Кравчук: Слово «свято» я б не вживав, коли ми говоримо про війну

- Заявлялося, що в Україні в 2010-2011 роках вже проведено реформу судової системи, водночас Конституційна Асамблея знову говорить, що потрібно реформувати ту саму судову систему…

- Судової реформи в Україні ще не відбулося. На жаль, на рівні Конституції – Основного закону – немає виписаних норм, які дають можливість проводити реальну судову реформу. Є принцип верховенства права. І він полягає в тому, що з конституційної реформи починаються всі інші реформи. Якщо всі інші норми не мають засадничих норм у Конституції, то вони не є легітимними.

- Хіба може бути так, що в Конституції записано одне, а в законах – щось інше?

- Чомусь у 1996 році не виписали в повному обсязі норми, які торкаються судової системи, місцевого самоврядування, прокуратури… І тому зараз виникло кардинальне питання – якщо ми не внесемо зміни судової системи в Конституцію, то судової реформи не відбудеться. Реформа має полягати зокрема в тому, що судова система має бути справді незалежна.

- Закон про референдум відповідає Конституції?

- Ні. У діючому законі про референдум перевищені повноваження, бо він стає вище ХІІІ розділу Конституції. А такого бути не може. Це моя думка, як політика, а не як голови Конституційної Асамблеї. Ми це питання не розглядатимемо, бо це не наші повноваження розглядати закони прийняті ВР. Прийняті закони на предмет їх конституційності чи неконституційності може розглядати тільки КСУ.

- Зараз говорять про нову Конституцію, але вже ніхто не говорить про те, що діюча Конституція не виконується, у першу чергу, вищим керівництвом держави?

- Не виконуються. Тому ми в Асамблеї думаємо й про те, як записати в саму Конституцію розділ охорони самої Конституції. І як виписати пряму відповідальність посадових осіб за невиконання Конституції. Наприклад, у Конституції має бути прописана відповідальність за неособисте голосування. Не голосуєш особисто – позбавляєшся мандата. І має бути прописано так, щоб не було ні вашим, ні нашим.

- 9 травня – це День перемоги, з одного боку. А з другого боку, це день пам’яті, день скорботи чи свято?

- Це дуже делікатне питання. Мій батько загинув на фронті, захищаючи землю, на якій я живу. Його один рідний брат теж загинув, другий прийшов з війни інвалідом і помер дуже швидко. Тобто майже всі чоловіки, які були в родині, загинули на війні. Мільйони людей, які загинули захищали нашу землю і захистили її від страшенного ворога. Нехай це буде день пам’яті, день скорботи за тими, хто загинув. Але для тих, хто ще живий і бився за перемогу, цей день – день пам’яті за їхніми друзями, родичами, водночас і день перемоги. Тому я проти тих, хто хоче відзначати цей день тільки чорними стрічка. Хочу, щоб там були й світлі стрічки.

- Однак, у Західній Україні наполягають, що це виключно день скорботи…

- Не треба втручатися! Якщо обласна рада прийняла рішення, що це День пам’яті, хай відзначають День пам’яті, але не заважає тим, хто хоче відзначити цей день як День перемоги. Бо в Івано-Франківській і у Львівській області є люди, які заслужили відзначати цей день як День перемоги. Сталін – ворог, правда, ворог. А мільйони людей, які загинули, теж вороги? Це визволителі.

- Для вас особисто це свято?

- Я б не вживав сюди слово "свято". Свято – це день народження, весілля, але не тоді, коли ми говоримо про війну.

- Цього року й відзначаємо Волинську трагедію. І зараз це питання знову політизується у Польщі. Навіщо комусь зараз політизувати Волинську трагедію?

- Це все наслідки війни, які ми ще довго розгрібатимемо. У Польщі є партії, які хочуть переглянути деякі висновки Волинської трагедії 1943 року. Це право партії. Я не можу сказати, що це наші вороги, ні. Вони хочуть у польському сеймі назвати організації, які тоді вчинили геноцид над поляками. Я вам хочу сказати, як людина, яка дуже багато вивчала проблему геноциду пов’язану з Голодомором. Геноцид – це державна політика. Це не політика окремих груп, громадян чи партій. Запитую, у 1943 році Україна була державою? Ні. Значить, вона не могла проводити державницьку політику. Фашисти і комуністи зіткнули лобами з одного боку УПА, з іншого Армію Крайову. І почалася різня в селах окремих районів Волинської області. Це трагедія! Я, як і багато інших людей, прийняв на своє озброєння гасло: "Вибачте і прошу вибачення". Хочу, аби й вони зі свого боку сказали такі ж слова нам, українцям.

