Кущ Олексій: Чому "представник України в МВФ" Владислав Рашкован проти списання боргів України під час війни?

Наша людина у Вашингтоні?

Владислав Рашкован, який зараз працює заступником виконавчого директора "від України" в МВФ, написав нещодавно блог, суть якого досить проста - Україна має погашати борги перед МВФ.

Зазвичай він вважає тезу про погашення боргу доведеною апріорі як аксіома, але тут вирішив трошки пожурити журналістів українського видання Форбс, які написали досить невинну статтю про кредити МВФ, надані Україні.

Мовляв не розумієте важливість історичного моменту та фактор фінансової стабільності за рахунок кредитів фонду.

Його критицизм формально був викликаний невинним запитанням журналіста у згаданій статті: чому Україна під час війни має віддати МВФ майже стільки ж, скільки отримає у найближчій час.

Але це формальний привід, бо насправді невдоволення Рашкована було пов'язано з іншим: в Україні поступово прозріває суспільство.

Навіть найбільш твердолобі в питанні боргів експерти почали задавати просте питання: чи справедливо, що Україна, яка понесла такі важкі втрати під час війни має віддавати довоєнні борги, незважаючи на геополітичний форс-мажор.

Яскравий приклад - Форбс, видання, яке перебуває в епіцентрі нашого офіційного мейнстриму, яке теж почало формулювати незручні для кредиторів тези.

В своїй аргументації Рашкован застосовує найгіршу зброю - напівправду.

Як то кажуть: краще тобі бути або гарячим, або холодним, але не бути теплим.

Брехню легко виявити, правду важко говорити, а напівправда - найбільш зручний для маніпуляцій метод.

Причому, одразу, за пірамідою Грема Рашкован опиняється на найнижчому шаблі.

Нагадаю, піраміда Грема - це сходинки рівня дискусії.

На найнижчому - головне образити опонента, мовляв "очкарик", "лисий", "вшивий інтелігент", тощо.

На другій сходинці - залучення авторитетів, мовляв "отой експерт сказав, що це правильно".

На третій - пошук помилок у опонента і на четвертій - спростування тез опонента.

Рашкован одразу всіх прихильників списання боргу для України записує до російських пропагандистів, соціалістів та наймитів олігархів, які зараз сидять у в'язницях.

Це більш ніж дивне твердження, адже соціаліст Чаушеску віддавав боргу Румунії до "останнього румуна", правда це для нього погано закінчилось.

Російським пропагандистам, навпаки, чим більше державний борг України - тим краще.

Тут, застосовуючи тезу Рашкована, можна написати, що це якраз ті, хто виступає за погашення боргів діють в спільному інформаційному полі російських пропагандистів.

Теза з олігархами не досить зрозуміла, мабуть Рашкован мав на увазі Коломойського. Але те, що Коломойський чи "його журналісти" кажуть, що 2х2 = 4, ще не означає, що це буде 5.

До речі, теза про соціаліста навряд чи сподобається Крісталіні Георгієвій, голові МВФ, яка у 70-ті роки закінчила у Софії "Інститут Карла Маркса" і залишилась там доцентом, вивчаючи політекономію.

І яка у своїх виступах постійно наголошує на тому, що треба послаблювати боргове навантаження для розвиткових країн, які постраждали від пандемічної кризи.

Наприклад, у контексті саміту G20 у Делі, Георгієва написала:

"Країнам, які прямують до реструктуризації заборгованості в рамках Загальних правил, потрібна більша визначеність у відношенні процесів і стандартів, а також більш короткі та передбачені терміни.

І нам необхідно покращити процеси для країн, не охоплених Загальними правилами.

Для того, щоб підтримати ці покращення, МВФ, Світовий банк і голова Групи 20-ти в Індії працюють із позичальниками, державними та приватними кредиторами над оперативним забезпеченням глобального круглого столу з питань суверенного боргу, за яким ми зможемо обговорити поточні недоліки та отримати успіхи у їх подоланні".

Ще раніше Георгієва казала про "досягнення консенсусу щодо реструктуризації суверенного боргу" для країн, що розвиваються, в контексті заборгованості як перед приватними (лондонський клуб кредиторів), так і перед державними (паризький клуб) кредиторами.

