Вадим Трюхан: Берлінський вояж Зеленського: зі щитом чи на щиті?

Зазвичай, під час візитів глави держави, будь-якої країни, застосовується своєрідний джентельменський набір заходів. В першу чергу це зустрічі з главою держави (Президент, король/королева тощо), главою уряду та спікером парламенту. Водночас, як правило, програмою перебування також передбачаються зустрічі з представниками опозиціїйних партій, з бізнесом (найчастіше у форматі бізнес-форуму), а також з діаспорою.

Володимир Зеленський цього разу зустрівся лише з Президентом Німеччини, Арміном Лашетом, одним з ймовірних політичних спадкоємців Ангели Меркель та повечеряв з нею. Чим він займався цілий день між ранковою зустріччю з гером Штанмаєром і пізньою вечерею з канцлерин досі залишається загадкою. Навіть раніше анонсована зустріч з міністеркою оборони, так виглядає, була в останній момент скасована. А про зустрічі з керівництвом Зелених, з представниками ділових кіл, а також чисельної української діаспори взагалі не йшлося.

Але це все квіточки. Є ще ж і ягідки.

Відсутність повноцінних переговорів між делегаціями, які німецька сторона замінила протокольною вечерею, а також прес-конференція до, а не після головної зустрічі, заради якої Президент Зеленський прилітав до Берліну, вочевидь свідчать ні про що інше, як про відсутність у Канцлерин Меркель будь-якого бажання про щось домовлятися з Україною. Її позиція по всім проблемним питанням у відносинах з Україною давно відома.

Суть її зводиться до такого. "Північному потоку 2" бути, зброю Україні не продавати за жодних обставин, вибори в ОРДЛО проводити, і байдуже, що вони будуть фейковими, адже Української держави там немає, та і бути в принципі не може, без контролю над українсько-російським кордном.

Це вона власне в цілому і підтвердила під час спілкування з пресою перед початком вечері зі своїм високим гостем зі Сходу Європи. З позитвів, які пролунали з її вуст, можна відмітити хіба рішення про виділення Україні 1,5 млн доз вакцини для боротьби проти COVID-19.

А ще залишається загадкою про що аж 4-ри години "вечеряли" наш Президент з непохитною главою німецького Уряду. Адже переконати в чомусь людину, яка перебуває 16 років на посаді і славиться своїм вмінням тримати удари і послідовно стояти на своєму, - це щось з розряду фантастики. Відповідно можна лиш здогадуватися наскільки неприємною була та вечірня бесіда.

І тим не менше. Посипати голову попелом не варто. Світ навколо України цинічний. Ніхто за нас нашу ж роботу не зробить. А все, що хтілося б побажати нашому Президенту, - не сподіватися на те, що хтось на Заході за нас, українців, відбудує власну державу Україну. Слід засукати нарешті рукава і самим чистити власні авгієві конюшні.

З Німеччиною ж слід продовжувати працювати. Це торгівельний партнер номер один для України в Європі, з 8,5 млрд.дол. товарообігу з перспективами росту як мінімум удвічі, й імпортер високоякісної продукції і послуг номер 3 (три) у світі, хоча відкинувши сировину і ширпотреб, які завозяться до нас з КНР і РФ, там теж тверде перше місце.

Відтак, доцільно не стукатися у зачинені поки що двері там, де це недоречно, а використовувати наявний потенціал у відкритих настіж сферах наповну.

Щит досі в руках. Лягати на нього ще зарано. Хоча і про звитяги можна поки лиш фантазувати.