Вадим Трюхан: Безпекові гарантії чи капітуляція рашистської орди?

Бутафорські, декларативні, паперові, та будь-які інші можуть бути. Але дієві ні. Не існує їх у природі.

Чому?

А ось чому:

Перше. Якщо путінський режим залишиться на місці, навіть без самого путіна, то путіну, або його наступникам, неодмінно захочеться реваншу, щоб змити, як вони вважатимуть, ганьбу, якою вони "розжилися" за час так званої "спецоперації". Затягнуть пояси у плебса, кинуть всі ресурси на виробництво зброї, озброяться знову до зубів, проведуть загальну мобілізацію і вперед. Плюс ще запросто бабахнуть якимсь хімічною чи іншою зброєю масового знищення, в тому числі ядерною.

Друге. Якщо ціле НАТО, в якому аж три потужних ядерні держави забоялося путінського ядерного шантажу і третьої світової, то з якої такої радості хтось з них, окремо від НАТО, раптом стане сміливим? А держави, які не мають ядерної зброї, a priori не можуть бути гарантами від збройної агресії ядерної Росії.

Третє. За гарантії і завершення війни Росія неодмінно вимагатиме роззброєння України, або, як мінімум, позбавлення її права мати в своєму розпорядженні наступальну зброю, в першу чергу ракетну. Плюс за жодних обставин не віддасть Крим і Донбас. Більше того, навіть виведення її орд з тих територій, де вони зараз окопались, під великим знаком питання. А слабка Україна, та ще й в урізаному вигляді, - це легка здобич для путінської Росії.

Так що виглядає сама ідея про надання Україні кимось безпекових гарантій привабливо. Проте абсолютно не реалістично. Не має змоги ніхто надати дієвих (!) гарантій, які в майбутньому можуть зупинити путіна або його наступників.

І який же вихід?

А він на поверхні.

По-перше. Україна має і надалі працювати зі всіма нашими партнерами на тему надання нам протиракетної, протиповітряної і протикарабельної зброї, а також військових кораблів та літаків всіх потрібних нам типів (винищувачів, штурмовиків і бомбардирувальників). При цьому робити акцент на необхідності у короткостроковій перспективі надання відомих нам зразків, а в середньостроковій - новітніх.

По-друге. Нам слід наполягати на повній ізоляції Росії, у тому числі накладення повного ембарго на закупівлю російських енергоносіїв, іншої сировини і загалом припинення будь-яких торгово-економічних операцій з нею.

По-третє. Україні слід дуже професійно працювати на треку приєднання до ЄС. Станемо членами Союзу, - отримаємо доступ до величезних фінансових ресурсів, які нам потрібні будуть, після перемоги, на відбудову інфраструктури і фактичне створення нової сучаної інноваційно-сервійної економіки.

По-четверте. Не слід відмовлятися від ідеї вступу до НАТО. Настане час, коли це відбудеться фактично автоматично. На наступний день після капітуляції рашистської армії.

І останнє. Не слід малювати завищених очікувань і виставляти не реалістичні дед-лайни для закінчення війни. Війна може і повинна завершитися лише капітуляцією рашистської армії. Повної і безумовної. З відповідними наслідками, які всім відомі (про них не зараз). При цьому скільки знадобиться для цього часу, абсолютно не важливо, з точки зору історичної перспективи.

Хтось може заявляти, що мовляв це не реалістично. Адже друга в світі армія, ядерна зброя, величезна територія, невичерпні ресурси і всьо такоє.

Проте це не так. Рашистська армія смертна, як і все у цьому світі, перші чотири тижня війни довели це наглядно. Ядерна зброя - це не той інструмент, яким здобувають перемоги, це радше страшилка, яка свідчить про готовність від відчаю піти на знищення всього світу, використати яку ніхто путіну не дасть. Адже вижили з розуму у Кремлі далеко не всі, жити хоче кожен. Ну а територія, - то радше мінус, адже на таких безмежих просторах тримати під контролем маси власного невдоволеного і голодного плебсу практично не можливо. Ресурси ж вичерпаються дуже швидко, за умови злагоджених дій міжнародної спільноти по ізоляції цієї терористичної квазідержави. Свіденням тому є пусті полички в супермаркетах, зупинка воєнних гігантів і довжилезні черги в банкомати по всій Росії.

Так що набираймося терпіння і працюймо на перспективу. Карфаген (закреслено, Москву) має бути знищено! А путінський тип держави демонтовано до руди. Така в нас, українців, непроста, історична місія. І треба її гідно і професійно реалізувати.