Тобто списання/реструктуризація боргу (Україна може претендувати на перше і друге) - є саме тією темою, яку досить часто артикулює у своїх виступах директор-розпорядник МВФ.

Це перша напівправда Рашкована, коли він каже про прихильників списання боргів.

Друга напівправда - це унікальні умови для України під час війни з боку МВФ, "заслуги" у цьому особисто Рашкована, коли йому довелось "переробити чотири затверджені політики фонду".

МВФ дійсно не кредитує країни, які знаходяться у стані війни. Але Україна і не оголошувала війну, так само як війну їй не оголошувала РФ.

В Украні діє воєнний стан, але він так само діях у 2018-му році (тільки у декількох областях) і це не завадило співробітництву України з МВФ. Це питання детально вивчалось, адже тодішній президент Порошенко планував спочатку ввести його на території всієї країни.

Але напівправда навіть не в цьому. Вона полягає у хибному трактуванні подій в Україні. Ніби це повстанська війна Тимору проти Індонезії чи Ерітреї проти Ефіопії, коли фактор військових дій може завадити програмі кредитування з боку МВФ.

А правда у тому, що це одна з найбільш масштабних війн і ключові світові гравці інвестують кошти у неї: РФ - в агресію, ЄС та США - у підтримку України, але також і у ослаблення Росії (політичне, військове, економічне).

І це не тези російської пропаганди, а слова сенаторів США та представників адміністрації президента Байдена.

І це означає, що для кредитування України США "переконали б" клерків МВФ переписати будь-які облікові політики та методички.

Це геополітичні кредити, які надані Україні внаслідок того, що вона опинилась в епіцентрі геополітичного протистояння, від результатів якого залежить майбутня безпекова конфігурація світу.

Третя напівправда у тезі Рашкована, що МВФ списував борги лише трьом країнам: Судану, Сомалі та Ліберії.

Читаємо офіційні повідомлення МВФ:

"Виконавча рада МВФ затвердила негайне полегшення тягаря заборгованості 25 країн 13 квітня 2020 р.

Вашингтон, округ Колумбія - Директор-розпорядник Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) пані Крісталіна Георгієва зробила таку заяву:

«Я рада повідомити, що сьогодні наша Виконавча рада затвердила негайне полегшення тягаря заборгованості для 25 країн-членів МВФ в рамках переглянутого механізму МВФ — Трастового фонду для обмеження та подолання наслідків катастроф (ККРТ) — як частина заходів у відповідь Фонду для сприяння у подоланні наслідків пандемії COVID-19.

Це рішення надає гранти нашим найбіднішим і найуразливішим державам-членам для покриття їхніх боргових зобов'язань перед МВФ на початковому етапі протягом наступних шести місяців і допоможе їм спрямувати більше своїх обмежених фінансових ресурсів на надання життєво важливої невідкладної медичної та іншої допомоги.

В даний час ККРТ може надати близько 500 млн. доларів США для полегшення обслуговування боргу на основі грантів, включаючи недавнє зобов'язання Сполученого Королівства на суму 185 млн. доларів США, а також 100 млн. доларів США, надані Японією у вигляді ресурсів, негайно доступних для використання.

Інші країни, зокрема Китай та Нідерланди, також оголошують про значні внески.

Я закликаю інших донорів надати нам допомогу у поповненні ресурсів Трастового фонду та в подальшому підвищенні нашої здатності надавати додаткове полегшення тягаря заборгованості протягом двох років нашим найбіднішим державам-членам».

Полегшення тягаря заборгованості сьогодні надається наступним країнам: Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Коморські Острови, Ємен, Демократична Республіка Конго, Ліберія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік , Сан-Томе і Прінсіпі, Соломонові острови, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Того, Центральноафриканська Республіка і Чад".

Як бачимо, існують механізми списання боргів за програмами МВФ і вони стосувались не трьох, а 25 країн, які постраждали під час пандемії.

Звичайно, мова не про класичне списання (саме у цьому полягає суть напівправди).

