Алексей Буряченко: “Акули олігархічного бізнесу” тікають з корабля?

Шановні читачі, сьогодні знову маю непереборне бажання написати про наших улюблених українських олігархів. Цього разу вони об’єдналися у спільному бажанні вивести майже $2 млрд. за кордон, що складає приблизно 5% всього золотовалютного запасу держави.

Так, я розумію, що таке порівняння в даному конкретному випадку не досить коректне, оскільки у іноземній валюті у цих “акул олігархічного бізнесу” можуть знаходитись на рахунках в банках і купляти в НБУ їх буде не обов’язково, але якщо хтось думає, що вивід такої кількості коштів ніяк не відобразиться на макрофінансовій та валютній стабільності, глибоко помиляються. Оскільки графік та обсяг валютних надходжень від партнерів значно погіршився, то і валютне сальдо НБУ також знаходиться в постійній рецесії. Та і обсяг золотовалютних резервів останні місяці дуже не стабільний, про що говорить відповідна інформація від НБУ.

Тут все просто, якщо не вистачає зовнішньої фінансової підтримки від партнерів, держава вимушена стабілізувати курс та інші макрофінансові показники за рахунків власних резервів НБУ. Тому саме регулятор (НБУ) розуміючи усі ризики і покладену на нього відповідальність, в тому числі перед МВФ та іншими міжнародними кредиторами, зайняв принципову позицію, що окремі індивідуальні рішення Уряду по конкретним компаніям є дискримінаційними по відношенню до інших, а цього неможливо допустити!

І в даному випадку з НБУ важко не погодитись, якщо у одних буде доступ та можливість розрахуватись з іноземними кредиторами, а у інших такої можливості не буде, це обвалить кредитний рейтинг не тільки цих компаній, а буде мати вплив на реноме держави в цілому. Оскільки такі приклади прямих дискримінаційних рішень індивідуального характеру, точно не про ринок, а про корупцію та олігархічний вплив.

Отже, давайте тепер з усім цим розберемось по-порядку.

Як зазначає у своїй статті “ЕП” під назвою “Ахметов, Веревський та Пінчук просять вивести валюту з України, щоб уникнути дефолту. Уряд – за, МВФ – проти” (https://www.epravda.com.ua/publications/2024/03/4/710685/ ): 

“У перші ж години після початку великої війни Національний банк запровадив низку вкрай жорстких валютних обмежень. Причина зрозуміла: зберегти міжнародні резерви та фінансову стабільність в умовах абсолютної невизначеності та панічних настроїв серед громадян та бізнесу.

Більшість валютних обмежень продовжують працювати і через більш ніж два роки після того, як перші російські ракети вдарили по українських містах. Зокрема, залишається чинною заборона для приватного бізнесу переказувати валюту за кордон, навіть якщо мова йде про погашення зовнішніх боргів і навіть якщо це борги великих компаній.

Проте великий бізнес намагається отримати для себе виняток з валютних обмежень, аби обслуговувати зовнішні кредити та єврооблігації. Схоже, йому це вдається. На початку лютого Уряд ухвалив низку рішень, які дозволяють переказати за кордон в обхід валютних обмежень майже 2 млрд дол для обслуговування боргів п'яти великих груп компаній: "ДТЕК", "Метінвест", "Кернел", "Інтерпайп" та "Водафон".”

Так, на початку лютого 2024 року низка компаній випробувала новий закон у дії. Вона переконала Кабмін ухвалити 15 клопотань до НБУ щодо переказу понад $1,8 млрд. Звернення Уряду стосувалися підприємств п'яти великих груп: "ДТЕК" та "Метінвест" Ріната Ахметова, "Кернел" Андрія Веревського, "Інтерпайп" Віктора Пінчука та "Водафон" азербайджанської "Нексол холдинг".

Знайомі усі фамілії, так... І як це можна трактувати, вірно, серед усіх рівних, звичайно, є “рівніші” у яких є доступ до високих урядових кабінетів та можливість пролобіювати індивідуальне рішення, навіть проти інтересів держави, для себе-улюблених.

Як назвати таку “ініціативу” від представників так-званого “великого бізнесу”, яку підтримав Уряд, на фоні того, що саме зараз у України є великі проблеми з отриманням валютної виручки і затримання макрофіну з США, важко сказати, але я переконаний, що потрібні слова ви підберете самостійно...

