Держава не має інтересу до Великої української енциклопедії

Указ про створення Великої української енциклопедії став першим розпорядженням Президента України у тепер вже минулому 2013 році. Якщо широкий загал зустрів це рішення з певним скепсисом, то у науковців цей "новорічний подарунок" викликав цілком позитивну реакцію. На початку 2013-го перспектива появи української альтернативи Великій радянській енциклопедії ще якось обговорювалася, але згодом геть зникла з вітчизняного інформаційного простору. Але, як виявилося, проект живий і потрохи робить свої перші кроки.

За більш ніж рік від президентського рішення команда ВУЕ створила нову структуру на залишках Всеукраїнського державного спеціалізованого видавництва "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана. Щоправда, в процесі реорганізації в назві "загубилося" ім’я видатного письменника, але науковці збираються його повернути. Крім того, змінився голова редакційної колегії — тепер це академік Вадим Михайлович Локтєв. Як і раніше, зацікавленість у Великій українській енциклопедії з боку академічної громадськості велика, проте вона може надати лише інтелектуальний ресурс. Держава ж, яка може і має підтримати матеріально, допомагати не поспішає. Про сподівання і складнощі тих, хто працює над створенням першої універсальної енциклопедії України, "Коментарям" розповів директор Державної наукової установи "Енциклопедичне видавництво", доктор історичних наук Юрій Шаповал.

Пане Юрію, початково проект зі створення Великої української енциклопедії розраховувався на 7 років, до 2020-го. Чи змінилися ці часові рамки і що зроблене за минулий рік?

— Часові рамки проекту не змінилися. Все, що було прописане в директивних документах — в Указі Президента, розпорядженні Кабінету Міністрів, — залишається в силі. Першим, за що ми взялися після того, як увійшли до колишньої структури (мається на увазі видавництво "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, що діяло з 1989 року, — "Коментарі"), яка повстала на базі колишньої "Української радянської енциклопедії", стало створення нової державної наукової установи. Вона існує з 7 червня 2013 року.

Для чого треба було створювати нову установу, якщо подібна вже існувала?

— Справа в тому, що стара структура була недієздатна. Там не було людей, вона мала інший статус, не була бюджетною. Все це змусило створювати нову установу — з одного боку, більш надійну, а з іншого, більш просту. Бо ми не є банальним видавництвом і не можемо заробляти гроші класичним способом, як це робили попередники. І з того часу сталося кілька ключових подій. Насамперед, ми почали роботу над словником або реєстром термінів майбутньої енциклопедії — нині в ньому налічується близько 70 тисяч понять і термінів. За цей рік ми відкрили сайт — туди можна зайти, зареєструватися і вносити свої пропозиції. Наш салоган: "Створимо Велику українську енциклопедію разом!". І всі зацікавлені можуть читати, рецензувати, додавати, вносити свої пропозиції.

Ви сказали, що вже є 70 тисяч термінів. Скільки їх буде загалом?

— У нас нема такої цифри, ми її не плануємо. З самого початку робота ведеться так, щоб першим кроком стало створення електронної версії енциклопедії. Ми прагнемо створити портал, на якому була б практично вся енциклопедична література, яка була видана під егідою цієї установи ім. Бажана — в першу чергу, а також інші видання, на які нам передадуть права. Щоб була така енциклопедична інтернетівська точка, куди люди можуть зайти і чимось поцікавитися.

Мені зустрічалася інформація, що ВУЕ буде у друкованому вигляді, ви ж розповідаєте про портал. Якою, все ж таки, буде енциклопедія: паперовою чи електронною?

— З самого початку у нас була ідея створення саме електронної версії, і цю ідею гаряче підтримав тодішній голова редакційної колегії академік Левенець (Юрій Левенець помер у жовтні 2013 року, — "Коментарі"). А вже після створення електронної версії ми плануємо працювати над версіями паперовими, якщо в них на той момент буде потреба.

Скільки може бути томів?

— Загальний план у нас такий: впродовж згаданих семи років ми спробуємо створити 15 томів. Крім того, ми хочемо створити ще як мінімум 10 томів, де будуть більші статті — те, що в "Британніці" називається "Макропедією". Їх ми плануємо замовити найбільш визначним вченим, статті будуть великими за обсягами в ім’я того, щоб глибоко і всебічно представити якусь проблему. Тобто як мінімум це буде 25 томів, але, підкреслюю, основна частина складатиметься з 15 томів.

Коли, хоча б за оптимістичних прогнозів, можна чекати запуску сайту і випуску першого тому паперової версії енциклопедії?

— Сайт вже є, на ньому живе деяка інформація про нас, там є передісторія енциклопедичної справи до проекту ВУЕ, є словник. Портал планується підготувати та запустити впродовж цього і наступного року. Що стосується першого тому, то в плані, який був затверджений Кабміном, а також рішенням президії Національної академії наук і наказом Держкомтелерадіо, то це 2015 рік. Далі будемо працювати над наступними томами. Але побачимо, як буде в реалі. Я не впевнений, що ми матимемо саме такий результат, але будемо прагнути цього. У нас все упирається насамперед в матеріальні ресурси, бо маємо замовляти статті, і людям треба за це платити.

Події за який період будуть охоплені в енциклопедії?