А про механізм, коли МВФ оголошує про створення трастового фонду, який формується за рахунок багатих країн. Потім ці кошти у вигляді грантів надаються бідним країнам боржникам, а ті, у свою чергу, погашають кредити перед МВФ.

Чому Рашкован не пропонує створити такий трастовий фонд для України?

Україна за новою програмою співробітництва з МВФ має отримати 15,5 млрд дол, з них 14,9 млрд буде повернуто фонду у рахунок погашення старих боргів (це кошти короткої програми 2020 року на 5 років - підтримка під час пандемії; та EFF 2015 року на 10 років).

Тобто, можна було створити трастовий фонд для України на 15 млрд дол і за рахунок внесків членів МВФ погасити цей борг. Цю програму можна було хоча б ініціювати.

Тоді нові кредити МВФ пішли б на стабілізацію ситуації в Україні, а не на рефінансування старих боргів.

Причому, Україна залучає нові борги від фонду під 7%, а погашає старі під 2%, тобто заміщує старі дешеві борги перед МВФ новими більш дорогими.

Але повернемось до теми списання боргів.

Україна повністю відповідає критеріям МВФ для подачі заявки на списання боргу.

Знову цитуємо методологічні рекомендації МВФ:

"Затверджена у вересні 1996 року Ініціатива HIPC є всеосяжним, комплексним і координованим підходом, який був розроблений спільними зусиллями МВФ і Світового банку

з метою вирішення проблем у сфері зовнішнього боргу у бідних країнах із високим рівнем заборгованості.

Після досягнення країною відповідності зазначеному набору критеріїв Виконавча рада МВФ і Рада директорів Світового банку приймають офіційне рішення про право цієї країни на полегшення тягаря заборгованості, і міжнародна спільнота бере на себе зобов'язання скоротити її борг до рівня, який вважається стійким.

Даний етап у рамках Ініціативи HIPC називається моментом прийняття рішення.

Після того як країна досягла моменту прийняття рішення, вона може негайно почати отримувати проміжну допомогу у вигляді послаблення тягаря платежів з обслуговування боргу, за якими настає термін.

Наступною стадією є момент завершення, в який очікується надання всього обсягу полегшення тягаря заборгованості.

У рамках Паризького клубу процедури колективного переоформлення офіційного двостороннього боргу розроблялися з 1950-х років, коли Аргентина звернулася до своїх кредиторів на двосторонньому рівні.

У період з 1956 по 2011 рік було укладено 426 угод з 89 різними країнами, а сума боргу, що пройшов через оформлення на базі угод Паризького клубу, склала 563 млрд доларів.

Постійний секретаріат Клубу організований при Казначействі Франції, а його головою є посадова особа Казначейства високого рангу.

У 1980-ті роки поступово зростало розуміння того, що деякі бідні країни з високим рівнем заборгованості стикаються з проблемами платоспроможності, а також із проблемами ліквідності.

З часом Паризький клуб надавав дедалі більше пільгові умови переоформлення боргу країнам із низькими доходами.

Ступінь скорочення обов'язків за комерційними вимогами поступово підвищувалася:

- торонтські умови (1988 рік - скорочення боргу на 33,33 відсотка);

- Лондонські умови (1991 рік - скорочення боргу на 50 відсотків);

- неапольські умови (1995 рік – скорочення боргу на 50–67 відсотків);

- ліонські умови (1996 рік - скорочення боргу на 80%;

- кельнські умови (1999 рік - скорочення на 90 і більше відсотків, коли це необхідно у рамках Ініціативи HIPC).

У жовтні 2003 року кредитори Паризького клубу прийняли «Евіанський підхід» з метою більшої адаптації підходів до потреб дебіторів, що не охоплюються HIPC».

Чи може Україна претендувати на включення до програми списання боргу методологією HIPC?

Тобто претендувати на приведення її боргу до безпечного і стабільного рівня?

Державний борг найближчим часом може досягти 100% ВВП.

Для розрахунку нам потрібна чиста вартість (ЧПС).

З огляду на те, що значна частина наших боргів коротко- та середньострокова, показник ЧПС кардинально не відрізнятиметься від номінального значення.

