УКРАИНА

материалы по теме:

Власть

Іван Діяк: Росіяни не очікували, що наші газовики такі професіонали

0

Новопризначений радник Президента по енергетичним питанням про відмінністі двох газових війн України і Росії

Через два тижні після початку чергової газової війни між Києвом і Москвою, дату відновлення поставок газу поки що не береться назвати ніхто. Як і не зрозуміло на яких умовах це може відбутися. Можливо, деякі відповіді на ці питання українці дізнаються завтра, після зустрічі в Москві Юлії Тимошенко та Володимира Путіна.

«proUA» вирішив також знайти для себе відповіді на деякі питання, які у нас виникали протягом останніх двох тижнів. А відповісти на них попросили Івана Діяка, який вчора був призначений радником Президента з енергетичних питань. Цю ж посаду він займав і в 2006 році, коли розгорілась перша газова війна між Києвом і Москвою. Іван Діяк розповів нам, що ще за кілька місяців до її початку отримав інформацію з «Газпрому» про сценарій атаки російської монополії на Україну. Допомогли старі зв’язки серед газовиків, які були напрацьовані під час роботи Діяка на газових родовищами Західного Сибіру в радянські часи.

Всі матеріали про підготовку «газовї війни» лягли на стіл Президенту. А потім були направлені до уряду, де успішно розчинился в бюрократії міністерств. Україна ж до припинення поставок газу виявилася не готовою. І так з’явилося «РосУкрЕнерго».

- Чим схожі між собою дві «газові війни» України з Росією 2006-го року і тепер? І в чому вони різняться?

- Тоді, в січні 2006 року, ця газова атака була «Газпромом» ретельно підготовлена. Вони знали, що в України не є достатньо обсягів палива в підземних сховищах. Росія мала на руках договір із Туркменією, контролювала транзитну трубу. Україна очікувала на підтримку Європи, але її не отримала.

Нагадаю, що в січні 2006 року Росія перекрила постачання газу по трьом газопроводам, які йдуть в Харківську, Луганську, Дніпропетровську та Донецьку області. Якби в той час Україна не була підготовлена і не змогла б себе захистити ( а в той час були дуже сильні морози), можна було б говорити про екологічну катастрофу. Така ціль ставилася. І тут помітно, що Москва нехтувала російськомовним (якщо так можна назвати) населенням Східної України. І самими росіянами. Адже саме там проживає найбільший відсоток росіян. І ось такий новорічний подарунок їм готувався.

- І українська влада вирішила піти легшим шляхом?

- В України не було виходу. Тоді морози досягали 30-ти градусів. І тому протокол від 4 січня 2006 року наніс великі збитки український економіці. Оскільки, були залучені «РосУкрЕнерго» і «УкрГаз-Енерго» і ми втратили тоді майже весь внутрішній ринок газу.

- Але і сьогодні в діях «Газпрому» ми бачимо «напрацювання» 2006-го року...

- Росіяни діяли методами, схожими на 2006 рік. Думали, що східні регіони України залишаться без газу. Адже 80% запасів газу у «підземках» - на Західній Україні. Так спеціально будувалося в радянські часи, щоб не було перебоїв з постачання в Західну Європу. Тому ми змушені сьогодні працювати в реверсному варіанті.

- Але в цьому сезоні у нас були набагато більші і запаси газу в «підземках». Чому росіяни не змінили «тактику»?

- Росія не сподівалася, що наші газовики зможуть так ефективно підтримувати цей реверсний режим работи ГТС і постачати газ з підземних сховищах.

Особливо при таких сильних морозах. А запаси в нас були зроблені більші, ніж в минулі роки.

Звичайно, Україні довелося скоротити поставки палива низці заводів. Але тут теж є питання. Ще пару місяців назад вони заявляли, що змушені зупиняти виробництво через світову економічну кризу. Тепер же причиною називають газ.

Яку ж ціль сьогодні ставить Росія? По-перше, вона хоче заволодіти українською ГТС. По-друге, показати Європі, що, буцім-то, Україна не спроможна виконувати функції надійного транзитера. Третє – вплинути на економіку України і дестабілізувати обстановку в країні. Як економічну, так і політичну. Наприклад, зробити розкол східних і західних українців. Я уже розповідав, які області в 2006-му році «Газпром» залишив без газу.

- Ці ж «регіональні» намагання помітно і в заявках «Газпрому», які він в останні дні подає, на транзит незвичним маршрутом, м’яко кажучи, маршрутом...

- Тут потрібно сказати, що наша ГТС - частина єдиної системи. Побудованої ще в радянські часи. І про особливості її роботи прекрасно знають і російські фахівці. І тому пропозиції «Газпрома» прокачати в Європу 76 млн куб м, при тому, що в звичайному режимі ми прокачуємо 300-330 млн куб м, є «краплею в морі». І сама заявка «Газпрому» прокачати цей газ саме через ГВС «Суджа» на ГВС «Орловка» – провокаційна. Адже, цей газопровод йде на Ужгород. А постачати газ через ГВС «Валуйки», як це і передбачано технічно, росіяни відмовляются.

А для того, щоб порушувати технічні норми, ми маємо зупинити подачу газу Східній Україні. Це провокація.

