Вадим Трюхан: Дзвінок Байдена - заслуга Путіна

Байден зателефонував Зеленському тоді, коли росіяни вчергове спробували підняти ставки у великій геополітичній грі, яку вони намагаються вести, не маючи на неї ні ресурсів, ані будь-яких інших можливостей на успіх.

Протягом останніх тижнів інформація про накопичення на кордонах з Україною путінських армад надходила, як сніжний ком. А коментарі експертів та повідомлення від ровідувальних органів України, США і багатьої європейських країн викликали вже навіть не занепокоєння, а відвертий розпач. Адже, хто би що не говорив, а у випадку широкомаштабного наступу ЗС РФ чи застосування ними ВКС вистояти Україні вдалося б навряд чи.

І от саме тому, в найбільш критичний момент, за останні роки, з часів віджиму росіянами Дебальцево, Президент США ухвалив вольове рішення і виказав свою публічну підтримку Україні.

І то, якщо уважно проаналізувати всі обставини, то легко можна пересвідчитися в тому, що про спонтанність тут не йдеться. Адже перед телефонною розмовою президентів  відбулися контакти на рівні глав зовнішньополітичних відомств обох країн, військових керівників і найбільш довірених осіб глав держав, якими є радник з питань націнальної безпеки США Джейкоб Салліван та керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак.

І що ж це означає?

По-перше. Беззуба дипломатія Обами-Трампа в минулому. Пусті занепокоєння зкинчились. Американці Україну росіянам не здадуть за жодних обставин. І це в Кремлі відтепер добре розуміють. Відтак, перш ніж полізти в Україну зі своїми армадами, добре прорахують наслідки, які не забаряться.

По-друге. Вашингтон Зеленському спуску в питанні проведення реформ, протидії корупції і деолігархізації не дасть. Відповідно, у глави нашої держави мають вирости крила. Одна справа самотужки намагатися наступити на горло власній пісні і пробувати поставити в рамки якогось там Коломойського чи Медведчука, інши - чітко розуміти, що за спиною вся міць американського правосуддя і американської правоохронної системи, які вміють карати тих, хто наступає на американський мозоль, будь-кого, і будь-де.

По-третє. Жест Байдена - це сигнал світу. Від тепер європейці, та й інші наші партнери, будуть  сміливішими у формулюванні своєї позиції щодо Путінської Росії. Про якусь здачу інтересів України, чи business as usual, як це практикувалося окремими одіозними лідерами деяких європейських держав, росіяни можуть забути на довго.

Й останнє. Виходячи з прес-релізів, опублікованих на  сайтах обох президентів, розмова носила виключно конструктивний характер. І, навіть незважаючи на те, що американська сторона не дає підтверджень, адже така практика не в традиції їхнього протоколу, ймовірний візит Президента Байдена в України на 30-й день нашої незалежності може стати сенсацією, яка змінить хід історії відносин між Україною і США.

Так що видихаємо. В майбутнє можна дивитися спокійно. Все, звичайно, як і завжди, в наших руках. За нас, українців, Україну ніхто успішною не зробить. Проте наші американські друзі з нами. І це архіважливо.