Показник експорту у нас буде на рівні 50 млрд. дол., а дохідна частина бюджету (без міжнародної фіндопомоги – на рівні 40 млрд. дол.).

Порогове значення ЧПС до експорту становитиме понад 200% (а треба 150%).

Порогове значення ЧПС до бюджетних доходів лише на рівні 250%.

Тобто Україна повністю відповідає критерію списання боргу за процедурою HIPC. Її треба просто ініціювати.

Хоча Україна може претендувати і на спрощену процедуру списання боргу, як це було зроблено для Судану, коли прощення боргу цієї країни відбулось також і в пропорційному співвідношенні до розміру квоти України в МВФ у сумі 4,2 млн СПЗ (близько $6 млн). Тобто Україна витратила на це 6 млн дол своїх коштів.

Спеціальний режим прощення боргу для України аргументується тими величезними людськими, територіальними, економічними втратами, які наша країна понесла під час війни і які цілком підпадають під дію геополітичного форс-мажору.

Більше того, це допомога країні, яка добровільно позбавилась третього у світі арсеналу ядерної зброї і відносно якої не були виконані міжнародні гарантії безпеки, зафіксовані у Будапештському меморандумі.

Безпрецедентна геополітична ситуація потребує безпрецедентного фінансового рішення.

Четверта напівправда Рашкована.

Процентна ставка за кредитами МВФ висока, але і невисока водночас.

МВФ кредитує Україну майже під 7% річних, хоча ще декілька років тому, це було під 2%.

Рашкован аргументує це високими базовими ставками у світі і обіцяє, що вони будуть зменшені, адже і базові ставки у подальшому зменшаться.

З одного боку виглядає дійсно ніби і так: ставка ФРС по долару 5,25-5,5%, ставка ЄЦБ по євро 4,5, значення ставок європейського міжбанку EURIBOR плюс/мінус 4% в залежності від строку.

Але МВФ -це не комерційна структура, у нього інші програмні завдання, тому апеляція до ринкових ставок є облудливою.

Більше того, МВФ кредитує в СПЗ - умовно "своїй валюті", спеціальних правах запозичення. Давайте міняти їх для України у японські єни, там ставка центрального банку зараз 0,1% - то і кошти МВФ будуть для нас під 1-,1,5% номіновані у єнах.

Хіба не зрозуміло, що давати країні у борг під такий високий процент, яка знаходиться у глибокій економічній кризі, яка втратила 8 млн осіб у вигляді біженців та залишених людей на окупованих територіях - це просто шлях до її банкрутства?

Крім того, перспектива зниження світових ставок виглядає поки що досить туманно, тому фраза "беріть під 7%, потім знизимо", виглядає як пуста обіцянка без чітких гарантій.

П'ята напівправда Рашкована.

МВФ як кредитор "першої лінії" може просто списати кошти з коррахунку НБУ необхідні кошти в рахунок погашення боргу.

Насправді, ті кошти, які надає МВФ боржникам - не є класичним кредитом. Саме тому, країни не підписують із фондом класичні кредитні угоди, а укладають меморандуми.

За своєю природою, ці кошти - це депозит МВФ в НБУ. Центральний банк у своїх активах "резервує" аналогічну суму в національній валюті "на ім'я фонду". По суті – це взаємне розміщення депозитів між центральним банком країни-учасниці та МВФ, стосовно України – між Нацбанком та МВФ.

Ось як цей механізм описує сам МВФ:

"Кредити МВФ, що надаються за рахунком загальних ресурсів, фінансуються здебільшого за рахунок капіталу, що вноситься за передплатою державами-членами; кожній країні призначається квота, що є її фінансовим зобов'язанням.

Держава-член вносить частину своєї квоти у спеціальних правах запозичення (СДР) або валюті іншої держави-члена, прийнятної для МВФ, а частину, що залишилася, — у своїй

власній валюті.

Кредит МВФ надається позичальнику або використовується позичальником шляхом купівлі ним валютних активів у МВФ за свою власну валюту. Погашення кредиту здійснюється шляхом викупу позичальником своєї валюти у МВФ за іноземну валюту".

