Алексей Буряченко: Пасхальне перемир’я: ілюзія миру в трикутнику інтересів

Про реалістичність Пасхального перемир'я. Для максимально комплексної відповіді на це питання потрібно передусім зафіксувати три важливі позиції:

- тиску на росію наразі недостатньо, а отже сподіватись на конструктив у перемовному процесі не вартує;

- путін зараз корисний Трампу для хоча б часткової стабілізації світових цін на нафту;

- Кремль НІКОЛИ не піде на публічні пропозиції перемир'я від Зеленського, оскільки їх позиція маніпулятивно протилежна - "потрібне не тимчасове перемир'я, а сталий мир". Звичайно, без розшифровки, що це означає пряму капітуляцію для України.

Та і ультиматум, який днями прозвучав з Москви, про те що "у України є два місяці на добровільну здачу Донбасу", насправді, адресується не Україні, а президенту Трампу! 

Переводячи на просту мову, якщо Трамп хоче завершити "9 війну" до Дня Незалежності США, 4 липня, то вій має якнайшвидше натиснути на Україну. Якщо ні, тоді і Близький Схід може спалахнути з новою силою (не без допомоги путіна) і агентурна мережа, яка зараз активно готується росією в Україні перейде до актів безпрецедентного внутрішнього терору (про масові мінування нещодавно писали в РБК Україна). 

А враховуючи інформацію від директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачов, що ДБР нині розслідує близько 3 тисяч кримінальних проваджень щодо злочинів проти національної безпеки, переважно державної зради, ситуація видається особливо загрозливою. І випадки мінувань у Львові, Миколаєві та Бучі, потрібно сприймати не як разові акції ворога, а як "пробу пера" перед масштабуванням на всю країну.

Отже, враховуючи вищевикладене, я не виключаю, що путін може демонстративно піти на пропозицію Трампа, до якого звернеться Зеленський, про тимчасове Пасхальне перемир'я. Але це буде означати тільки те, що путін стане знову корисним Трампу даючи йому хоч маленький, але позитив, на фоні турбулентності Близького Сходу.

В конфігурації цього тристороннього перемовного процесу, насправді, у справжньому справедливому мирі зацікавлена тільки Україна. Путіну на росіян завжди було плювати, та і церкву він сприймає виключно як інструмент ідеологічної конструкції, не більше. І Трампу, насправді, наразі абсолютно без різниці, чи буде Пасхальне перемир'я чи ні, найголовніше, що він з того отримає чи не отримає електорально. А європейці, а що європейці... забилися в куточок і бояться навіть голос подати аби тільки не дратувати, ні Трампа, ні путіна. Нажаль.

Не хочу цього писати, але будьмо реалістами, готуватись потрібно до найгіршого, як і раніше. І не сподіватись, що європейці чи американці нам чимось особливо будуть допомагати, вони і між сабою зараз ради не можуть дати... Ми за все звичайно безмежно і дуже щиро дякуємо, але ж уже наразі чітко усвідомлюємо, що це не просто допомога, а їх інвестиція у власну безпеку, Урсула фон дер Ляйен про це прямо каже... А основними справжнім аргументами для росіян були і залишаються 1) дієвість Збройні Сили України; 2) ефективність наших правоохоронців по боротьбі з російським (і не тільки) агентурним впливом і 3) наша внутрішня єдність.

Пасхальне перемир'я - це гарна ініціатива Зеленського і безумовно тест для путіна, але наразі сподіватись на те, що воно, навіть якщо відбудеться, переросте у щось більше, не вартує.

Не втрачаймо цей час даремно, робімо висновки. Досить уже цих політичних ігор із "грантовим присмаком".