Алексей Буряченко: Нормативна закладка «правок Лозового». Які наслідки?

Справедливість та незворотність покарання – це те, що суспільство очікує від діяльності нашої правоохоронної системи, в тому числі судів, як її невід’ємної частини. І, абсолютно очевидно, що одного бажання завдати вітчизняній корупції нищівного удару буде замало. Потрібне концептуальне перезавантаження та знаходження балансу повноважень між правоохоронними органами, новими і старими, тотально-корупційними, на кшталт митниці та податкової, та нових, створених із застосування найкращих практик і ефективною роботою антикорупційних запобіжників, на кшталт, Державного бюро розслідувань та НАБУ.

І в пошуку цього оптимального балансу дуже важливу роль відіграє Верховна Рада України та громадянське суспільство, яке завжди є маркером змін, позитивних чи негативних. Ці настрої дуже легко можна «поміряти» за допомогою соціології і вони не для кого не секрет... Але саме Верховна Рада має забезпечувати належний продуманий і не корупційно орієнтований фундамент, щоб правоохоронці могли ефективно працювати, але це не завжди виходить, особливо в нашій державі... Політична турбулентність та політика подвійних стандартів за 30 років незалежності уже давно всіх привчила до того, що політичне життя коротке і «урвати» наші політики хочуть тут і зараз, і бажано побільше, часто не перебираючи джерела свого збагачення. Підтверджень – більше, аніж потрібно, від ПриватБанку до «схеми свинарчуків» біля  Укроборонпрому – це тільки верхівка айсбергу, а скільки там ще всього цікавого... От, наприклад, прийняті ще за минулої влади «правки Лозового», катастрофічний ефект від яких в повній мірі ми почали відчувати тільки зараз! І одразу хочеться запитати, а що юридичний комітет Верховної Ради не бачив цю міну сповільненої дії, чи коаліція «Народного Фронту» (Яценюка) та БПП (Порошенка), не прораховували наслідки, чи уряд Гройсмана цього не розумів? І, як вишенька на торті, чому, якщо усі все розуміли, прийняли таку «дичину», а тодішній президент не проявив політичної патріотичної рішучості і не наклав на них вето?.. А окреме питання до так званих «антикорупціонерів», які чомусь заплющили на «правки Лозового» очі, чи від тотальної відсутності фаховості, чи з інших причин... Усі ці питання на сьогодні залишаються відкритими.

І от метушня, яку розпочали деякі представники громадянського суспільства, навколо «поправок Лозового», враховуючи усе вищевикладене, зі сторони виглядає досить кумедно, м’яко кажучи... Скажу одразу свою позицію: я за те щоб ці поправки якнайшвидше були скасовані, адже вони некоректні та колізійні. Але з 2017 року, коли вони були прийняті, нічого не заважало їх активно використовувати тим, хто намагається уникнути правосуддя та кримінальної відповідальності, на превеликий жаль.

Питання в іншому, чому ця проблема так стрімко винирнула саме зараз і активно почала використовуватися громадським діячем Шабуніним and co? При цьому, активно поливаючи брудом абсолютно всіх, від депутатів цього та попереднього скликання, уряд та суди до, чомусь, Офісу президента та особисто Зеленського... Чому так відбувається – я розумію, хайп передусім! Адже, якщо в будь-яке питання намішати Офіс президента, Татарова, Зеленського, то піднімається одразу лютий, вибачте, срач і в деталях уже мало хто буде розбиратися. Адже, політично-громадське цькування є набагато цікавішим, аніж детальний розбір ситуації і встановлення осіб, які, дійсно, мають відношення до цієї історії з «правками Лозового».

І розпочати такий розбір потрібно з того, що ідеться про закон №2147-VIII (законопроект № 6232), який Верховна Рада ухвалила 3 жовтня 2017-го з поправками депутата від Радикальної партії Андрія Лозового. Законодавці внесли зміни до низки кодексів й обмежили терміни розслідування злочинів. У тяжких та особливо тяжких злочинах правоохоронці мають встановити підозрюваного за 18 місяців, у злочинах середньої тяжкості – за 12 місяців, у розслідуванні кримінального проступку – за пів року.

Суспільству тоді, ще в не такому далекому 2017 році, за правління президента Порошенка, розповідали про благородну мету: захистити людей від нескінченного перебування на гачку правоохоронців. От тільки ці поправки стосувалися й строків досудового слідства й у «фактовому» провадженні – тобто коли правоохоронці розслідують подію, але ще не виявили підозрюваного.

