Олег Юхновський: Дефіциту харчів немає. Є дефіцит державної політики

Безперервні дебати українських політиків навколо економічної кризи знайшли відголосок в українців: вони стали масово закуповувати харчі. Сьогодні навіть у Києві можна помітити людей, які "запаковуються" гречкою, крупами чи цукром на декілька місяців.

При чому покупці абсолютно впевнені у своїй правоті: "мені точно відомо, що весною вже цього не купити". А на питання, звідки ви про це знаєте, звучать різні відповіді. Від "по телевізору в новинах сказали", "депутат уже закупився, сама чула" до "невістка з фабрики дзвонила, каже – зупиняємо виробництво". На іронічну посмішку відразу задають питання – "а хто може сказати, що такого не буде?".

Тому "proUA" вирішив і сам дізнатися, чи настав вже час робити продуктові запаси. І про це запитав у президента "Союзу виробників харчової промисловості" Олега Юхновського. Союз був створений минулого року і об’єднав більша десятка профільних асоціацій, які сьогодні лобіюють інтереси виробників продуктів харчування.

- Олег Іванович, паніка, схоже, знаходить відголосок у населення. Зараз можна часто зустріти людей, які масово закуповують продукти харчування. Ще частіше можна почути запитання від знайомих: чи настав вже час робити такі масштабні закупки? Тим паче, і асортимент товарів в супермаркетах в останні тижні значно скоротився…

- Зменшення асортименту дійсно відбувається. Але причина тут не в тому, що продукції не має. Причина в тому, що існують проблем із розрахунками супермаркетів з підприємствами харчової промисловості. Там значні суми. І все це вимиває обігові кошти підприємств. Крім того, торговельні мережі самі серйозно закредитовані валютними ресурсами.

Власне, сьогодні потрібно говорити про диверсіфікацію торгівлі. Перш за все, про створення гуртової торгівлі, якої у нас не має. Максимум можемо знайти тільки дрібно-гуртові мережі. А таких торговельних мереж, як в Європі, до яких виробники мають безпосередній доступ, у нас немає. Тому і виникають інколи проблеми цінових коливань, доступу на ринок того чи іншого продукту.

Наприклад, в Німеччині діють гуртові ринки, доступ на які отримують всі виробники – як місцеві, так і імпортери. А створюються такі підприємства на умовах акціонування, де контрольний пакет належать муніципальній владі. Хоча можуть також передаватися в управління комерційним структурам. У нас такої цивілізованої гуртової торгівлі не існує.

Якщо говорити про відсутність якоїсь продукції сьогодні на ринку, хочу наголосити, що такі проблеми тимчасові. І стосуються тільки якогось окремого виробника. Тому що внутрішній попит сьогодні галузь готова задовольнити в повному обсязі. Навіть більше.

- Але скорочення виробництва все-таки відбувається?

- На жаль, мене дуже насторожує негативна динаміка, яка почала прослідковуватися десь з вересня минулого року. Вперше за десять років ми отримали падіння обсягів виробництва харчової продукції. Загалом, за підсумками минулого року ми отримали по галузі мінус 1,4% (без врахування тютюнової промисловості). Повторюсь, така тенденція відбулася вперше з 1998 року. До цього харчова промисловість демонструвала щорічно мінімум 10% зростання виробництва. А минулого року отримала 5 млрд гривень збитків. І 40% підприємств спрацювали збитково.

Найбільший мінус минулого року отримала масложирова промисловість -15,6%. Це дуже дивно, адже галузь потужно працювала в останні роки і демонструвала надпотужні темпи зростання. Було проведено технічне переозброєння, використовувалися сучасні технології, залучені великі інвестиції. Декілька підприємств взагалі змогли відмовитися від газу і перейти на спалювання соняшникового лушпиння.

- Проблеми виникли внаслідок заборони нинішнім урядом експорту?

- Внаслідок такого незграбного адміністративного втручання влітку зупинилося майже 30-ть підприємств. А що таке зупинити на місяць підприємство? Це втрати для країни 150 млн. доларів валютної виручки. Хоча зараз галузь піднімається на ноги – в грудні було вироблено 221 тисячу тон олії. А це рекорд за весь час незалежності України.

- І що вплинуло на таку зміну ситуації – від рекордного падіння до рекордного виробництва?

- Слава Богу, що Верховна Рада не проголосувала про скасування експортного мита на вивіз соняшника. І ринок перестало лихоманити, і заводи спокійно працюють. Сподіваємося, що в цьому році галузь буде розвиватися, і ми утримаємо свої позиції на зовнішньому ринку. Поки що динаміка на ринках для нас позитивна.

- Які галузі ще серед "лідерів" по збитковості?

- Це цукрова промисловість – 13%. А якщо говорити про буряковий цукор, то падіння взагалі склало майже 16%. І галузь за підсумками 2008-го року отримає збитків на мільярд гривень. Це мінімум.

- Чи може така ситуація якось спровокувати дефіцит цукру на внутрішньому ринку, наприклад, уже весною?