І всі розмови, що наша «труба» не здатна транспортувати газ в Європу – «фальшивка». Всі ці газопроводи будували ще Радянському Союзі, і ми можемо їх порівняти. І тут ми побачимо, що стан наших газопроводів набагато кращий, ніж російських. Спробуйте підтримувати газопровід в гарному стані в тундрі...

Маємо також розуміти, що Росія хоче зробити Україну «розмінною монетою» в своїх далекосяжних планах. Перше, Росія хоче побудувати обхідні газопроводи. І якщо «Північний» потік ще має якісь фінансові пояснення, то для «Південного» потоку їх дуже важко знайти. Оскільки, у Росії не має газу його наповнювати там. І ніхто не буду з Ямалу тягнути трубу, розсікаючи всі існуючі газпроводи.

- Сьогодні багато експертів в світі, та і в Росії, зокрема, активно обговорюють, чи вистачить уже найближчим часом «Газпрому» газу, щоб виконати свої експортні обіцянки в Європі. Нібито, це є чи не головною причиною, чому Росія перекрила Україні газ...

- У Росії на сьогоднішній день реальних великих запасів газу не має. В них є два реальних родовища. Це Штокмановське, яке знаходиться за 600 км від Мурманська на морській глибині 300-350 метрів. І запаси його оцінюються в 3,3 трлн куб м. Друге – Бованенковське на Ямалі, яке має 9 трлн куб м запасів. І, практично, на сьогодні інших підготовлених родовищ не має.

Скажу, що в свій час, коли я займався Західним Сибіром, я був зобов’язаний відповідати і за Ямал. І ці родовища важкодоступні. А нових, підготовлених, на яких можна почати видобуток, повторюсь, сьогодні немає.

Нинішній же рівень видобутку газу підтримується за рахунок введення родовища «Заполярне», яке компенсує різке падіння.

Це Росія розуміє. Є урядова програма створити до 2020 року «енергетичну державу». На це спрямовано, наприклад, і створення газового ОПЕК. Що дозволить не тільки диктувати ці, а й вирішувати політичні питання.

І на шляху реалізації цієї концепції заважає Україна і альтернативні газопроводи. На сьогодні Росія розраховує на свої запаси газу в 48 трлн куб м газу. Але під боком у них Іран, який має запасів 28 трлн куб м. і Катар – 26 трлн куб м. Весь цей Близький Схід має 79 трлн куб м. Тобто, вдвічі більше, ніж розвіданих запасів в Росії. І вони це прекрасно розуміють.

- І будують свої газопроводи...

- Першим кроком було будівництво «Голубого» потоку. Колишній голова «Газпрому» Рем Вяхірєв чесно сказав, що його будівництво мало на меті не пустити іранський газ в Європу.

Те ж можна сказати і про проект «Набуко», будівництво якого Росії намагається заблокувати. І будують свій «Південний потік». І встановлюють контроль над внутрішніми трубами європейських країн. Наприклад, в Болгарії і Сербії. Усе це направлено на виконання згаданої мною програми, якою передбачено, що до 2020 року Росія повинна стати енергетичним монополістом в Європі. І якщо Західна Європа цього не зрозуміє, її чекають важкі часи.

Коли я займався Західним Сибіром і мали почати освоювати Ямал, була секретна нарада у голови держплану СРСР Миколи Байбакова. Це ще за часів Леоніда Брєжнєва.

На нараді було присутніми лише 12 чоловік. І я був на ній від України. І там йшла мова про розвиток внутрішньої і зовнішньої політики. Щодо внутрішньої, говорили про плани освоєння родовищ. А в зовнішній було заплановано, що СРСР побудує стільки газо-і нафтопроводів, щоб повністю забезпечити Західну Європу. І таким чином зробити так, щоб Європа стала залежної від радянських енергоресурсів. Після цього планувалося вже діяти політично – створити світову імперію. Адже без Європи сили і влив Америки були б підірвані. І тепер ця ж політика реалізовується російською владою.

В свій час американці зрозуміли цю тактику (коли будувався «Уренгой-Помари-Ужгород» та інші газопроводі) і радили Європі не залежати від поставок з однієї країни більше, ніж на 30%. А багато країн в Європі залежать від російського газу на 70-90%.

- Це ж стосується і України, де схоже, керувалися в енергетичній політиці лише одним гаслом: «Росія не зможе нам перекрити газ. Технічно це неможливо». А виявилось, що можливо...

- Росіяни просто не піднімають сьогодні, схоже, газ з підземних сховищ. Тому, великих проблем тут не має. Можна закрити скважину і потім її відкрити. Але фахівці радять не роботи це.

Але головне, нам потрібно розібратися в собі. Почати займатися збільшенням видобутку газу і зменшенням його використання. Перейти на ринкові ціни в транзиті газу. І на ринкові ціни в його закупівлі. Тоді не буде цих недоречних звинувачень, що Україна краде газ. Або Росія її дотує. До речі, в 1997-98 роках Україна купувала газ по 80 доларів. А в Західній Європі він коштував 50 доларів. Але якщо порахувати низькі ціни на транзит і зберігання газу в сховищах, то вийде, що це Україна дотує Росію на 1,5 млрд доларів в рік.

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Юрій Школяренко

Теги:

Версия для печати
1447
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus