УКРАИНА

Відомий український мовознавець розповів «Коментарям», від кого залежить мовна ситуація в країні

Минуло 150 років з дня підписання Валуєвського циркуляру 1863 року - одного з найяскравіших прикладів шовіністичної політики Російської імперії щодо українського народу.
 
Дослідники вважають, що цей документ чи не вперше офіційно засвідчив колоніальне політичне становище України. У далекому 1863 році українцям заборонили розмовляти українською, тепер виникла нова загроза - спілкуватись і думати по-українському багато-хто уже не хоче.
 
«Коментарі» вирішили дізнатись в українського філолога, професора кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександра Пономаріва, як формувалась мовна ситуація в Україні впродовж останніх років і що саме вплинуло на ставлення українців до своєї мови.
 
Які наслідки для української мови і державності мало підписання Валуєвського циркуляру 1863 року?
 
- Діячі Російської імперії вбачали небезпеку в поширенні української періодики, адже вважали, що це сприятиме сепаратизмові. Цей циркуляр був спрямований на те, аби заборонити видання популярної, наукової, літератури для дітей і дозволяв тільки публікацію художніх творів, хоч і до них були усілякі причіпки.

Автор Валуєвського циркуляру був українцем за походженням. Чому ж саме його прізвище стало синонімом до всього антиукраїнського?
 
- Так, Петро Валуєв за походженням наш земляк, родом з Волині. Це один із тих, про кого Ленін казав: «Обрусевшие инородцы особенно часто пересаливают по части истинно русского настроения». Він вважав, що «ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Наслідки були згубні: на Наддніпрянській Україні не виходило нічого українською мовою.
 
Упродовж століть перебування в складі Російської імперії українську мову неодноразово забороняли. У радянські часи, десь у середині 60-х років минулого століття, почали проводити політику «зближення націй, аж до злиття». Звісно, ця теорія не витримувала жодної критики. Усі нації повинні були злитися в одну і мови їхні також.

Я тоді після закінчення університету працював в Інституті мовознавства. Так от, одну жінку вигнали з роботи за те, що вона спитала в директора, Івана Білодіда, як може злитися російська мова з казахською. Тоді ж розробили негласну теорію «перспективних» і «неперспективних» (приречених на злиття) мов. Перспективними були мови прибалтійських республік і закавказького регіону. Найбільше не пощастило «неперспективним» українській та білоруській мовам.
 
В одному з інтерв´ю ви сказали, що більшість людей чекають вказівки згори, аби почати розмовляти українською. Але ж навряд чи наші політики можуть стати прикладом для наслідування, бо скидається на те, що серед них навіть володіють українською мовою далеко не всі.

- Оці, що зараз керують державою, - не можуть. Коли зняли з посади члена політбюра ЦК КПРС Петра Юхимовича Шелеста, розпочалось масове витіснення української мови із вжитку.
 
Свого часу на Шелеста справила велике враження праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Він її прочитав і вирішив якось зупинити процес витіснення української мови. Саме з його вказівки в ЦК Компартії України всім, незалежно якою мовою вони розмовляли, відповідали: «Вас уважно слухають». Через два тижні всі почали відповідати українською.
 
Можливо, деякі сучасні політики просто не здатні оволодіти українською мовою?
 
- Насправді в нас немає людей, які не знають української мови. Просто в одних вона в активному запасі, а в інших - у пасивному. Мова - це втілення думки. Президент Франції Франсуа Міттеран завжди, коли мав вільний час, ходив у бібліотеку, відшуковував слова, аби розмовляти добірною французькою мовою. У нас такого президента в найближчі десятиліття не буде.
 
Поборники всього українського часом висловлюються доволі категорично щодо мовного питання в Україні. Чи можуть такі радикально налаштовані політики, як-от Ірина Фаріон, бути прикладом для наслідування?
 
- Я дуже добре ставлюся до Ірини Фаріон. Можливо, українцям варто вже стати агресивнішими у відстоюванні своїх прав. Вона не проти російської мови, а лише за те, щоб українська переважала у вжитку. Зокрема, була єдиною державною мовою.

Дмитро Табачник і Микола Азаров також викликають двояку реакцію в суспільстві. Як ви оцінюєте їхнє мовлення?
 
- Табачник прекрасно володіє українською мовою, він ще студентом працював помічником редактора студентської газети. Він просто антиукраїнський тип. Азаров - це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити неможливо.

А чи всі (не враховуючи Азарова) можуть насправді досконало оволодіти мовою?

Я ділю всіх людей на дві категорії. Це ті, які мають право на помилки, і ті, які такого права не мають. До першої групи належать люди, в яких українська мова в пасиві. До другої - викладачі, учителі, письменники.
 
Які помилки найчастіше лунають з вуст журналістів, політиків, громадських діячів?

- У більшості - проблеми з наголосами. Також багато помилок роблять із числівниками. Їх усі намагаються не відмінювати. Числівник «п’ятсот» буде в родовому відмінку «п’ятисот», а в давальному - «п’ятистам». Що це за «п’ятиста», «шестиста»... А ще усі чомусь кажуть «їздити по областям». Який жах. У місцевому відмінку закінчення «х», а не «м»: «по областях», «по середах», «по лісах», «по полях». Депутати почали так казати, і всі вже повторюють - «по областям».
 
Як змінюється мова під впливом поширення англіцизмів і всіляких скорочень?
 
- Коли я чую по телебаченню, як ведучий говорить «Євро двадцять дванадцять», то так і хочеться йому зробити зауваження. Адже треба говорити «Євро дві тисячі дванадцятого року». До того ж, у нас багато відповідних слів, не варто все замінювати англіцизмами. От багато-хто полюбляє говорити «окей», хоч в українській мові є інші слова: добре, дуже добре, чудово, прекрасно… Також у нас є слово «містянин» - чудовий відповідник «городянину». Окрім того, варто казати «ВИпадок», а не «виПАдок». Уявіть собі російського журналіста, який сказав би «слуЧАЙ», його б одразу ж звільнили. Ще один приклад типової помилки - вживання слова «датчани», а правильно - «данці».

Як ви вважаєте, українців можна переконати, що розмовляти українською - це престижно?

- Кожному треба починати з себе. Правильно Іван Дзюба казав: якби хоч двадцять відсотків київської молоді почали розмовляти українською мовою, то становище  в столиці швидко змінилося б на краще, й усі інші також би це зробили.

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Теги: Олександр Пономарів, Валуєвський циркуляр, українська мова, Николай Азаров, Дмитрий Табачник, украинский язык

Версия для печати
95086
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus