Британсько-іранська криза: чи бути війні в Перській затоці

Танкер супроводжував британський фрегат HMS Montrose, який навів знаряддя на іранські катери і попередив не наближатися. Іранці відступили і британський танкер покинув Перську затоку. Провокація Ірану стала відповіддю на затримання 4 липня військово-морським флотом Великобританії іранського танкера Grace в Гібралтарській протоці, який перевозив нафту в Сирію наперекір європейським санкціям проти режиму президента Башара Асада. Секретар Ради політичної доцільності Ірану Мосхен Резаї пригрозив захопити британський танкер, якщо іранське судно не звільнять.

Керівництво Ірану готова піти дуже далеко в протистоянні із Заходом, відстоюючи свої амбіції на лідерство на Близькому Сході. У четвер іранські моряки опинилися на межі зіткнення з одним з найбільших і найбільш боєздатних флотів у світі. На тлі підвищення військово-політичної напруженості в Перській затоці ціни на нафту марки Brent підскочили на 20 центів (до 67,21 дол.). Виникла загроза переростання протистояння Великобританії та Ірану у збройний конфлікт у Перській затоці, який може негативно позначитися на поставках нафти через Ормузську протоку.

Британсько-іранська криза: зброя напоготові

Дискусії щодо можливої війни між Іраном і країнами Заходу йдуть давно. Міністр оборони Великобританії Пенні Мордонт заявила, що військово-морський флот став на захист міжнародного права, надавши допомогу комерційним танкеру при проходженні Ормузської протоки.

У травні вона заявила, що збройні сили Великобританії готові надати допомогу своїм союзникам у разі напруженості навколо Ірану. Тоді Лондон послав в Перську затока підрозділ служби десантних кораблів спеціального призначення на допомогу авіаносній групі США на чолі з авіаносцем "Авраам Лінкольн", яку Вашингтон направив в регіон для стримування військової активності Тегерана. Після того, як наприкінці червня іранці збили американський безпілотник, президент США Дональд Трамп заявив, що у разі якщо Іран знову атакує якийсь американський об'єкт, то зустріне потужну руйнівну силу.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху закликав Тегеран відмовитися від погроз на адресу його країни, оскільки придбані у США багатоцільові винищувачі F-35 можуть опинитися в будь-якій точці Близького Сходу.

Американський експерт з міжнародної безпеки та оборони Алекс Вард вважає, що приводом для військових дій проти Ірану може стати напад на танкер в Ормузькій протоці, напад проиранских збройних формувань на американських військових і дипломатів в Іраку або ж застосування сили проти Ізраїлю. У Перській затоці працюють 6 британських танкерів, які в сукупності розраховані на перевезення 9 млн барелів нафти на добу. США в середньому імпортують півмільйона барелів нафти з Саудівської Аравії на добу.

Колишній керівник відділу по Ірану міністерства оборони США Ілан Голденберг вважає, що найбільш оптимальним варіантом є використання сполук військово-повітряних сил і військово-морського флоту для виведення з ладу за допомогою ракетно-бомбових ударів іранських військових кораблів, військових літаків на аеродромах, пускових ракетних установок, ядерних об'єктів, випробувальних полігонів. Паралельно, він пропонує здійснити хакерські атаки на велику частина військових об'єктів Ірану, щоб деморалізувати збройні сили противника.

Британсько-іранська криза: великої війни не буде

Однак, американські експерти не впевнені в тому, що повномасштабна наземна військова операція в Ірані буде успішною. У 2011 році приватна розвідувальна компанія "Стратфор" назвала Іран "фортецею", оскільки у його межах знаходяться природні бар'єри – гори, річки і пустелі. Влада Туреччини та Іраку відмовляється надавати свою територію для нападу на ісламську республіку. Знадобиться близько 1,6 млн військових, щоб встановити контроль над Тегераном та іншими населеними пунктами великої країни.

Іранці можуть влаштувати американським або британським військовим пекло на землі за допомогою диверсій. Крім півмільйонної армії і 120-тисячного "Корпусу вартових ісламської революції" в Ірані є напіввійськове формування "Басідж", де перебуває понад 10 млн добровольців.

