Бала Віталій: "П'ятничні роздуми"

Декілька днів я спостерігав за ситуацією навколо колишнього генпрокурора і міністра МВС Юрія Луценка.
Дивився, слухав і читав, що про нього говорили і писали.
Зробив два висновки.
Перший висновок.
Всі, хто "накинулися" на Юрія Луценко через те, що деякі представники чинної влади і їхні "розкручені" у "телехмарафоні" і "назначені" головними героями, написали повну нісенітніцю, та ще й з особистими образами, продемонстрували, що план чинної влади посварити українців, розколоти суспільство на "правильних" і "неправильних" продовжується втілюватись у життя.
Була вибрана примітивна, але ефективна технологія для цього плану. А саме, апеляція до негативних емоцій, тобто "заклеймити", "обізвати" і у всьому звинуватити.
Особливо вражає те натхнення з яким Луценка звинувачують прихильники чинної влади у корупційних справах. Тепер, коли корупція у владі стає на заваді вступу України у ЄС і НАТО, корупція сьогодні просто "зашкалює", ці "інформаційні" слідчі і прокурори про це ні гу, гу.
Чинна влада, як у свій час це робили на росії, реально інформаційно через монополізацію ЗМІ "дебилізує" певну частину людей і їй це таки вдається. Ці люди стають агресивними, хамовитими і у них відключається критичне мислення.
Тобто, ситуація з Юрієм Луценко показала, що влада, як і її прихильники налаштоване на агресію та деконструктив і намагається створити паралельну віртуальну реальність із назначеними нею героями війни, щоб згодом все перевернути верх дригом.
Це люди без честі та гідності.
Другий висновок.
Але я побачив також і честь, і гідність, бо не зважаючи на всі ці потуги чинної влади, українці продемонстрували, навіть ті, хто був і є політичним опонентом Юрія Луценка, чи не сприймав його дії та рішення на високих посадах, що агресія і хамство не притаманне переважній більшості українців. А це вселяє надію, що саме від таких і буде залежати майбутнє України, а не від агресивних та обмежених телевізійних "мильних бульбашок".