Бала Віталій: Про примус до виконання Мінських домовленостей

Всі події останніх місяців, коли Росія стягнула до кордонів з Україною понад 100 тисяч своїх військових, були наслідком неадекватної і провальної зовнішньої політики чинної влади на чолі з Володимиром Зеленським.

Все почалося у грудні 2019 року, коли на саміті "Нормандського формату" у Парижі, коли Володимир Зеленський підписав Паризьке комюніке, де не тільки підтвердив зобов'язання України виконувати Мінські домовленості, а і легалізував так звану "Формулу Штайнмаєра", яка передбачає виконання політичних пунктів, щодо особливого статусу Донбасу, виборів, нехтуючи безпековими пунктами, тобто відповідає всім вимогам країни-агресора Росії. Хоча Зеленський мав можливість не просто переглянути Мінські домовленості, але внести у порядок денний встановлення миру на Донбасі питання про виконання зобов'язань підписантів Будапештського меморандуму, серед яких є і Росія.

Навіть сьогодні, коли чинна влада ніби заявляє, що не буде виконувати Мінські домовленості, вона чомусь мовчить про Будапештський меморандум. І права лідерка Батьківщини Юлія Тимошенко, коли постійно звертається саме до Будапештського меморандуму, який може стати новим форматом для вирішення ситуації не тільки на Донбасі, але й у перспективі питання анексії Криму.

Якщо чинна влада не буде пропонувати варіанти встановлення миру на Донбасі, Україну будуть змушувати виконувати Мінські домовленості, які фактично не просто загрожують територіальній цілісності України, але й існуванню самої держави Україна.

Коли Росія висунула ультиматум США і країнам-членам НАТО стосовно гарантій своєї безпеки, у цьому ультиматумі Україна стала для Росії чи не головним козирем тиску на Захід. Тому і почали Їздити до Києва президенти і глави урядів, щоб за рахунок національних інтересів України вирішити свої взаємостосунки з Росією. А у Києві влада чомусь вирішила, що стала центром міжнародної політики, що вчергове продемонструвало їхню неадекватність в оцінці реальної ситуації.

Рішення Держдуми Росії, стосовно звернення до Путіна про визнання так званих ЛДНР незалежними державами, також є одним з варіантів примусу України до виконання Мінських домовленостей і цей примус до виконання Мінських домовленостей буде продовжуватись до того часу поки Україна не відійде від твердження, що альтернативи Мінську нема і не запропонує свій варіант встановлення миру на Донбасі.

Насправді США, Німеччині Франції та іншим країнам неважливо як буде вирішене їхнє протистояння з Росією, вони у першу чергу враховують свої інтереси, тому і надалі будуть тиснути на Україну, бо на неї легше тиснути, аніж на Росію.

Тому, ше раз хочу наголосити, що на мою думку, саме Будапештський меморандум повинен стати відправною точкою для формування нового порядку денного для встановлення миру на Донбасі і формату для його виконання, незважаючи на те, що сьогодні Росія і можливо дехто з інших його підписантів будуть проти.

Україна повинна дбати про свої національні інтереси і нехтування ними не може бути ціною для вирішення взаємостосунків Заходу і Росії.