Януш Рибак: «Менеджери в українській владі – це дідусі. А якщо така влада, то такий і бізнес».

"Євро – 2012" стає дедалі активнішим каталізатором проблем, які стоять перед української і польською владою та бізнесом. Стан підготовки наших країн в очах громадськості і преси є стабільно недостатній: у Польщі краще з дорогами і готелями, в Україні — зі стадіонами. Чи зможемо ми подолати перешкоди на шляху до шансів, які дала нам Європа, вибравши Україну і Польщу для проведення Фіналу Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році?

На ці запитання відповідали учасники дискусії „Шанси і виклики пов’язані з Євро-2012 – політичні і економічні аспекти співпраці Польщі і України”, що відбулася минулого тижня в Посольстві Республіки Польща в Києві. proUA пропонує інтерв’ю із найбільш критичним учасником цієї дискусії — Віце-президентом Західної економічної палати Zachodnia Izba Gospodarcza Янушем Рибаком.

- Пане Рибак, у процесі підготовки до Євро -2012, які перешкоди стоять на шляху польсько-українських бізнесових стосунків? Адже багато речей нам доведеться вирішувати спільно?

- Я займаюсь бізнесом, маю кілька власних підприємств, але в Україну приїхав як віце-президент Західної економічної палати, тобто як особа, що репрезентує кілька сотень підприємств з Нижнього Шльонска. І на цій дискусії висловив проблеми наших членів, з якими вони зіштовхуються в торгових контактах з Україною.

Це проблеми з українськими законами, корупцією, проблеми на кордоні та взагалі з рухом через кордон – замало пунктів пропуску і величезні черги …

Але найголовніше те, що польські підприємці хочуть торгувати з Україною так само, як з всією Західною Європою. Особливо це стосується великих фірм.

Бо малі фірми призвичаїлися до українських "правил" – приїздять, платять передоплату, беруть менші накладні, ніж насправді отримав товару, щоб на кордоні було менше мито. Але, якщо легально такий товар привезти, то його ціна мала б бути значно вищою на українському ринку.

А великі фірми цього не хочуть робити – не хочуть занижувати ціни в накладних. Вони хотіли б працювати на вашому ринку, але не хочуть платити за "сприяння".

Український ринок є герметичний. Що маю на увазі: велика фірма хоче відкрити представництво в Києві, але ціни на офіси надто високі, український менеджмент просить дуже високі зарплати, але є проблеми з якістю роботи. Тобто ціна, яку треба заплатити в Україні є неадекватна якості, яку можна отримати в Західній Європі.

Тому для великих фірм часто є вигідніше працювати через українського партнера, який має "зв’язки" і через такі контакти значно легше просувати свій товари.

Інший спосіб – відкрити власну фабрику, і таким чином оминути проблеми на кордоні.

Але натомість з’являється нова проблема – підробки товару. Це страшна проблема…

Польські підприємці дещо бояться українських фірм. Тому вимагають передоплату. І ця проблема полягає в тому, що у нас нема таких спеціалізованих фірм, які могли б перевірити українського партнера. Самостійно зробити це — ми не в стані.

І ще – немає державних гарантій. Український уряд не гарантує і не страхує ваші фірми. Польський уряд вже декілька років тому створив спеціальні агенції, такі як Корпорація страхування експортних кредитів (Kuke), які страхують експортні операції.

Наступний бар’єр – банківська система. На жаль, у вас вона ще не така, яку б ми собі бажали. Дуже дорогі банківські гарантії. Польські ж банки лише входять на ваш ринок.

І польські підприємці скаржаться, що торгівля з Україною ще не відбувається через банки – доводиться возити гроші у валізах.

Абсолютно не зрозумілою для наших підприємців є ситуація із набуттям землі в Україні.

- Як польський бізнес сприймає українську владу?

— Яке може бути сприйняття, як після виборів ваша влада не можете утворити уряду!?

Менеджери в українській владі – це дідусі. А якщо така влада, то такий і бізнес.

Під будинками вашої влади у вас стоять мерседеси -500, 600. У нас мер Вроцлава, — бюджет міста 1 млрд. злотих на рік, — їздить на Шкоді, і якби купив собі Мерседеса, то преса б його так описала, що він би мав страшні проблеми з електоратом. А тут – як влада не має люксусового автомобіля, то погано почувається. Виглядає так, що у вас влада – це бізнес і гроші.

Ми в Польщі вже звикли до законів Євросоюзу. Наш уряд теж змушений рахуватися з ними. Справа уряду – оголосити тендер і виставити стартову ціну. Все відбувається відкрито. Якщо ви програли тендер, то маєте право оскаржувати його.