- Чимало українських політиків навряд чи з вами погодяться. От, наприклад, губернатор Харківщини Михайло Добкін просить поляків не пускати в ЄС прихильників ОУН-УПА…

- Розумію, що в Польщі можуть бути такі сили, але я не розумію, чому в нас деякі політичні діячі виходять на трибуну й виступають за те, щоб назвати геноцидом те, що таким не було. Виходить Добкін і на весь світ кричить, щоб назвати ОУН–УПА злочинними організаціями, і він подасть список у сейм, щоб не пускати в Польщу певних людей. Добкін! Хто він такий? По-перше, ця людина перевищує свої повноваження. Добкіну вже нема чим займатися в Харкові? Він подасть список. Хто складе той список? Добкін з Колєсніченком?

Колєсніченко взагалі заявляє абсурдні речі. Він зібрав різного роду літературу про злочини ОУН–УПА, а є і така література… І каже, що повезе ту літературу в Східні області роздавати безкоштовно. Одна журналістка його запитує… Сам це чув, бо я тепер передаю тільки речі, які чую особисту, бо всі брешуть, неймовірно брешуть… Журналістка запитує Колєсніченка, чи він повезе ці книжки у Львів. Він відповідає: "Я до цих ідіотів не поїду". Це 800 тисяч – ідіоти, а Колєсніченко праведник? Тобто коли Бог хоче покарати людину, то він у неї забирає розум.

Я розумію, Росію, яка нас називає "випадковою країною" і що в нас є "фашизм", хоча в самій Росії діють чорносотенці. Але в даному разі я не можу збагнути, чому наші чиновники з правлячої партії займаються політичним стриптизом?! Чому роздягають на весь світ і називають свою країну такою, де відроджується фашизм. В областях створюють комітети по боротьбі з фашизмом. А де сам фашизм? (Стукає пальцем по чолі).

Нас уже знають, як країну, де нема верховенства права, де є порушення свободи слова. Тепер знатимуть, що ми ще й фашисти. Це божевільні люди. Людей, які це роблять, я б завтра ж звільнив з посади. Відверто кажу, я б Добкіна запросив до себе й сказав йому: "Пиши заяву. Ти займаєшся не своєю справою, втручаєшся у внутрішні справи Польщі й ганьбиш Україну".

- Європейський суд з прав людини визнав, що Юлія Тимошенко була незаконно ув’язнена. Що тепер мав би зробити президент Янукович?

Часом бувають речі, які вищі понад усе. Питання євроінтеграції України належить до таких. 1654 року ми поступили не так. І до цього часу ми хитаємося то сюди, то туди. Питання євроінтеграції України – історичне питання. І зараз перед Януковичем стоїть завдання – чи завадить питання Тимошенко реалізувати цей крок чи не завадить. Якби переді мною стояло питання – Україна чи Тимошенко, я б усе прибрав з дороги, аби тільки вирішити це кардинальне історичне питання. І президент повинен це зробити. Як? Це вже другорядне.

Ви говорите про історичний вибір України, але зараз в Україні пропагується й інший вибір – Митний союз. Під це на деяких каналах відводяться цілі години ефірного часу… Виходить якийсь Медведчук з якимось Глазьєвим і кажуть, що нам саме туди… Глазьєв – офіційний радник Путіна, а Медведчук виступав як неофіційний радник Путіна. І не можуть в Україні захистити іншу країну два радники чужого президента. І ви бачили це за результатами обговорення: 76% за ЄС, проти 24%. Піна йшла з рота, а нічого не вийшло. Тобто людей обдурити вже не можна.

Хай більше таких приїжджає сюди і говорить. Я колись це саме казав про патріарха Кирила: нехай частіше виступає перед українцями і вони побачать, чого насправді він хоче. Він хоче добра віруючим України чи добра віруючим іншої країни. Кирило погрожував, що не приїде на святкування 1025-річчя Хрещення, якщо в офіційних заходах братиме участь Патріарх Філарет…

Це його право, нехай не їде. Для нас буде "трагедія", коли, бачте, не приїде Кирило і "знедолить" Україну. Не приїде на свою "канонічну" територію, як він сам каже. Гадаю, українці й без нього, і без радників прекрасно відсвяткують це чудове свято і все буде гаразд.