Бала Віталій: "П'ятничні роздуми"

Все-таки, на мою думку, потрібно спробувати прояснити ситуацію щодо питання вдячності, вимог про вдячність та про те, хто кому і що винен.

Ситуація навколо публічного вияснення стосунків між Україною і Польщею, насправді не зовсім коректно сформульована. Це не Україна і не Польща виясняє питання про вдячність чи не вдячність України, це наслідок неадекватної поведінки, як назвали її представники польської влади, емоційної поведінки, представників чинної влади в Україні.

І, на мою думку, мова не має йти про вимоги з боку Польщі дякувати їй за допомгу Україні, бо, якщо бути точним у формулюваннях, то голова Бюро міжнародної політики при президентові Польщі Марцин Пшидач говорячи про ситуацію з українським зерном і негативну публічну реакцію з боку української влади, сказав, що Києву "варто було б почати цінувати ту роль, яку Польща відігравала для України в останні місяці та роки". Тобто, мова не йшла про вимогу вдячності за допомогу Польщі.

Але, чинна влада в Україні відреагувала на ці слова не просто неадекватно, але фактично спровокувала напругу та вияснення стосунків між країнами у публічній площині, коли викликала польського посла в Україні у Міністерство закордонних справ у зв'язку з цією заявою пана Пшидача, що спричинило публічно негативну реакцію і обурення прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького.

Питання з забороною транзиту українського зерна виникло не тоді, коли про це заявив пан Пшидач і вирішувати його потрібно було не утой спосіб, який обрала чинна українська влада.

Вже час зрозуміти, що політика публічного звернення до емоцій, тобто емополітики, особливо у міжнародних відносинах, з претензіями і вимогами, тільки шкодить інтересам України.

А коли я чую чи читаю, що виявляється нам повинні допомагати, бо Україна захищає Європу від росії, навіть наводять подібні заяви представників інших країн, то хочеться спитати, а хіба незрозуміло, чому роблять такі заяви представники влади в інших країнах?

Як ви, ті хто впевнений, що нам всі повинні допомагати, вважаєте можуть пояснити громадянам інших країн виділення Україні таких великих коштів і допомоги та погіршення рівня життя цих громадян?

Напевно, що найпереконливішим поясненням і виглядають слова про захист Україною інших держав і забезпечення миру громадянам цих держав.

Але, давайте будемо об'єктивними, вже не кажучи про ту корупцію в Україні з наданими нам фінансами, якщо чинна влада в Україні ще і пересвариться з урядами країн наших партнерів і це буде публічно, зокрема через невдячність, вимоги та претензії, то апелювати до підтримки України народами інших країн вже не буде жодного сенсу. І тут вже не допоможуть заяви, що Україна захищає Європу.

Отже, на мою думку, потрібно перестати займатись емополітикою, яка свою позитивну роль, на початку широкомасштабного вторгення, відіграла,також не потрібно продовжувати "нахабну публічну дипломатію". Вже давно настав час реальної політики, реальних дій, кропітливої, професійної і непублічної роботи, особливо у зовнішній політиці.

Бо все, що зараз відбувається навколо питань вдячності, вимог та претензій з нашими партнерами, є найкращим подарунком для агресора. 

росія не просто з великим  задоволенням спостерігає за цими подіями, вона всіляко намагається сприяти появі таких подій у взаємовідносинах України та країнами антипутінської(антирашистької) коаліції.