- Тут я можу відразу наголосити – перехідні залишки говорять про те, що дефіциту цукру в цьому році не буде. Крім того, не потрібно забувати, що восени ще 100 тисяч цукру-сирцю зайшло до нас із Білорусії. І це при такому перенасиченню внутрішнього ринку?

- А навіщо цей імпорт?

- Про це потрібно запитати в уряду, в Міністерства економіки — навіщо вони дали ліцензію на імпорт 100 тисяч тон цукру-сирцю приватній компанії. У нас і так ринок перенасичений, а тут ще ввозять такий обсяг. Минулого року вже закрилося сорок заводів. Буде ця тенденція продовжуватися і в цьому році. Тому, що у нас відсутня чітка державна політика щодо розвитку цукрової галузі. Немає програми реструктуризації, яка мала дати відповіді, яким чином можна перепрофілювати цукрові заводи.

Крім того, у нас як клас відсутня державна зовнішньо-економічна політика. А без експорту, наша харчова промисловість розвиватися не зможе.

- А яка ситуація сьогодні з забезпеченням внутрішнього попиту крупами? Я вже декілька разів спостерігав особисто, як люди просто панічно закуповуються цими товарами. Кажуть, по телевізору сказали – весною вже не буде ні гречки, ні манної крупи...

- Я не бачу якихось проблем з наповненням продуктами харчування внутрішнього ринку. У нас не має приводу сьогодні навіть говорити про те, що крупи чи борошна може не вистачити.

Цінові ж коливання на ринку будуть значною мірою (тут нам потрібно говорити відверто) залежати від макро-економічної ситуації в державі і економічної політики уряду. Бо на скорочення виробництва харчових продуктів впливає і скорочення доходів наших громадян. Якщо їм затримують зарплати, про яке збільшення попиту ми можемо говорити?

- Тому сьогодні дефіциту харчів немає. І не буде. Є лише дефіцит державної політики щодо галузі. Якщо говорити про внутрішній ринок, то він сьогодні збалансований попитом і пропозицією. Але ми катастрофічно втрачаємо зовнішні ринки. У нас, повторюся, відсутня протекціоністська зовнішня політика.

- Але ж зараз так багато розмов про підтримку експорту, наприклад, зерна. І уряд оіцяє знизити тарифи, підтримати експортерів...

- Тут є велике питання, сьогодні ми повинні відверто говорити, що український АПК сповзає в сировинну зону. І така ситуація нерозумна з точки зору експортно-орієнтованої економіки. Звичайно, якщо рентабельність вирощування ріпака понад 60%, навіщо будувати заводи...

Але я б хотів повернутися до харчової промисловості. У нас сьогодні абсолютно не врегулюване законодавство щодо контролю за якістю харчових продуктів. До нас заходять продукти низької якості, які ми не контролюємо. Ми ж таку продукцію експортувати не можемо. Навіть у Російській Федерації жорстко ставиться питання контролю за якістю продуктів. І Україна, ми пам’ятаємо, з цим зіштовхувалася на російському ринку. І по молоку, й по м’ясу.

І останній приклад: в Бєлгородскій області заборонили три тисячі тон української сої, в якій виявлено ГМО. А ми кажемо, що в нашій країні генно-модифікованої продукції не має.

- А чому заводи самі не займаються вирішенням питання якості?

- Якщо ми говоримо про технічні регламенти, які в ЄС мають статус нормативно-правових актів і обов’язкові до виконання виробниками і чиновниками, то у нас ці регламенти зведені до примітивної функції маркування продукції. Всі інші функції вилучені. Закон про якість та безпеку продукції забрав функції контролю та якості з регламентів.

І тут потрібно сказати, що у нас до цього часу діють санітарні норми і правила 1989 року випуску. І це є проблема.

Ми свого часу мали Міністерство харчової промисловості. Тепер маємо лише департамент в складі міністерства аграрної політики. І там працюють 28 фахівців. І про яку перспективу можна говорити – носять папери і розписуються в них. І департамент керує галуззю, яка має більше мільйона працівників і формує продовольчу безпеку держави. Це, власне, і характеризує відношення до галузі.

Але харчова промисловість двічі витягувала Україну з подібних кризових ситуацій. Торгівля і харчова промисловість. Ми ж пам’ятаємо, як вся нація, вся держава з візками їхала закордон. І витягли економіку, дали поштовх.

Це була єдина галузь, яка створювала робочі місця. Зрозуміло, що потім почали працювати і інші галузі: металургія, хімія. Але починалося з харчових підприємств.

Тому сьогодні державі потрібно задуматися над наступним: прикласти зусилля для створення ефективної зовнішньо-кономічної політики. Також використати досвід європейських країн в цей антикризовий час. Наприклад, зі зниженням ПДВ. Це безпосередньо матиме позитивну дію на кінцевих споживачів харчових продуктів. А зекономлені кошти підприємства зможуть інвестувати в модернізацію, в сучасні технології. І третє – зробити пільги для харчовиків відносно імпорту цих технологій і сучасного обладнання.