Таран Віктор: Альянс Зеленського і Залужного визначить політичне майбутнє України?

Протягом останніх двох років українська політика перебувала у парадоксальному стані. Це було своєрідне заморожене збудження. Чутки про відновлення виборів з’являлися й зникали зі швидкістю літніх гроз. Владні еліти балансували між двома крайностями. З одного боку, голосування під час війни здавалося неможливим. З іншого лунали заяви про його абсолютну неминучість.

Втім, наразі маятник, схоже, хитнувся в бік останнього. Як пише колишній журналіст BBC News та експерт з регіональних конфліктів Деніел Пратт, в урядових кабінетах на Грушевського та на Банковій активно заговорили про те, що кампанії бути. Його джерела вказують на те, що Володимир Зеленський не просто прийняв рішення йти на другий термін, а схиляється до проведення виборів уже найближчої осені.

Назвати ідеальним цей період для чинного глави держави складно. Адже попри базову стабілізацію рейтингів, його підтримка більше не є беззаперечною. Водночас Пратт стверджує, що на Київ дедалі відчутніше тиснуть західні союзники, для яких перезапуск легітимності інституцій є негласною, але твердою умовою для продовження масштабної фінансової та військової допомоги.

В таких умовах, як стверджує експерт, технологи Банкової змушені були на ходу шукати варіанти збереження владної монополії і таки знайшли. Щоб застрахувати політичні ризики, команда президента зважилася на авантюрний маневр альянс із Валерієм Залужним. Наближені до генерала джерела підтверджують, що не проти такої конфігурації і сам Залужний, який уже дав попередню згоду після негласної зустрічі в Лондоні з міністром оборони Рустемом Умєровим. Останньому відвели роль зв’язкового в цьому делікатному питанні.

Мотивацію генерала легко зрозуміти. За відсутності реального кулуарного досвіду, сформованої команди та навичок публічної риторики, йому критично необхідний час для інституційного дозрівання. Спроба штурмувати владний олімп «з нуля» загрожувала б експресивною кризою та швидким спаленням його рейтингів. Натомість союз із Банковою в цьому контексті виглядає як прагматичний захисний буфер.

Зрозуміло, що в обмін на такий крок Залужний вимагатиме медійної та фінансової підтримки для довгострокового партійного будівництва. Проте на першому етапі цей компроміс дозволить Банковій отримати від генерала ключове: відмоввитися від власних президентських амбіцій, що гарантує Володимиру Зеленському розчищений шлях на другий термін.

Однак, як пише Пратт, «пакт про ненапад» із Залужним це не головний виклик майбутньої кампанії. Проведення виборів в умовах воєнного стану вимагає радикальних змін до законодавства, для чого необхідна конституційна більшість у 300 голосів, якої «Слуга народу» давно не має.

Щоб вирішити цю юридичну дилему, журналіст допускає, що Банковій доведеться піти на компроміси, які важко назвати витонченими. Оскільки сподіватися на підтримку «Європейської солідарності» Петра Порошенка не доводиться, єдиним резервуаром для збору голосів залишаються уламки колишньої проросійської ОПЗЖ або «Батьківщина».

Політика це, звичайно, мистецтво можливого, але у воєнний час такий торг виглядатиме особливо цинічно. Ціною лояльності ексрегіоналів, найімовірніше, стануть бізнес-преференції та непублічне згортання кримінальних проваджень, включно зі справами про державну зраду. Але ключове питання: чи готове буде проковтнути таку «угоду з дияволом» українське суспільство?

Активізувати свій вплив на депутатський корпус міг би й сам Залужний. Проте як його бездоганна репутація військового героя поєднуватиметься з відвертим політичним бартером з учорашніми лідерами п'ятої колони — уявити складно.

І все ж, попри всі технологічні виклики, на думку Пратта доля вірогідності реалізації такого сценарію Банкової залишається високою. Адже бажання «оборонного поглинання» Залужного замість виснажливої конкуренції з популярним генералом для команди Зеленського вкрай привабливе. Разом з тим, існують і великі ризики підриву залишків суспільної довіри.

Бо найбільший маркер токсичності цього політичного маневру — вимушений союз з осколками ОПЗЖ. А якщо ціною «легітимізації виборів» у воюючій країні стане реабілітація вчорашніх провідників «руського міра», електоральний тріумф нового тандему матиме гіркий присмак поразки. 

Ба більше, інтеграція Валерія Залужного у владну вертикаль на правах «молодшого партнера» — це величезний репутаційний ризик для самого генерала. Ставши частиною політичного бартеру, він може дуже швидко перетворитися з «національної ікони» на звичайного громовідвіда для майбутніх непопулярних рішень Банкової. 

І хоча за задумом творців цього союзу, він покликаний принести стабільність, на практиці це може стати початком великого внутрішнього розколу, де реальним переможцем виявиться не Зеленський і не Залужний, а Москва. Адже російські спецслужби та пропаганда отримають ідеальний ґрунт для подальшої дестабілізації України, де внутрішній розкол та хаос автоматично знецінять будь-які результати майбутнього волевиявлення українців.

Більше деталей з роздумами про альянс Зеленського і Залужного ви можете прочитати у матеріалі Деніела Пратта. 

https://crownandeast.substack.com/p/the-great-convergence-of-zelenskyy