Для балансу наведу цитати деяких представників вищезазначеного “великого бізнесу”, де вони мотивують лобіювання такого індивідуального рішення. Так: 

"За два роки від початку повномасштабного вторгнення в Україну "Метінвест" використав понад 500 мільйонів доларів власних оборотних коштів на обслуговування єврооблігацій. Це стало можливим насамперед завдяки оборотному капіталу материнської та міжнародної торговельної компанії групи", – пояснили в "Метінвесті" (Рінат Ахметов).

"З лютого 2022 року "Інтерпайп" вживала всіх можливих заходів для стабільної фінансової діяльності та розрахунків з кредиторами, але вичерпала внутрішні резерви для обслуговування своїх кредитних зобов’язань та перебуває на межі дефолту через наявність обмежень, встановлених НБУ", – відзначили в "Інтерпайпі", який просить в НБУ дозволу на переказ понад пів мільярда доларів.

Цікаво, так, два роки кредити обслуговувались за “внутрішні ресурси”, ми здогадуємось навіть, скоріш за все, з яких острівних компаній Кіпру та Віргінських островів (https://kp.ua/economics/a681589-offshornaja-dyra-interpajpa ), а зараз дуже “прижало” вивести кошти за кордон... Ні, ну ми розуміємо, що там їх коштам спокійніше, але ж в країні війна і валютні обмеження які запровадив НБУ потрібні для забезпечення загальної фінансово-економічної стабільності, в тому числі і цих представників так-званого “великого бізнесу”. Не можна під час війни користуватись логікою, накштал, “після мене хоч потоп”, це, як мінімум, не патріотично по відношенню до держави та громадян, які і дали можливість заробити ці мільярдні прибутки.   

Все ж переконаний, що кожну таку “ініціативу” варто розглядати індивідуально, щоб не сталося так, що під приводом обслуговування боргів просто гроші вимиваються з країни. Наприклад, є поширена практика, коли великі українські компанії  насправді є дочірніми структурами зареєстрованих в офшорних зонах своїх материнських компаній і саме туди (в офшорні зони) виводяться прибутки під виглядом повернення «поворотної фінансової допомоги» з відсотками, яку ми в обороті називаємо «кредитами».

Так, з публічних джерел відомо, що всі українські компанії Інтерпайпу насправді є дочірніми структурами кіпрської компанії INTERPIPE HOLDINGS PLC (ІНТЕРПАЙП ХОЛДІНГЗ ПЛС). Країна заснування: Кіпр, місцезнаходження: Мікінон, 8, 1065, Нікосія, Кіпр, реєстраційний номер НЕ 396228).

Більше того, зараз у московському суді розглядається позов російського підрозділу Інтерпайпу до підрозділу в ОАЕ https://kad.arbitr.ru/Card/8d11f04a-2c31-4325-b65e-8096bdc30597. У рамках цього позову неліквідований/в процесі ліквідації російський підрозділ Інтерпайпу (ООО «Интерпайп-М») хоче відсудити у еміратського підрозділу (Interpipe М.Е FZE) 50 мільйонів доларів США (https://daily.rbc.ua/ukr/show/milyoni-podatkiv-rosiyskiy-byudzhet-shcho-1692199724.html).

Складається враження, що, може, саме тому, український Інтерпайп хоче вивести за кордон гроші з України, а потім завести ці гроші до росії виконуючи рішенням суду. Саме таку гіпотезу/версію подій зазначає редакційна стаття видання “Останній бастіон” (https://bastion.tv/yak-groshi-naftogazu-jshli-do-byudzhetu-moskoviyi_n58470 ) і навіть наводить наочну “схемку”, якою з вами поділюся:

Так, це, можливо, тільки необґрунтовані “думки вголос”, конспірологія та здогадки, але, погодьтеся, дуже зручно буде потім сказати: це не ми, це суд таке рішення ухвалив...

Тому, враховуючи вищевикладе, я тільки закликаю Уряд та НБУ ретельно перевірити структуру капіталів вищезгаданих суб’єктів “великого бізнесу”, які так прагнуть вивести свої кошти за кордон. Щоб потім не потрапити в конфуз, коли з цих коштів буде виконуватись рішення суду на користь компанії яка працює в державі-агресорці і платись там податки.

