Вадим Трюхан: Президенти Росії, США та Франції нарешті згадали про Кавказ

Сьогодні вже шостий день війни на Кавказі. Воюють Азербайджан з Вірменією. За Нагорний Карабах. Правда у кожного своя. Групи підтримки теж. Все не однозначно. Але страшно те, що там гинуть люди. В тому числі цивільні, ні в чому не винні.

Телефонна дипломатія не спрацьовує. Незважаючи на чисельні розмови з лідерами обох ворогуючих лідерів держав провідних  держав світу, широкомасштабні військові дії продовжуються.

Рада Безпеки ООН одноголосно, що трапляється останнім часом не часто, закликала обидві сторони до припинення вогню. Теж не спрацювало. 

І ось нарешті співголови Мінської Групи ОБСЄ - Президенти Росії, США і Франції випустили спільну заяву, згідно з якою вони закликали негайно припинити бойові дії і "взяти на себе зобов'язання добросовісно і без висування попередніх умов поновити переговори по суті врегулювання за сприяння співголів Мінської групи ОБСЄ."

Подіє? Сумніваюсь. 

Чому? Бо занадто довго обидві сторони готувалися до війни і занадто далеко зайшли бойові дії. Наразі не можливо точно встановити кількість загиблих і поранених, а також знищеної військової техніки та інфруструктури. Адже інформація, яку дають в ЗМІ обидві ворогуючі сторони, доволі суперечлива. Проте масштаби зрозумілі. Йдеться про сотні загиблих, десятки одиниць техніки і матеріальну шкоду, яка оцінюється вже сотнями мільйонів, а можливо вже й мільярдами доларів.

А крім того, піднімає ставки у цій небезпечній і кровавій грі Туреччина, амбіції Президента якої ростуть з кожним роком.

Зрозуміло, що ідеального рецепту припинення військових дій у Нагорному Карабасі, які до речі з дня на день можуть вже розповсюдитися і на території обох ворогуючих держав, немає. Тим більше не запропонує ніхто й реалістичного плану всеохоплюючого врегулювання довготривалого азербайджансько-вірменського конфлікту.

Проте та затятість, з якою обидві сторони нарощують свої воєнні спроможності, а також загроза неминучого втягування у війну між ними потужних регіональних гравців, у тому числі ядерних, вимагає від міжнародної спільноти швидких скоординованих рішень і спільних дій.

Механіз насправді один - Статут ООН. Згідно з ним лиш Рада Безпеки ООН є органом, уповноваженим вирішувати питання війни і миру. Відповідно, цей орган має діяти негайно. Тим більше, що прийняте одноголосно два дні тому звернення про припинення вогню є багатообіцяючим початком.

Припинити війну можна, ухваливши Резолюцію РБ ООН, згідно з якою має бути запроваджено цілий комплекс заходів, які припинять війну і унеможливлять її відновлення в майбутньому.

По-перше, має бути запроваджено всеохоплююче ембарго на поставки зброї обом сторонам.

По-друге, на території Нагорного Карабаха має бути розміщена миротворча місія ООН з мандатом протидіяти будь-яким провокаціям, які можуть призвести до ескалації конфлікта.

По-третє, вся територія Нагорного Карабаха має бути оголошена демілітаризованою зоною із забороною польотів над нею військових літаків обох сторін, а можливо і будь-яких третіх сторін, окрім місії ООН. 

Це перші базові кроки. А далі переговори, переговори і ще раз переговори. Досягнути компромісів буде не просто. Проте без цього Кавказ потоне в ріках крові, з перспективою дуже швидкої інтернаціоналізації конфлікту аж до переростання його в стан третьої світової війни.