Цибулько Володимир: Придністров’я — Донбас у мініатюрі, але Санду не чує барабанів

Майя Санду — начебто проєвропейський лідер, людина, яка мала би рвати московські дроти з інверторів молдавської політики. Але чотири роки каденції і ще півроку нового терміну — і що? Обережність, дипломатичність, лагідні формулювання. Кожен день такої «м’якої сили» — це нова інєкція російської важкої артилерії впливу.

Ось вам приклад: парад у Придністров’ї на честь «незалежності». Це ж треба — 2025 рік, а там марширують під акомпанемент російських «миротворців». Колону приймає полковник Зєлєнков — той самий, з російської оперативної групи. Поруч Красносєльський — «президент», який відпрацьовує кремлівські подачки, створюючи шоу для «народу». Що прикольно – чомусь вони святкують 35 річчя у 2025 році, будучи проголошеними у 1991 році, може це початко святкування дати наступного року, щи хиби в освіті далися в знаки? І що ж офіційний Кишинів? Санду промовчала, її чиновники відбулися якоюсь лайтовою реакцією. Та Донбас у мініатюрі відбувається просто під носом, а влада робить вигляд, що нічого страшного.

Цікаво, чи Європа оцінює таку «європейськість»? Коли у ковідному 2021-му останній раз відбувався такий парад, у всіх було бодай ілюзія, що Санду щось змінить. Минуло чотири роки, ілюзія лишилась ілюзією. Вона грає роль чемної учениці, яка ховає очі, коли хулігани у класі трощать парти.

Молдова хоче виглядати сучасною, але поки лише ретельно підмальовує стару радянську декорацію. Справжній вибір простий: або Європа як реальність, або «європейськість» як маска, під якою Кремль і далі керує святами сепаратистів.