Війна з Іраном може призвести до великих військових втрат для США і їх союзників, а конфлікт поширитися на сусідні країни. Іранські військові можуть відповісти на американську інтервенцію ракетними ударами по дипломатичним установам, військовим базам США в близькосхідних країнах. В радіусі ураження можуть опинитися Саудівська Аравія, ОАЕ та Ізраїль. Військові дії перетворять на руїни міста Ірану.

Співробітник аналітичного центру "Атлантична рада" у Вашингтоні Жасмін Ель-Гамал вважає, що повномасштабна війна призведе до небажаних жертвам серед цивільного населення. Вибухне велика гуманітарна криза і мільйони іранських біженців вирушать у напрямку Європи.

Тому американський експерт Алекс Вард схиляється до того, що військову силу потрібно застосовувати пропорційно збитку, заподіяного Іраном. Він пропонує у відповідь на пошкоджений танкер потопити кілька іранських кораблів, у відповідь на збитий безпілотник – завдати удару по протиракетному комплексу на території ісламської республік, а у відповідь на провокації проіранских збройних угруповань – знищувати їх бази. Навіть якщо справа дійде до застосування сили, то це будуть локальні військові акції, які не переростуть в повномасштабну війну не вигідну ні американцям, ні європейцям, ні арабам, ні самим іранцям.

Британсько-іранська криза: загроза постачання нафти

Навіть у разі локального збройного зіткнення західних країн з Іраном існує загроза перебоїв з поставками нафти з Перської затоки на зовнішні ринки. Іранські військові кораблі можуть спробувати блокувати Ормузську протоку. Можливі атаки на танкери і військові кораблі.

Так вже було під час Ірано-іракської війни 1980-1988 рр .. Недарма, військові дії тих років на морі на Заході прозвали "Танкерною війною". У 1984 році Ірак атакував іранські танкери біля нафтового терміналу на острові Harg. У відповідь Іран підривав іракські танкери, які перевозили нафту з Кувейту. У 1988 році на іранських морських мінах підірвалися кілька американських військових кораблів, які патрулювали Перську затоку. Як каральної заходи американці знищили іранські військові кораблі та катери, демонструючи свою перевагу на морі.

Політичний режим в Ірані непередбачуваний. У травні-червні в Оманській затоці були пошкоджені магнітними мінами танкери Саудівської Аравії, ОАЕ, Норвегії та Японії. Якщо Великобританія не звільнить незабаром затриманий в Гібралтарській протоці іранський танкер, а США не скасують санкції, то слід очікувати нових провокацій Ірану. На думку наукового співробітника Інституту державної політики Бейкера Габріеля Коллінза, фактором стримування Ірану від провокаційних дій є військова присутність США в регіоні Перської затоки. Військові кораблі Великобританії і США можуть конвоювати танкери, які проходять через Ормузську протоку і відкрити вогонь по іранських військових кораблів і катерах в разі провокацій.

Американський і британський військово-морський флот може застосувати силу проти іранських кораблів у разі блокади Ормузької протоки шириною всього лише 39 км. Хоча ефективність даної міри відносна. Сьогодні загрозу для надводних кораблів Перській затоці представляють близько 40 іранських підводних човнів. На думку британського военкора Френка Гарднера, щоб уникнути провокацій з боку Ірану, танкерам слід проходити не в міжнародних водах в середині Ормузської протоки, а в межах його ділянки в територіальних водах Оману шириною 12 миль. Також варто дотримуватися особливої обережності поблизу островів Абу Муса, Великий і Малий Танбс, на яких розміщені іранські війська.

Альтернативним маршрутом постачання нафти з Перської затоки є нафтопровід "Схід-Захід", який проходить по території Саудівської Аравії з виходом до терміналу в Червоному морі. У травні даний трубопровід отримав пошкодження в результаті диверсії єменських повстанців-хуситів, але підлягає відновленню. Саудівська Аравія відвантажувала з даного трубопроводу 750 тис. т нафти на добу. Планувалося збільшення потужності об'єкта до 6 млн т нафти на добу (Саудівська Аравія експортує 7 млн т нафти на добу). Однак, нафтопровід не зможе повністю компенсувати поставки по Ормузькій протоці, через який поставляється 17,5 млн тонн нафти на добу в танкерах. Військово-політична нестабільність у Перській затоці становить виклик для основних покупців нафти: Китаю, Індії, Південної Кореї, Японії, Європи.

Читайте Comments.ua в Google News