Як показує практика, «правки Лозового» використовувались представниками минулих «олігархічних договорняків» для захисту від відповідальності, особливо ймовірних організаторів корупційних схем, таких як, до прикладу, Коломойський (Приват). Виявлення таких масштабних опушень та збір доказів може забирати роки. За «правками Лозового» цих років у слідства немає.

Строки розслідування «до підозри» – надумана конструкція, яка шкодить і інтересам держави щодо забезпечення невідворотності покарання за злочини, й потерпілим, які втрачають право на відновлення справедливості. Проте в законодавстві залишається норма про закриття кримінального провадження, коли сплив строк розслідування після повідомлення про підозру. А для захисту прав фігурантів від гачка правоохоронців існує загальний строк для притягнення до відповідальності. Особа звільняється від переслідування через три роки від дня вчинення кримінального проступку, через п’ять років після нетяжкого злочину, через сім та 10 років – після тяжкого й особливо тяжкого злочину відповідно.

Отже, підводячи певні проміжні підсумки, із того що було зазначено, думаю ні у кого не залишається сумнівів, що «правки Лозового», це так звана «юридична закладка», яка має відкладену і дуже небезпечну дію, дозволяє уникнути кримінального покарання, особливо в об’ємних фінансово-економічних справах де збитки можуть сягати десятків, чи навіть сотень мільярдів гривень. Як вам подарунок від минулої влади самим собі, тільки через декілька років і олігархам-бізнес партнерам, які, я переконаний, були просто в захваті від такої нормативно-правової далекоглядності.

Після «електоральної революції» на фоні тотальної корупції попередньої влади прийшли, у своїй більшості, інші люди в парламент і, звичайно, для того, щоб зрозуміти та вичистити старі «авгієві стайні» знадобився час. І я зараз, в жодному разі не хочу їх виправдовувати, адже це питання до їх компетенції, але і колеги, які перейшли з минулого в це скликання, особливо з ЄС (в минулому БПП), звичайно, нічого не підказали спокійно очікуючи закриття цілого ряду кримінальних проваджень за строками давності...

Кругова порука та подвійні стандарти, на превеликий жаль, постійні супутники наших політиків та високопосадовців, але про ці «правки Лозового» дійшла інформація і до президента Зеленського і, наскільки ми розуміємо, реакція його була блискавичною. І частково «правки Лозового» були парламентом скасовані, ще в 2019 році але, на превеликий жаль, не повністю.

Наступним системним кроком по викоріненню «правок Лозового» з чинного законодавства, була законодавча ініціатива під №10100, яка пропонує встановити, що тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини під час воєнного стану не мають строків давності.

Так, «Разом з колегами по парламенту подали законопроект №10100 про скасування так званих «правок Лозового», – повідомив нардеп від партії «Голос» Ярослав Железняк у вересні поточного року. Також, цю законодавчу ініціативу, яка мала на мені вирішити поточні юридичні колізії, відкоментували і інші співавтори: Давид Арахамія, Олена Шуляк, Анастасія Радіна, Олександра Устінова, Ярослав Юрчишин та інші.

Що пропонує законопроект № 10100:

• - скасувати строк давності для тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів, вчинених під час повномасштабної війни;
• - скасувати обмеження строків досудового розслідування до оголошення особі про підозру;
• - дозволити проводити судове засідання, якщо на ньому є хоча б один захисник фігуранта. Сьогодні суд переносить засідання, якщо не прийшов хоча б один адвокат обвинуваченого, і цю лазівку використовують для затягування справ;
• - повернути прокурорам повноваження продовжувати строки досудового розслідування після повідомлення про підозру. Нині це роблять слідчі судді. Однак термін, на який можна продовжити розслідування, залишиться обмеженим. Це гарантуватиме дотримання прав підозрюваних.

Проєкт закону пропонує встановити, що тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини під час воєнного стану не мають строків давності. Це повинно стати сигналом для суспільства, що у влади є політична воля зробити так, щоб покарання за корупцію стало невідворотним, йдеться в пояснювальній записці. Очільниця владної партії, голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк вважає, що «відповідальність за корупцію на всіх рівнях має стати каталізатором для змін у всій системі. Адже Україна має волю до створення прозорого та чесного суспільства».

«Злочини проти основ національної безпеки не мають строку давності. Те саме має стосуватися й відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі корупційні злочини у воєнний час. Той, хто вкрав у суспільства під час війни за незалежність, має відповісти за злочин, коли про нього не стало б відомо. Цинічні крадії на крові мають залишити надію перечекати чи затягувати слідство. Маємо дати чіткий сигнал, що таких злочинців знайдуть і притягнуть до відповідальності й за 10, і за 20 років», – переконана народна депутатка, голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна.

