Віталій Бала: Про землю.

Про землю.

Вчора, 28 квітня, Верховна Ради проголосувала за закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».Цей закон підтримали 284 депутати, до речі тільки фракція Батьківщини дала нуль голосів, хоча це і зрозуміло, бо Тимошенко була завжди категорично проти продажу землі.

Головний аргумент - це спрощення умов доступу до земельних ресурсів для громадян та підприємців. Ніби красиво і правильно звучить, але, чи мають можливість українські громадяни та підприємці придбати землю? Навряд чи вони можуть конкурувати з банками, та іноземними компаніями.

Я, не є прихильником розпродажу української землі взагалі, від слова взагалі, тим паче під час російської агресії, війни на Донбасі. Завжди під час війни краще купляти, аніж продавати, бо ціна нижча.

На мою думку, саме держава повинна була б викупити землю у тих, хто планує і хоче її продати, створивши державний земельний фонд. Середня річна вартість одного гектара сільськогосподарської землі оцінюється у близько 3500 гривень( приблизно 125 доларів США).

Статистика стосовно кількості землі, яка обробляється і кому належить заплутана, але загалом всім відомо, шо в Україні понад 60 млн га землі. Із них 42,7 млн га - понад 70% - це земля сільськогосподарського призначення. При цьому йдеться про дуже родючі ґрунти. Близько 40% с/г землі в Україні - це чорноземи.

Навіть, якщо б держава володіла 50% цих земель, мова йде про понад 10 млн. га. Проста математика дає нам вартість оренди за 10 млн. га сільськогосподарської землі щорічно 35 млрд. гривень, або 1млрд.250 мільйонів доларів США, як мінімум.

Проголосований закон скасовує вимоги саме для цільового призначення сільськогосподарські землі.

Тобто депутати, які проголосували та представники чинної влади, які розробили такий закон вирішили, що Україна не повинна бути країною з потужним агропромисловим комплексом. Напевно таке рішення, комусь вигідно, конкурентам України так точно.

На мою думку, саме агропромисловий комплекс міг би бути одним із драйверів потужного економічного розвитку України. Створивши умови для фермерів, ми могли відродити села, створити нові робочі місця, у першу чергу це стосується доступу до дешевих фінансів, податкових заохочень. Світова проблема харчування нікуди не зникне. То чому Україна повинна стояти осторонь вирішення цієї проблеми заробляючи, як великі гроші, так і репутацію у світі. Фактично, на певному етапі, українські чорноземи могли б стати для України такими для заробляння грошей, як нафтодолари для країн Перської затоки.

Верховна Рада і сьогодні намагається вносити зміни стосовно землі. Добре це чи погано ми побачимо, коли зміни внесуть, однак така метушня навколо української землі не може викликати довіру до тих, хто це робить і до тих, хто це все підтримує.

Думаю, що Юлія Тимошенко таки права і потрібно провести референдум, щоб був час ознайомитись з питаннями стосовно землі, обговорити їх та прийняти рішення в інтересах України, а не МВФ чи місцевих латифундистів та їхніх іноземних партнерів.