Блог

Муса Магомедов: Безславна втеча безславних виродків. Кінець російських амбіцій в Нагірному Карабасі та що це значить для України

Російські “миротворці”, тобто окупанти, полишають Карабах. На вивільнені від них території заходять сили Азербайджану, який відновлює повний суверенний контроль над регіоном. Чергова імперська авантюра росії, що тривала понад 30 років, завершується її поразкою.

0

comments3110

Муса Магомедов

Народний депутат України

Депутат Верховної Ради, металург, оптиміст, серфер

Нагірний Карабах – регіон столітнього протистояння вірмен і азербайджанців. У новітній час ситуація перейшла у відкритий військовий конфлікт наприкінці 1980-х рр. Влада СРСР, себто імперська російська, не зробила практично нічого дієвого, щоб допомогти вирішити його мирним шляхом. Ба більше, обравши силовий шлях “умиротворення”, військова інтервенція радянських сил не тільки не змогла зупинити конфлікт, а навіть ще більше його розпалила. 

Після розпаду СРСР росія вирішила зробити ставку на одну сторону в цьому конфлікті – Вірменію. Цілі в неї були суто імперсько-практичні – використати конфлікт для збереження та посилення свого впливу у Закавказзі. З одного боку рф публічно гралася в “миротворця”, закликаючи сторони до миру, а з іншого передавала Вірменії зброю (і продавала Азербайджану) і не заперечувала появу “російських добровольців” на цій війні, прагнучи затягнути війну та виснажити обидві сторони.

Перемирʼя, укладене в 1994 році, не вирішувало практично нічого. Карабах зберігав свій “підвішений” статус. Азербайджан почав активно готувати свої сили для другого етапу протистояння, аби повернути собі свої суверенні території. Вірменія натомість, ввійшовши у військовий альянс з росією – ОДКБ – не надто переймалася питаннями укріплення кордонів Карабаху і розбудови своєї армії. 

Сподівання, що в разі чого росія врятує вірменський контроль над Карабахом та іншими захопленими у 1990-х територіями, опинилися марними. В ході війни 2020-го року Азербайджан повертає собі значну кількість окупованих територій. Жодної суттєвої підтримки від рф у відбиті атаки Вірменія не отримала. Все, що зробили росіяни – стали одним з гарантів чергового перемирʼя, і ввели в Карабах свій “миротворчий” контингент, який мав би унеможливити подальше протистояння.

Цей черговий “підвішений” статус частини територій Карабаху не задовольнив Азербайджан, який прагнув повного повернення суверенітету в рамках своїх міжнародно визнаних кордонів. Скориставшись увʼязанням рф у війні з Україною, та діючи з позиції сили, у 2023 році Азербайджан почав ще одну військову операцію на території Нагірного Карабаху, що протривала лише один день. Керівництво Нагірно-Карабаської Республіки капітулювало, погодилось розформувати та повністю роззброїти формування армії оборони Нагірного Карабаху, а з 1 січня 2024 розпустити державні установи та припинити існування “держави” вірменського Карабаху. Тепер же територію Карабаху покидають і російські “миротворці”, які нічого не зробили, щоб уникнути чергової збройної фази протистояння.

Вірменія, яка будувала всі роки незалежності свою політику на співпраці з Москвою, тепер бачить на власні очі, чого коштують будь-які домовленості й обіцянки рфії. Колись росія зробила все можливе, щоб роздмухати конфлікт у Нагірному Карабасі та перетворити його на криваву війну. Тепер вона не зробила нічого, щоб допомогти своїм офіційним союзникам втримати регіон. І сама просто втікла. При цьому російські пропагандисти всі як один звинувачують у всьому саму ж Вірменію, максимально ігноруючи зобовʼязання росії, які вона колись на себе брала.

Які з цього висновки можна зробити з цієї ситуації? Найочевидніший – росія завжди зрадить, завжди обдурить і при цьому ще й зробить тебе винним. Другий – сила визнає тільки силу. Азербайджан, за яким стоїть Туреччина – це сила в регіоні, і рф вимушена з ними рахуватися. Третій – росія продовжує втрачати свою геополітичну вагу. Лояльність Вірменії після “карабаської зради” вже під великим питанням. 

З поганих новин – техніка і жива сила росіян, яку вони зараз виводять з Карабаху в Дагестан, незабаром можуть опинитися на нашому фронті. Загальна чисельність контингенту складає близько 2000 тисяч військових, на озброєнні яких стояла доволі сучасна техніка, в тому числі десятки нових БТР-82А. Вони точно стануть в нагоді окупантам, адже у них спостерігається гострий дефіцит бронетехніки. Та якби не було, на українських землях цих “ексмиротворців” чекатимуть удари ЗСУ, під якими вони швидко закінчаться. І таким буде їх безславний кінець.


comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!