Отже, враховуючи вищевикладене, стає абсолютно зрозумілим, що дане питання, скоріш за все, на особистому контролі президента Володимира Зеленського і «нормативна закладка» попередньої влади буде рішуче скасована! І при цьому всьому, наприкінці жовтня, звинувачення в бік влади зі сторони Шабуніна виглядають щонайменше незрозуміло, але хочу, зі своєї сторони, йому все одно за це подякувати, адже, тепер голосів за прийняття законопроекту №10100 в залі парламенту, точно вистачить з головою.

Але деякі ЗМІ пов’язують реінкарнацію цієї теми в медійному просторі з тим, що під час зустрічі з Спеціальним представником США з відновлення економіки України Пенні Пріцкер та послом США в Україні Бріджит Брінк, керівники НАБУ та САП зазначили, що скасування «правок Лозового» значно покращили б «інституційну спроможність НАБУ та САП загалом». І одразу після цього з цією темою в медійному просторі виникає Шабунін, педалюючи і так уже концептуально вирішене питання, приховуючи чи не кажучи, всієї правди, що відповідний законопроект уже в вересні був зареєстрований у Раді. Чи відповідає дійсності інформація про зустріч керівників наших силових органів (НАБУ та САП) зі Спеціальним представником США з відновлення економіки України Пенні Пріцкер та послом США в Україні Бріджит Брінк, не можу сказати. Достовірної інформації у мене немає. І, погодьтесь, потенційно в таких зустрічах немає нічого поганого, враховуючи наш статус стратегічних партнерів з США, а от фактично жалітися на «внутрішню кухню» нашим партнерам, це, як на мене, було не досить коректно щодо вищого військово-політичного керівництва нашої країни... Коли читаєш такі новини, то одразу в голову лізуть погані думки, але я від себе їх жену і вам раджу.

P.S. І на останок ще трохи юриспруденції. Потрібно розуміти, що застосування цих «правок» у корупційних справах визначили не Офіс президента і не президент, а Верховний Суд у квітні 2023 року. А ухвалили це рішення судді Фомін, Булейко та Іваненко. Тобто, саме ті судді, які були призначенні до складу Верховного Суду в 2019 році за результатами конкурсу, в якому брала участь Громадська рада доброчесності, до формування якої мала відношення і ЦПК. Збіг? Можливо. Стосовно цього питання ще є що вивчати, але залишимо це незалежним розслідувачам та правоохоронним органам. Переконаний, що з часом у цій справі «спливе» ще багато цікавих фактів, потрібно тільки трохи зачекати.

P.S.P.S. Проблема «правок Лозового», як «нормативна закладка» була зреалізована за попередньої влади де все контролював Порошенко та його коаліція з Народним фронтом і це очевидно. З якою метою це було зроблено і хто стояв за лобіюванням цих правок, які наразі мають дуже негативні наслідки, як для громадян так і для держави, ще має встановити слідство. Але уже зараз видно, що судова система толерує ці практики і не налаштована на боротьбу з системною корупцією, а отже, як на мене, підлягає повному перезавантаженню. І при цьому всьому публічно звинувачувати у наслідках від «правок Лозового» чинну владу чи Офіс президента, абсолютно абсурдно. Адже, саме чинна влада і зробила все можливе, щоб ці правки скасувати, а корупційні злочини, які вчинені під час воєнного стану, не мали строків давності.

Друзі, одне скажу, думайте і піддавайте усе, що пишуть і говорять політики та громадські діячі, перевірці та неупередженій критиці. Не дозволяйте маніпулювати своєю думкою. Адже кинути звинувачення в медійний простір просто та хайпово, збуривши суспільство, але під час війни кожен із нас має нести внутрішню відповідальність. Оскільки, на кожному нашому внутрішньому «срачі» із задоволенням грає Кремль і уже як викривлену пропаганду через свої канали комунікації розповсюджує світом.

Робота громадських активістів надзвичайно важлива, адже це «голос народу» і саме це відрізняє нас від путінських орків. Але питання внутрішньої самоцензури ніхто не скасовував, особливо під час війни.

Джерело: моя стаття на Главком / https://glavcom.ua/columns/olexiyburiachenko/normativna-zakladka-pravok-lozovoho-jaki-naslidki-963936.html