— Це універсальна енциклопедія від давніх давен до сучасності.

Тобто події, які відбуваються, скажімо, саме зараз, теж будуть відображені?

— Немає сумніву. Думаю, такі поняття як "Євромайдан" і інші неопоняття з новітнішого лексикону — все буде представлене. Електронна версія дає тут величезні можливості. Причому ми хочемо робити цей портал з мультимедійним ресурсом, який можна буде і побачити, і послухати. Все це складеться в один великий значний ресурс.

Те, що ви описуєте, дуже схоже на Вікіпедію. В чому відмінність між цими проектами, чи не будуть вони конкурентами?

— У нас встановилися добрі стосунки з тими людьми, які причетні до створення української версії Вікіпедії. Принципова відмінність від неї насамперед в тому, що наші статті будуть авторизовані. У Вікіпедії люди можуть увійти, правити, додавати, втручатися в цю, так би мовити, "тканину". У нас це буде теж можливо, але всі принципові статті будуть авторські, там буде позиція і акценти автора. Другий момент — ми, звісно ж, не будемо прагнути до такої всеохопності, яка присутня у Вікіпедії. Бо це, що називається, швидка енциклопедія. У нас буде трошки інший підхід. Думаю, наша електронна версія може бути, певною мірою, доповненням Вікіпедії, але ми з самого початку не плануємо конкурувати і створювати якусь альтернативну версію. Думаю, ми будемо співпрацювати і доживемо до того моменту, коли ми будемо використовувати якісь ресурси Вікіпедії, а Вікіпедія буде брати наші.

Якщо статті будуть авторизовані, то, наскільки розумію, має бути залучена досить велика кількість авторів на гонорарній основі. Тобто може виникнути ситуація, коли через відсутність фінансування з боку держави проект забуксує?

— Сподіваюся, що цього не трапиться. Ми зараз докладаємо усіх зусиль, аби пояснити. І це не такі великі гроші. Ми зараз на старті, і я поки що не можу сказати, скільки буде авторів. Але вже є розцінки, оскільки є спеціальна постанова урядова, і ми не вистрибнемо за ці норми. Проблема полягає в тому, щоб реально отримати ці гроші.

Кожен том буде складати десь 150 авторських аркушів. Один аркуш — це 40 тисяч комп’ютерних знаків, і ми зможемо вирахувати бодай якийсь порядок необхідних нам резервів. Крім того, я плекаю надію, що нам вдасться долучити кошти спонсорів.

Скільки людей у вас зараз працює і якими є потреби у фінансуванні?

— На цей момент у нас працює 40 осіб — з технічним персоналом і сумісниками. Наші основні потреби — це ремонт приміщення. Ми були розміщенні по вул. Хмельницького, 51-а — це енциклопедичний будинок, який був виділений державою у 1958 року для головної редакції "УРЕ". Але цей будинок, який перебуває в комунальній власності Києва, був, що називається, роздерибанений. Четвертий поверх продано в приватну власність за Черновецького, на перший пустили орендарів, договір оренди з якими вже не продовжений, але вони все одно успішно там перебувають. Таким чином, для енциклопедії ми маємо кімнати на другому і третьому поверсі. Тут ми співіснуємо з апокрифічним агентством "Книга пам’яті", яке фактично розвалилося, і його доля так само не вирішується урядовими структурами.

А скільки коштів треба на поточну реалізацію самого проекту і скільки було реально виділено?

— Ми зараз рахуємо гроші, які треба на створення і підтримку порталу, ці цифри будуть відомі найближчим часом. Але це не грандіозні суми, про мільйони гривень не йдеться. На жаль, незважаючи на Указ Президента, на розпорядження Кабінету Міністрів, ми не отримали жодної копійки на придбання техніки, предметів довгострокового користування, меблів і так далі. Все, що робилося, ми робили за рахунок якихось власних ініціатив і небайдужих людей. Наприкінці року ми отримали зарплату — єдине, що отримали від держави. І ми не бачимо інтересу ні з боку Адміністрації Президента, ні з боку Кабінету Міністрів до того, щоб наш проект був успішним.

Тобто про створення Енциклопедії було оголошено, а реальної зацікавленості нема?

— Так. Ніхто не приділяє належної уваги. І я дуже шкодую, що наша структура, а вона починалася як частина академічної структури, перейшла у підпорядкування до Держкомтелерадіо України. Це тривіальна бюрократична організація, якій мало цікавий наш проект, і ми відчуваємо відповідне ставлення. Це нас обурює, дратує, але ми нічого не можемо зробити.

Мені взагалі видається, що було б дуже добре приватизувати цей проект, як була приватизована, припустимо, та ж "Британніка". Вони прекрасно існують, не залежачи від державної кон’юнктури. Я бачу реальний шлях до реалізації нашого проекту в залученні коштів спонсорських і тих, хто розуміє його цінність. Бо мені зараз переважно доводиться стикатися з людьми, які не розуміють, що таке універсальна енциклопедія для держави. А відтак з ними дуже важко говорити: вони дивляться на нас як на банальне сіре видавництво, яке щось від них хоче. Найжахливіше те, що нема розуміння рівня значущості цього проекту. Думаю, це пояснюється загальним браком інтелекту в нашій державі.