Блог

Вікторія Гриб: Павутиння для молоді: чому «ЧВК Редан» потребує надмірної пильності

«ЧВК Редан» існує в Україні лише понад тиждень, але вже став однією з головних тем. І справа не тільки в назві субкультури, яка звісно копіює інформаційний порядок денний дорослих, а й у швидкості поширення молодіжної течії на території країни. Упродовж останніх двох днів, за даними Нацполіції, відбулося близько 30 зібрань молоді в різних містах.

0

comments7063

Вікторія Гриб

Народна депутатка України, голова підкомітету ВР з питань енергетичної безпеки

Народна депутатка України

Проблема комунікації між молоддю та більш дорослими людьми існувала завжди. Батьки та діти. Тому вбити клин між цими поколіннями засобами інформаційно-психологічної операції (ІПСО) досить легко: у кожного є телефон, а в ньому - соцмережі та телеграм-канали. 

Павук як емблема субкультури та сама назва походить від популярної японської аніме “Hunter x Hunter”, де йдеться про злочинну організацію "Геней Редан". Абревіатуру ЧВК приєднали нібито для гучності назви. Представники субкультури часто носять довге волосся та одяг із зображенням павуків. Фактично, «ЧВК Редан» – це об’єднання молоді, здебільшого хлопців, які вчиняють масові бійки та безпорядки. Групи формуються в ТГ-каналах та на інших майданчиках, де йде заклик зібратися у визначеному місці та вчинити бійку. Зазвичай, це людні місця. Підлітки з «ЧВК Редан» нібито знаходяться в конфронтації з футбольними фанатами, мігрантами та представниками інших національностей. В основному вони зустрічаються у торгових центрах та вчиняють бійки там, адже вони проти того, щоб ці люди користувалися місцями відпочинку та іншими благами. 

І саме тут виникає, як на мене, перша нестиковка, якщо ми говоримо про «природне» походження руху. Спочатку субкультура виникла у східного сусіда. В лютому масові бійки за участю «реданців» сколихнули країну-агресора. Потім - Білорусь, а вже за декілька днів стало відомо, що й у великих містах України, таких як Київ, Харків, Івано-Франківськ, діють аналогічні групи. Наголошую ще раз: зверхнє ставлення до інших національностей та груп людей, приниження інших, щоб на їхньому фоні виглядати краще – ніколи не характеризувало українську ментальність. Для нас характерне толерантне ставлення, як до інших національностей, так і до культурних груп. В нас рідко виникають зіткнення фанатів чи поборників різних меньшин. Українці завжди стають одним тилом, коли йдеться про свободу. 

Існує твердження, що цією “історією” керують ззовні. Нацполіція стверджує, що “реданівців” моделює країна-агресор. На розкрутку в телеграм-каналах, на рекламу, необхідно мати кошти, яких у підлітків немає. Зауважу: молодіжні субкультури виникали в різні часи. При чому, як правило, у кризові. В СРСР, наприклад, в період застою в різних містах (у тому ж самому Маріуполі, де я мешкала в дитинстві) були сутички “стінка на стінку”. І вони були масовими. В одній бійці могло брати участь до двохсот та більше людей. Але, тоді не було таких різноманітних засобів зв’язку та систем оповіщень. Тому і зібратися докупи було доволі складно. До того ж, і тими сутичками ніхто глобально не керував. 

Щодо “редану”, насторожує швидкість поширення субкультури. Фактично, ми дізналися, скільки часу потрібно, аби сформувати до 100 каналів за тиждень та одномоментно зібрати в людному місці до 400 підлітків. Поміркуйте самі: в Харкові поліція встановила 245 учасників масового заходу, а було їх значно більше. Серед них - 149 хлопчиків та 66 дівчаток. А також 30 повнолітніх осіб. 

Затримані підлітки – адміністратори тг-каналів, розповідають, що жодного стосунку до війни «ЧВК Редан» не має, але всі ми знаємо, що таке гібридна війна. Що воюють тепер не тільки безпосередньо зі зброєю в руках та в штабах, але й таким, непрямим шляхом. 

Сьогодні ця система комунікацій (та ж мережа телеграм-каналів) переводить цю, по суті, молодіжну історію у зовсім іншу площину. Регулювати ці агресивні потоки та керувати ними, коли вже молодь на вулиці, вкрай складно. Легкої протиотрути, яка б допомогла протистояти такому ІПСО, знайти важко. Окрім методів силових структур та збільшення контролю за інформацією, контролю батьків за своїми дітьми, надто під час війни. 

Але і з цим буде непросто. До прикладу, будь-яке втручання силових структур у дії молодіжних субкультур викликатиме агресію. Обурення може викликати все: від того як поліціянт розмовляє з підлітком, до статті, за якою проводять слідство над затриманими. 

Наразі, по Харківській справі всі відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 (масові заворушення), ч. 2 ст. 304 (залучення неповнолітніх до протиправної діяльності) Кримінального кодексу України. Санкціями статей передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Звісно, поки що про реальні строки не йдеться. Ювенальна превенція Національної поліції України проводить роз’яснювальну роботу, як з батьками затриманих, так і у школах. 

Але увагу до цієї історії потрібно посилити. І займатись цим спільно з батьками, яким зараз і без цього досить складно. Але тут виникає ще один момент: в період війни, коли дорослі зайняті тим, аби хоч якось фінансово утримувати свою родину, коли труднощі з роботою і люди в постійному пошуку, молодь дійсно представлена сама собі. 

Отже, ризики в цій історії дійсно дуже великі. Цим потрібно займатися всім: і батькам, і владним структурам. При чому, досить обережно.



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!