Олександр Шатхін: Криза мобілізації і новий законопроєкт: чому держава знову намагається “латати” систему ТЦК

Саме на цьому тлі 12 березня 2026 року у Верховній Раді був зареєстрований новий законопроєкт №15076, який пропонує змінити правила перевірки військово-облікових документів та порядок вручення повісток громадянам. 

Формально документ подається як спроба “врегулювати процедури”. Фактично ж це ще одна спроба законодавчо оформити практику, яка давно існує на вулицях українських міст.

Система мобілізації: між потребою фронту і недовірою суспільства

Мобілізація є необхідним елементом оборони держави під час війни — це процес переведення країни і її Збройних сил на функціонування в умовах воєнного стану та забезпечення армії особовим складом.  

Але сама логіка мобілізації передбачає одну ключову річ — довіру громадян до держави. Коли люди розуміють правила гри, вони можуть погоджуватися з ними або не погоджуватися, але система працює.

Українська ж модель мобілізації за останні роки перетворилася на хаотичний механізм, у якому головну роль відіграють ТЦК — структури, що фактично отримали надмірні повноваження без належного контролю, які повністю втратили довіру серед громадян, а в останній час сприймаються як репресивний та корупційний орган для збагачення можновладців за рахунок українців.

Суспільство регулярно бачить одні й ті самі сцени:

- силове вручення повісток на вулицях;

- конфлікти між працівниками ТЦК і громадянами;

- скандали з медкомісіями;

- історії про корупцію та “вирішення питання”.

Ці епізоди не просто створюють негативний інформаційний фон. Вони руйнують саму ідею справедливого мобілізаційного процесу.

Системна корупція як тіньова сторона мобілізації

Окремою і надзвичайно болючою проблемою стала корупція в системі ТЦК.

Протягом останніх років правоохоронні органи регулярно повідомляють про викриття схем:

• продаж довідок про непридатність до служби;

• фіктивні медичні діагнози;

• “послуги” з уникнення мобілізації;

• допомога у виїзді за кордон.

Суспільство бачить просту і дуже руйнівну для держави картину: поки одних чоловіків ловлять на вулицях, інші — значно заможніші або краще пов’язані — вирішують питання через хабарі. Це створює відчуття глибокої несправедливості. Коли система виглядає так, ніби правила існують лише для тих, хто не має грошей або зв’язків, довіра до держави руйнується значно швидше, ніж будь-які мобілізаційні плани можуть бути виконані.

Чому з’явився новий законопроєкт

Новий законопроєкт №15076 пропонує внести зміни до закону про мобілізацію, щоб чіткіше визначити порядок перевірки військово-облікових документів та вручення повісток громадянам.  

Причина появи такого документа доволі очевидна.

Фактична практика ТЦК давно випередила законодавство. Вручення повісток у транспорті, на блокпостах або просто на вулиці відбувається регулярно, але правові рамки цих дій залишаються розмитими. Тому держава зараз намагається заднім числом узаконити те, що вже відбувається.

Це типова реакція системи, яка втратила контроль над процесом. Замість реформування мобілізаційної моделі держава обирає простіший шлях — легалізацію існуючої практики.

Головна проблема — не закон, а підхід

Україні потрібна мобілізація. Це об’єктивна реальність війни. Але ще більше Україні потрібна справедлива мобілізація.

Коли держава не здатна забезпечити прозорі правила, коли ТЦК асоціюються з примусом, корупцією і страхом, будь-які нові законопроєкти виглядають не реформою, а спробою узаконити кризу.

Справжня проблема мобілізації сьогодні полягає не у нестачі законів. Законів якраз достатньо. Проблема в тому, що система, яка повинна бути інструментом оборони, дедалі більше нагадує механізм адміністративного тиску на суспільство. І поки держава не визнає цього факту, кожен новий законопроєкт буде лише косметичною латкою на системі, яка давно потребує повного перезавантаження.