Муса Магомедов: Надцятий ляпас для російської дипломатії

Чотири дні Голови МЗС цих двох країн провели в Америці. Тристоронні переговори щодо нормалізації відносин та припинення конфлікту тривали за участю держсекретаря США Ентоні Блінкена та радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана. Подробиць не розголошують та, за заявою Блінкена, сторони досягли значного прогресу у вирішенні складних питань.

Вірменія та Азербайджан дійсно шукають шляхи подолання конфлікту, який з новою силою спалахнув у 2020 році. Йдеться про Нагірний Карабах. Тоді бої тривали 6 тижнів, а третьою стороною була росія, яка називала себе посередником та миротворцем в цьому конфлікті. 

Проте, давайте дивитися правді у вічі: москва ніколи не була реальним гарантом миру в міжетнічних конфліктах. Згадайте хоча б Грузію. Якби не втручались ці російські "миротворці", все могло б завершитись набагато швидше та із меншими людськими втратами. А зараз цей конфлікт настільки поглибився, що наразі марно й говорити про відновлення територіальної цілісності країни. Те ж саме можна сказати і про Молдову із Придністров'ям. 

Як думаєте, чому взагалі росія так зі шкіри пнеться, аби всюди встигнути "залагодити" конфлікт? Не лише через бажання встановити контроль над територіями. Головне - задовольнити імперські потреби карлика, який ніяк не може змиритись із тим, що срср розпався, і москва більше нічого не вирішує. Саме з такими думками вони прийшли на наш Донбас 2014 року. І саме з такими думками пхалися до Києва в лютому 2022-го й очікували, що їм тут будуть раді. 

Але - ні, не раді. Більше того. Саме Україна за 2022 рік повністю нівелювала значимість росії на міжнародній арені та показала неспроможність російських миротворців щодо врегулювання будь-яких конфліктів. 

З серпня 2022 року ситуація довкола Нагірного Карабаху знову стала вкрай нестабільною та загрозливою. Загострення конфлікту випало на 23 квітня 2023-го. Тоді Азербайджан звинуватив вірменську сторону у військових поставках з Вірменії до Нагірного Карабаху. І встановив контрольно-пропускний пункт у Лачинському коридорі. Це - єдина дорога, що з’єднує Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, з Вірменією. Зі свого боку, Вірменська сторона звинуватила Азербайджан у пошуку приводу для ізоляції карабаських вірмен.

Аби не допустити військової ескалації, сторони вирішили сісти за стіл переговорів. Проте росію цього разу вже ніхто не запрошував. Цілком можливо, що Вірменія нарешті зрозуміла: росія, яка неспроможна навести лад на своїх власних територіях, ніколи не зможе встановити мир та облаштувати добробут деінде. Навіть, якщо і вирішить зробити країну своїм сателітом. Отже, аби не занурювати Вірменію у таку звичну для "руського миру" темряву, голова держави прийняв єдине правильне рішення - залишити росію обабіч. 

Наразі Голови МЗС Вірменії та Азербайджану мають повернутися до Єревану та Баку й поділитися з урядами планами врегулювання, які, напевно, були окреслені впродовж цих днів.

Світ рухається далі, маски зриваються і терористам (як би вони себе не називали "миротворцями") немає місця ніде.