Блог

Вадим Трюхан: 70-й день супротиву: якою має бути Сратегія протидії агресії на майбутнє?

На 70-й день з моменту широкомасштабного вторгнення приходить усвідомлення того, що для України - це війна за існування українців і шанс повернути історію в іншому напрямку.

0

comments6501

Вадим Трюхан

зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, національної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.  


І коли би ми не добилися капітуляції нацистської росії і її безславної армії мародерів і ґвалтівників, на найближчі багато десятиліть Україні доведеться бути готовою на поновлення широкомасштабної агресії правонаступників путінської росії, як би вони не називались, у будь-який момент. А дрібні пакості вони будуть робити в режимі нон-стоп, постійно.

 

Відтак, вже зараз слід сформувати Стратегію протидії агресії з боку нашого дикого сусіда чи радше сусідів. Адже шанси на те, що ця рф розпадеться на декілька дрібних держав з кожним днем ростуть.

 

Така Стратегія має включати декілька компонентів.

По-перше. Законодавчі гарантії забезпечення постійної готовності до відсічі будь-якого нападу на територію України зовнішнії ворогів. Це має бути модель, за своїм змістом в рази потужніша, ніж ізраїльська та швейцарська разом узяті. Адже нам доводиться захищатися від в рази кровожерливішого і більш дикого противника, в порівнянні з тими, з ким будь-коли доводилося мати справу ізраїльтянам і швейцарцям.

 

По-друге. Мінімізація будь-якої торговельно-економічної та інвестиційної активності з росіянами. Присутність росіян та афілійованих з ними структур на українському ринку має стати табу. Українські економічні оператори мають утримуватися від будь-якої співпраці з російськими юридичними і фізичними особами. Хіба окрім якихось гуманітарних проектів.

 

По-третє. Україна має навчитися відповідати на будь-які порушення росіянами міжнародного права і нашого національного законодавства. Жорстко і оперативно. При цьому винні особи мають притягатися до відповідальності без будь-яких термінів давності.

 

По-четверте. Нам слід протидіяти будь-яким спробам інших держав та міжнародних організацій повернутися до бізнесу as usual по відношенню до всього російського - держав/и, юридичних осіб, громадян тощо.

 

І ще одне. Незважаючи на всю біль від втрат, які Україна зазнає від російських нацистів щодня, зупинятися на півдорозі не можна за жодних обставин. Мабуть вперше за багато сторіч у нас з’явився шанс нарешті зламати хребет російському імперіалізму. Цей шанс слід використати на повну. І після капітуляції нацистської росії домогтися не лише виплат репарацій, засудження всіх воєнних злочинців і демонтажу путінського режиму, а й демілітаризації і денацифікації всієі території, яку нині контролює росія, з поверненням попреднім істричним власникам тих територій, які вона отримала незаконно в результаті останніх воєн.

 

Завдання не з простих. Проте без нас ніхто його не виконає. Така у нас, українців, історична місія.

comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!