В Україні ж — усе вирішує влада. Як не маєш перепустки до влади, то не маєш бізнесу. В Україні влада займається бізнесом.

Польські фірми хочуть увійти в Україну на ринок здорової конкуренції. А яка ж здорова конкуренція, як один собі знизив мито, інший залагодив безмитний перетин кордону, ще інший ввіз товар через Росію…

- Чи підготовка до Євро – 2012 зможе мобілізувати нашу владу і бізнес, щоб змінити ці "правила"?

- Все у ваших руках! Ми розмірковували на цій дискусії по Євро – 2012, що ж могло б вирішити основні наші проблеми — проблеми перетину кордону. Поляки вже давно пропонують збільшити кількість пунктів пропуску, — їх зараз чотири, тоді як на кордоні з Німеччиною було 40! — і виявляється українська сторона не хоче цього зробити.

- На конференції Генеральний консул Польщі пан Опалінскі повідомив, що польська сторона докладає великих зусиль, щоб до Євро -2012 було відкрито ще шість пунктів перетину україно-польського кордону…

— Так, це дещо полегшить рух, але проблеми є і з залізничним, і з авіа сполученням. Ми пропонували Україні відкрити повітряний простір. Дати можливість літати дешевими авіалініями. Ну, хоча б ввести третій регулярний рейс Київ — Варшава — Київ. Два діючих – переповнені! І ви не хочете?! Зараз ми пропонуємо зробити потяг Вроцлав-Львів, який не мінятиме колії, що дуже зекономить час.

Я повторюю – все у ваших руках! Ми, поляки, зробимо все, щоб в Україні стало краще — ми все покажемо, навчимо, як не робити помилок, яким шляхом краще йти.

— В Україні ще існує шалений спротив великим світовим компаніям. Його підігрівають і певні бізнесові кола, що не зацікавлені як у входженні сильних інвесторів на наш ринок, так і у виході наших компаній на світові ринки. Вступ України у СОТ вже черговий раз відтягується…

- Ми теж мали обави і були ті, що казали: конкуренція нас з’їсть. Але ні. Поляки роблять успішний бізнес в багатьох країнах і навіть в Англії і Німеччині. Мало того – у Польщі вже створюються дослідницькі центри і розвивається наукова думка.

Але починали ми свій розвиток із величезних обмінів з Німеччиною. Колись німці прийшли до нас, принесли свої технології, навчили наш персонал, збудували фабрики.

Зараз більшість товарів, що експортує Польща, йде на західний ринок. Те саме можна було б робити і в Україні. Ми надіємось, що Україна буде добре розвиватися і змінюватись, тоді всі інвестори, що зараз працюють в Польщі, прийдуть до вас. Пам’ятайте, що у вас ринок не 40 мільйонів, а 60-70.

Те, що ми разом отримали "Євро-2012", говорить про те, що Європа хоче, щоб ми працювали разом.

Поляки і українці можуть багато чого зробити разом. Але і в бізнесі і в освіті, ми робимо лише перші кроки. Ми рекламуємо свої навчальні заклади, запрошуємо ваших студентів, які можуть навчатися навіть англійською мовою і отримати європейський диплом, з яким не буде проблем з працевлаштуванням.

- Самі поляки кажуть, що зі вступом в ЄС ціни стали європейськими, а зарплати залишились польськими?

- Зараз Польща зіштовхнулась із проблемою недостачі робочих рук. Два мільйони молодих людей виїхали до Ірландії, Англії, Шотландії, щоб заробити. І в той же час ми залучили великий капітал: азійський і західний і отримали багато патентів на виробництво сучасної побутової техніки та тонких телевізорів. Такі концерни як LG, Sharp, Toshiba збудували у нас свої фабрики. Як вони почнуть максимально використовувати свої потужності, то Польща стане найбільшим виробником побутової техніки в Європі. Концерни хочуть платити 600-1200 злотих, а поляки на такі гроші не йдуть. Тому концерни тепер розглядають можливість привезти своїх працівників – китайців. Але ми на це не погоджуємось, бо в наших угодах записано, що вини мають давати роботу нашим людям, за що ми їм даємо пільги. Останні роки підвищилась також оплата праці і в будівельних компаніях. Особисто я, разом з братом, професором медицини, хотіли запрошувати українських лікарів-анестезіологів на роботу в нашу клініку, але виявилось, що добрий лікар і в Україні непогано заробляє. Так що ситуація в Польщі з оплатою праці, думаю, має стати кращою. Чого і бажаю Україні.