І в цілому до такої практики прийняття індивідуальних рішень зі скепсисом відносяться і наші міжнародні партнери і представники МВФ. Так: "Національний банк залишається прихильником комплексного підходу до пом'якшення обмежень відповідно до стратегії. Це пов'язано з тим, що валютний ресурс країни обмежений, особливо враховуючи порушення ритмічності міжнародного фінансування. Надання ж індивідуальних дозволів окремим компаніям вимагатиме відповідного витрачання обмеженого ресурсу країни", – пояснили в Нацбанку.

Інша пересторога регулятора стосується того, що надання окремих дозволів на переказ валюти за кордон спотворює конкурентне середовище та демотивує бізнес, який таких дозволів не отримав.   

Також, важливою є інформація, що, за даними НБУ, на дозволи щодо обслуговування зовнішніх зобов’язань очікують понад 3 тис підприємств. І далеко не всі з них мають власну валюту для виплати по кредиторам. Якщо всі вони спробують скористатися урядовими клопотаннями для погашення боргів, то резервів може не вистачити, що негативно вплине на курсову стабільність.

Крім Нацбанку, проти надання дозволів великим українським компаніям виступили міжнародні партнери. За даними “ЕП”, Голова місії МВФ в Україні Гевін Грей надіслав представникам влади лист в якому він "наполегливо вимагає" від Кабміну відкликати клопотання до НБУ щодо п'яти компаній. Також, Фонд рекомендує змінити законодавство, аби практика використання клопотань Уряду для обходу валютних обмежень не повторювалася.

У своєму зверненні МВФ наводить такі аргументи:

1. Надання індивідуальних дозволів суперечить загальній стратегії валютних послаблень, яку розробив НБУ і яку погодив МВФ.

2. Схвалення великих транскордонних переказів приватним бізнесом може послабити золотовалютні резерви, а їх зменшення може підірвати стабільність валютного ринку.

3. Надання привілейованого дозволу на обслуговування зовнішніх боргів обмеженому колу компаній загрожує переговорам про реструктуризацію державного боргу України за єврооблігаціями (https://www.epravda.com.ua/publications/2023/10/20/705668/ ).

Якщо резюмувати, то вищезгаданими “великими компаніями”, які, з великою вірогідністю, прямо чи опосередковано пов’язані з українськими олігархами, зараз робиться усе можливе, щоб “прогнути” державницьку позицію НБУ. Більше того, як пояснив мені в приватній розмові один поважний фінансист, то навіть в дефолті, насправді немає нічого екстраординарного, оскільки в країні війна, а це є загальновизнаним випадком форс-мажору для юридичних осіб. І в продовження даної логіки, у представників бізнесу завжди залишається можливість оголошення “технічного дефолту” і домовленості з кредиторами по видозміненню умов кредитування у зв’язку тими обмеженнями, які зараз запроваджені національним регулятором (НБУ). Це не означає що позичальник не може платити по своїм зобов’язанням, навпаки, позичальник показує, що кошти на виконання зобов’язань у нього є, але з об’єктивних причин цього зараз він зробити не може, але покриє усі свої зобов’язання за настання певних обставин, наприклад зняття валютних обмежень НБУ.

Отже, як я уже писав раніше, я не думаю, що для компаній з такою розповсюдженою та складною павутиною міжнародних “дочок”, є якась реальна проблема виконувати свої кредитні зобов’язання. Те, що зараз відбувається і дійсно схоже на бажання вивести кошти за кордон, щоб було за них спокійніше... Але поки НБУ тримає оборону:  "НБУ взяв до уваги пропозиції Уряду, викладені у відповідних клопотаннях, та вкотре наголошує, що валютні обмеження не є ринковою практикою, це вимушений наслідок повномасштабної війни. Саме війна залишається ключовим стримуючим чинником припливу інвестицій в Україну, а не валютні обмеження".

Що ж, щось мені підказує, що на цьому ця історія не завершиться, оскільки в ній присутні просто шалені кошти (майже $2 млрд.) та українські олігархи, а ця гримуча суміш, ще ніколи ні до чого хорошого для держави не призводила. Будемо спостерігати.