
зі США та Туреччиною.
З приходом до влади у 2012 році партії "Грузинська
мрія", РФ скасувала обмеження на імпорт грузинських товарів, переважно
алкогольних і безалкогольних напоїв, продуктів харчування, сільгосппродукції, відновила
авіасполучення з Грузією. До Грузії хлинув потік туристів з Росії.
Незважаючи на переважно негативне ставлення до
грузинів в російському суспільстві, Грузію відвідали 1,2 млн російських
туристів минулого року. Заможні жителі Москви і Санкт-Петербурга скуповують
нерухомість в Грузії. "Грузинська мрія" не перешкоджає посиленню впливу Росії у
своїй країні. Росіянам без обмежень видають дозвіл на проживання. Влада Грузії
дозволила діяльність проросійських організацій "Товариство Іраклія Другого",
"Фонд Горчакова", "Російсько-грузинський громадський центр ім. Примакова".
Грузинський політолог Гія Нодія вважає, що поведінка
Гаврилова в грузинському парламенті є символічним моментом, але не основною
причиною протестів, оскільки невдоволення чинною владою вже давно існує серед
грузинів.
Грузини незадоволені, що Росія навіть не збирається
повертати Абхазію і Південну Осетію, а влада нічого не робить у відповідь на
періодичні провокації сепаратистів і російських військових.
Незважаючи на економічне зростання у Грузії,
виходячи з макроекономічних показників, 20% населення живуть за межею бідності,
мільйон з трьох з половиною жителів Грузії є самозайнятими і не мають стабільного
доходу.
У країні занадто висока конкуренція для ведення
бізнесу, обмежена ємність споживчого ринку через невелику кількість населення.
Плюс до всього, при мрійниках погіршилася якість роботи правоохоронних органів,
зросла злочинність.
Не виключено, що росіяни свідомо спровокували акції
протесту в Грузії з яскраво вираженим антиросійським характером. Ніхто інший як
Гаврилов, чинний депутат Держдуми РФ і президент Міжпарламентської асамблеї
православ'я повинен знати, що займати крісло голови парламенту є порушенням
протоколу. У відповідь на акції протесту, російська влада звинуватила
грузинських колег у тому, що вони не змогли забезпечити безпеку російських
депутатів.
У Росії почалася антигрузинська істерія. Російські
користувачі соцмереж і читачі медіаресурсів ображають грузинів. На тлі акцій
протесту в Тбілісі, російська сторона припинила авіасполучення з Грузією,
рекомендували російським туристам не їздити до країни і розглядають заборону на
ввезення грузинських вин, нібито через низьку їх якість.
Метою антигрузинської провокації є формування образу
зовнішнього ворога для відволікання уваги російського суспільства від
внутрішніх проблем і підйому рейтингів президента РФ Володимира Путіна. Довіра росіян
до свого президента знизилася після підвищення в Росії пенсійного віку. Станом
на травень, Путіна підтримувала тільки третина росіян. Розпалюючи скандал між
росіянами і грузинами, Путін грає на великодержавних комплексах російського
народу, який досі не відійшов від сприйняття Грузії як частини СРСР і
Російської імперії.
На тлі міждержавних протиріч, періодично виникають
тертя між росіянами і представниками грузинської діаспори на національному
ґрунті, які проживають в Росії. У загальній складності в Росії проживає понад
150 тис. грузинів. Образи на ґрунті етнічної нетерпимості – це звичайне явище в
Москві та інших російських містах. В Росії вже були хвилі антигрузинських
настроїв у середині 2000-х на тлі конфронтації Володимира Путіна і екс-президента
Грузії Михайла Саакашвілі, а також після російсько-грузинської війни в серпні
2008 року. Путін розігрує карту захисту росіян в нинішньому скандалі з Грузією.
Однак, в нинішніх геополітичних умовах, своїми
обмежувальними заходами Росія топить власних союзників в Грузії. Партія
"Грузинська мрія" Іванішвілі і є єдиною опорою Росії в Грузії. Замість того,
щоб підтримати грузинський уряд, звинуватити у всіх гріхах опозицію, Росія без
розбору карає всіх грузинів. Навіть у прихильників "Грузинської мрії" після
демаршу Росії виникне сумнів у правильності курсу на зближення з країною, яка
йде шляхом конфронтації.
Санкції Росії викличуть невдоволення у грузинського
бізнесу, який працює з Росією, усі претензії та критика будуть сипатися на
адресу діючої грузинської влади, якій не варто було дозволяти Гаврилову
виступати в парламенті. Росія забила гол у свої ж ворота, влаштувавши
провокацію в Грузії, оскільки всі зусилля "Грузинської мрії" налагодити відносини
з Росією пішли крахом.
Від скандалу в грузино-російських відносинах виграє
грузинська опозиція "Єдинийе національний рух" і "Європейська Грузія", які
виступають в якості провідників впливу США в регіоні. У роки президентства
Саакашвілі "Єдиний національний рух" домінував у грузинському парламенті і
даний період характеризувався розквітом грузино-американських відносин.
Американці прохолодно ставляться до діючої влади в
Грузії, яка проводить зближення з Росією. Майкл Карпентер, радник колишнього
віце-президента США Джо Байдена, вважає, що нинішня грузинська влада проводить
невірну політику у відносинах з Росією. Даючи можливість росіянам скуповувати
нерухомість і створювати свій бізнес, вони посилюють вплив Кремля.
Штатам вигідно, щоб при владі в Грузії перебували
свої люди, оскільки американці розглядають колишню радянську республіку як
"запасний аеродром". На авіабазах у Грузії при бажанні можна розміщувати
американські літаки для проведення військових операцій на Близькому Сході.
Туреччина блокує використання американцями своєї військової бази Инджерлик у
військових цілях. Влада Іраку заявили, що не дозволять США завдавати авіаударів
по Ірану, в разі необхідності, з авіабаз на своїй території. У планах було
Саакашвілі побудувати мегаполіс Лазіка на березі Чорного моря з глибоководним
портом, куди могли б заходити військові кораблі США в період навчань НАТО у
Чорному морі.
За допомогою скандалу у грузинському парламенті
грузинська опозиція напрацьовує собі репутацію захисника грузинських цінностей
від російського впливу. Однак, наскільки ефективними будуть акції протесту –
питання спірне. Бере участь у протестах достатньо людей, які розчарувалися в
Іванішвілі, але в той же час не довіряють колишнім соратникам Саакашвілі.
Серед протестувальників немає єдності. "Грузинська
мрія" веде себе наполегливо і не збирається віддавати владу. Силовики не переходять на бік
протестувальників. Конфлікт переходить в повільну затяжну стадію. Люди можуть
мітингувати ще довго, не факт, що доб'ються зміни влади. Скандал в грузинському
парламенті є уроком для всіх грузинських політиків незалежно від партій. Грузія
для Росії є розмінною монетою і будь-яких змін в питанні повернення Абхазії і
Південної Осетії не буде.
Новини партнерів
Новини