Тобто суть зрозуміла - це обмін депозитами.

Зважаючи на це, обов'язок України щодо "викупу у МВФ" своєї валюти-гривні може бути пролонгований, як це постійно відбувається із Аргентино, яка лонгує погашення своїх зобов'язань перед МВФ.

Більше того, МВФ може залишити гривню в еквіваленті українського боргу перед фондом собі, використавши її в проектах післявоєнного відновлення України (ці кошти може використати шляхом викупу будь-який учасник фонду, який захоче прийняти участь у такому відновленні).

І нарешті фінальна напівправда Рашкована.

Він каже, що Україна має валютні резерви у 40 млрд дол, тож може платити.

Досить дивне твердження для людини, яка до приходу в НБУ та МВФ працювала у комерційному банку.

Бо "гола цифра" резервів без її співвідношення із внутрішніми дефіцитами та дисбалансами - це ні про що.

У вас можуть бути резерви на 10 млрд, а проблем на 5 млрд чи резерви на 40 млрд, а проблем на 100 млрд. І яка ситуація краща?

Рашкован чудово знає статистику МВФ, який прогнозує торгівельний дефіцит України у 2024-му році на рівні 40 млрд дол.

Він знає, що державний зовнішній та гарантований борг України складає 100 млрд дол.

Що дефіцит державного бюджету за 2023-й рік сягнув 1,33 трлн грн.

І що Україна продовжує вести виснажливу війну.

В цих умовах, 40 млрд дол резервів - це покриття лише 40% зовнішнього боргу та річного бюджетного дефіциту (чи річного від'ємного торгівельного сальдо).

Якщо взяти розширені принципи достатності резервів в Україні з урахуванням потенційних шоків (принцип Реді, Грінспена, модель Жана і Рансьера), то резерви НБУ не можна вважати достатніми та тим більше, надлишковими.

Підсумовуючи, хочу сказати, що кожен самостійно може поставити або знак оклику, або знак запитання наприкінці речення "Наша людина у Вашингтоні".

Чи захищає така людина інтереси України чи більше печеться за інтереси організації, яка забезпечує йому достатній рівень життя в США, платить зарплату, дає можливість навчати дитину подалі від українських проблем і ризиків?

На всі ці питання у мене немає відповіді, бо я її не шукав.

Бо мені не цікаво опускатись до особистостей і з'ясовувати позірність чи реальність тих чи інших тверджень.

Я детально аналізую програми фонду для України, вони не гірші, і не кращі ніж для інших країн. Під час пандемії та розподілення 650 млрд СДР ми отримали суму, яка відповідала нашому рівню участі у програмах МВФ. Не більше і не менше.

Кредитування України під час війни - це дійсно унікальний кейс, але і загальна ситуація була унікальною, такого не було в Європі з часів Другої світової війни, коли по її завершенню і виник МВФ.

Я припускаю, що якщо МВФ прийме рішення списати борг Україні, то Рашкован буде так само переконувати всіх, що це правильне рішення і він його пролобійував.

А може і ні, і він тоді як принципова людина, не згодна із рішенням керівництва, піде у відставку.

Все покаже час.

Але в питаннях списання боргу я раджу читати таких вчених як Кеннет Рогофф (багаторічний консультант міжнародних фінансових організацій) та Кармен Рейнхард (найбільш цитована у світі жінка-економіст).

У своїх статтях вони пишуть про неминучість часткового списання боргу для бідних країн, які опинились у борговій кризі внаслідок форс-мажорних обставин: пандемії. природні лиха, війни.

До речі, приблизно такої ж думки зараз притримується і директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва.

Наскільки я розумію, проблема цього списання полягає у тому, що приклад України можуть наслідувати країни Африки, Азії, Океанії та Латинської Америки, які беруть кредити у МВФ.

Саме для цього і треба розробити спеціальний протокол списання боргів, для країн, які втратили під час війни суттєву частку свого людського, економічного та територіального потенціалу.

І розпочати з України.

Photo: fb.com/vladyslav.rashkovan